ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
22.09.06 Справа № 8/534н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка» в особі Шахтопрохідного управління №6 - структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка», місто Молодогвардійськ Луганської області,
до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, -
про скасування податкових повідомленнь-рішень,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача - Єрмоленко Є.В., - довіреність №11/518 від 01.06.06 року;
від відповідача - Фоменко В.С. -державний податковий інспектор, - довіреність №7 від 23.01.06 року; Бікяшев Р.Ф. - начальник юридичного відділу, - довіреність №18 від 23.01.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі -ОДПІ, - Відповідач) №0001431540/2 від 04.07.2006 року; №0000321540/2 від 04.07.06 року; №0000331540/0 від 07.02.06 року та №0000321540/0 від 07.02.06 року.
Попереднє судове засідання по справі відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) призначене та фактично відбулося 22.08.06 року.
Відповідно до ст. 150 КАС України розгляд справи відкладено з 15 на 22 вересня 2006 року, - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.09.06 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункті 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення КАСУ, а тому його задоволено судом.
Представник позивача позов підтримав.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні проти позову за №12306/10-015 від 17.08.06 року, стверджуючи, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень фахівці ОДПІ діяли у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності Позивача, виявлених під час перевірки.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1. 07.02.1992 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Відкрите акціонерне товариство «Трест «Луганськшахтопрохідка» (далі -ВАТ «ЛШП», - Позивач), ідентифікаційний код 00181668, зареєстроване в якості суб»єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №77; перереєстрацію ВАТ «ЛШП» здійснено тим же виконавчим комітетом 27.09.2004 року, реєстраційний номер 13821200000000939; його включено до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою №47372 від 01.02.06 року, виданою Головним управлінням статистики у Луганській області.
Підприємство є платником податку на додану вартість (далі -ПДВ) з 07.09.2000 року, що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом №16339585.
Згідно пункту 6.1 ст. 6 Статуту ВАТ «ЛШП» його засновником є Міністерство вугільної промисловості України; акціонерами ВАТ є юридичні та фізичні особи (п. 6.2 ст. 6 Статуту).
Як сказано у Положенні про шахтопрохідне управління №6 (далі - ШПУ №6) -структурний підрозділ Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка» створене за наказом голови правління ВАТ «ЛШП» №66 від 13.07.2000 року (п.1.1 ст. 1); ШПУ №6 структурний підрозділ ВАТ «ЛШП» не є юридичною особою (п.1.4 ст.1 Статуту).
2. 07.02.2006 року фахівцями Краснодонської ОДПІ здійснено тематичну перевірку ШПУ №6 з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на прибуток протягом граничних строків, визначених Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, - за результатами якої того ж дня складено акт №240/15.
З актом ознайомлений начальник ШПУ №6 Антонов М.Г., який його підписав із застереженням про те, що «з висновками акту згоден; буде оскаржувати суму у судовому порядку».
3.На підставі вищезгаданого акту перевірки ОДПІ 07.02.2006 року прийнято податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток з приватних підприємств:
№000331540/0, згідно з яким щодо позивача на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов»язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181-ІІІ) за порушення ним термінів сплати податкового зобов»язання у розмірі 25448,98 грн., самостійно узгодженого ним відповідно до п. 5.1 ст. 5 того ж Закону, накладено штраф у розмірі 10 відсотків цієї суми, - тобто 2544,90 грн.;
№0000321540/0, згідно з яким щодо позивача на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 того ж Закону за порушення ним термінів сплати податкового зобов»язання у розмірі 36101,65 грн., самостійно узгодженого ним відповідно до п. 5.1 ст. 5 того ж Закону, накладено штраф у розмірі 50 відсотків цієї суми, - тобто 18050,87 грн.
3.1. ШПУ №6, не погодившись з такими рішеннями, 16.02.06 року звернулося до ОДПІ зі скаргою.
ОДПІ, розглянувши скаргу, своїм рішенням №6118/23-542 від 19.04.06 року відхилило її.
Вказане рішення позивач отримав 21.04.06 року, вх. №79, як те вбачається з копії примірника рішення, наданого позивачем для долучення до матеріалів справи.
3.2.Не погодившись з цим рішенням, ШПУ №6 27.04.06 року звернулося зі скаргою до Державної податкової адміністрації в Луганській області (далі -ДПА).
Остання, розглянувши скаргу, взявши за період, за який підлягає стягненню штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток 2003-2005 роки, прийняла рішення №8570/25-08 від 15.06.06 року, згідно якому:
скасувала податкове повідомлення-рішення №0000331540/0 від 07.02.06 року про накладення на позивача штрафу у сумі 2544,90 грн.;
прийняла рішення, згідно з яким штраф, визначений на підставі податкового повідомлення-рішення №00003211540/0 від 07.02.06 року, підлягає збільшенню на 12609,75 грн.
