01 липня 2011 р. № 7/168-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
суддів:Козир Т.П.,
Заріцької А.О.,
Кота О.В.,
Малетича М.М.,
Панової І.Ю.,
розглянувши заявуМіського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал"
про перегляд Верховним Судом України
постанови
у справі
за позовом
до
про Вищого господарського суду України від 26.04.2011
№ 7/168-10
Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал"
1.Військової частини А 4615,
2.Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська
стягнення 58 066, 87 грн.,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2010, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 касаційну скаргу Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 - без змін.
Міським комунальним виробничим підприємством "Дніпроводоканал" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 26.04.2011 у даній справі.
Заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 26.04.2011. Заяву з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 30.07.2009 у справі № 7/91 (10/105, 12/115/4/3) та від 14.04.2005 у справі №11/274 (12/5) мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме, статті 257 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Приймаючи постанову, на яку подана заява про перегляд, у справі про солідарне стягнення заборгованості, інфляційні витрати та трьох відсотків річних по оплаті послуг за договором про надання послуг водопостачання та водовідведення та договором поруки, суд касаційної інстанції, виходячи з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, визнав обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову у зв'язку з тим, що віднесення позивачем сплачених відповідачем-2 грошових сум за послуги водопостачання та водовідведення протягом 2010 року в рахунок заборгованості військової частини А 4615 за надані послуги у квітні 2004 року є безпідставним, оскільки позивач зарахував їх за період, за який відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України вийшов строк позовної давності, таке зарахування було можливе лише за умови прямої вказівки платника, що платежі зараховуються саме за 2004 рік, а акт звірки за послуги водопостачання та водовідведення від 2010 року не є належним доказом обґрунтування вимог скаржника, оскільки оформлений неналежним чином.
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 30.07.2009 у справі №7/91 (10/105, 12/115/4/3) про стягнення заборгованості, інфляційних витрат, трьох відсотків річних, пені за поставлений в 2001 році природний газ відповідно до умов договору на постачання природного газу для потреб установ і організацій, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку з тим, що з урахуванням дати звернення позивача з позовом до суду було зменшено заявлену до стягнення суму заборгованості, строк позовної давності по стягненню якої пропущений, та вірно встановлено вартість спожитого в січні та лютому 2001 року газу, за який було частково сплачено відповідачем, посилаючись на статті 71, 76 Цивільного кодексу Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі -ЦК УРСР) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Приймаючи постанову Вищого господарського суду України від 14.04.2005 у справі №11/274 (12/5) про стягнення боргу, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних за договором купівлі - продажу електроенергії, на яку посилається заявник, суд касаційної інстанції зазначив, що з огляду на те, що Службою Безпеки України були вилучені у позивача документи, на підставі яких обліковувалася господарська діяльність позивача, а тому відповідно до частини другої статті 80 ЦК УРСР суд обґрунтовано визнав поважною причину пропуску строку позовної давності, у зв'язку з чим порушене право підлягає захистові; відповідно до статті 72 ЦК УРСР строки позовної давності щодо стягнення пені за прострочку оплати закінчилися після перебігу шести місяців з дня виникнення у позивача права на вимогу про оплату поставленої електроенергії.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Зазначені постанови не дають підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України в порядку пункту першого статті 11116 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відмінність встановлених судом фактичних обставин та різного матеріально -правового регулювання спірних правовідносин, покладених в основу названих постанов суду касаційної інстанції, у порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2011 у справі №7/168-10.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що посилання Міського комунального виробничого підприємства "Дніпроводоканал" на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не підтверджені доданими до заяви матеріалами. Відтак, відсутні умови, визначені статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України, для допуску до провадження Верховного Суду України справи №7/168-10.
Керуючись статями 86, 11114-11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Відмовити Міському комунальному виробничому підприємству "Дніпроводоканал" у допуску справи №7/168-10 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяТ.П. Козир
Судді
А.О. Заріцька
О.В. Кот
М.М. Малетич
І.Ю. Панова