У зв'язку з цим суд при вирішенні цього спору приймає до уваги те, що спірне податкове повідомлення-рішення №0000331540/0 від 07.02.06 року, яким ШПУ №6 визначено штраф у сумі 2544,90 грн., - скасоване ДПА у Луганській області, тобто юридично не існує на момент розгляду спору, - а тому предмет спору у цій частині справи -відсутній (підпункт «б» підпункту 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 ЗУ №2181-ІІІ).
3.3.На підставі рішення ДПА в Луганській області №8570/25-08 від 15.06.06 року, Краснодонська ОДПІ 04.07.06 року прийняла два нових податкових повідомлення-рішення, а саме:
№0001431540/2, згідно якому щодо позивача на підставі підпункту 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток з приватних підприємств у сумі 25219,50 грн. застосовано штраф у розмірі 50 відсотків цієї суми, - тобто 12609,85 грн.;
№0000321540/2, згідно якому щодо позивача на підставі підпункту 17.1.17 п. 17.1 ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток з приватних підприємств у сумі 36101,65 грн. застосовано штраф у розмірі 50 відсотків цієї суми, - тобто 18050,57 грн.
Вирішуючи питання щодо меж предмету спору по справі, суд виходить з наступного.
Як видно з рішення ДПА №8570/25-08 від 15.06.06 року, нею на 12609,75 грн. збільшено розмір штрафної санкції по повідомленню-рішенню №0000321540/0 від 07.02.06 року, по якому первісно було визначено суму штрафних санкцій у розмірі 18050,87 грн.
Згідно підпункту «б» підпункту 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 ЗУ №2181-ІІІ, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо:
б)контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення №000331540/0 та №0000321540/0 від 07.02.06 року є відкликаними згідно ЗУ №2181-ІІІ, а тому не можуть бути предметом спору по цій справі, - у задоволенні позову про визнання їх протиправними та нечинними належить відмовити.
3.4.Що стосується податкового повідомлення-рішення №0001431540/2 від 04.07.06 року, то у цій частині судом встановлено наступне.
Суд своєю ухвалою від 27.07.06 року (пункт 4) зобов'язав відповідача по справі, крім інших доказів, надати розрахунок штрафних санкцій окремо за кожним податковим повідомленням-рішенням, - однак ОДПІ до суду ці розрахунки не надала.
Своєю ухвалою від 22.08.06 року (пункт 4) суд знову зобов'язав ОДПІ, крім інших доказів, надати до суду розрахунок штрафних санкцій окремо за кожним податковим повідомленням-рішенням, - однак ОДПІ знову було проігноровано цю вимогу суду, - замість витребуваних документів ОДПІ було надано для долучення до справи розрахунок штрафних санкцій З ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ, який не має відношення до цього спору, предметом якого є штрафні санкції з ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК.
В матеріалах справи мається лише розрахунок штрафних санкцій зі сплати податку на прибуток у сумі 36101,65 грн., наданий для долучення до справи позивачем, - який суд і приймає до уваги в якості доказу при вирішенні цього спору (на підставі цього розрахунку ОДПІ прийнято вищезгадане податкове повідомлення-рішення №0000321540/2 від 04.07.06 року).
З урахуванням викладеного, при вирішенні цього спору суд керується частиною 1 ст. 71 КАСУ, в якій сказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
А в частині 2 ст. 71 КАСУ сказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідач - ОДПІ -є суб'єктом владних повноважень, заперечує проти позову і не довів у спосіб, встановлений законом та судом, обґрунтованість своїх заперечень проти позовних вимог, - суд вважає, що позов ВАТ «ЛШП» в частині визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення №0001431540/2 від 04.07.06 року, згідно якому на ШПУ №6 накладено штраф у сумі 12609,75грн. за несвоєчасну сплату податку на прибуток у сумі 25219,50 грн., - підлягає задоволенню у повному обсязі.
ІІ. Що стосується решти позовних вимог, то в цій частині суд дійшов таких висновків.
1.Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що він не згоден з сумою штрафу, визначеного на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки ОДПІ в процесі його визначення невірно застосувала чинне законодавство, - нею застосовано норми ЗУ №2181-ІІІ, - в той час, як у цьому випадку належало застосувати ст. 250 Господарського кодексу України (далі -ГК).
Заслухавши думку позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що вона є вірною, виходячи з наступного.
2.Згідно підпункту «а» підпункту 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у т.ч. при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.
У статті 1 ЗУ №2181-ІІІ визначено поняття податкового зобов'язання і штрафної санкції.
Згідно п.1.2 ст. 1 податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пункт 1.5 тієї ж статті визначає, що штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Звідси очевидно, що законодавець не ототожнює податкове зобов'язання та штрафні санкції у разі порушення порядку визначення та сплати податкового зобов'язання.
3.При вирішенні цього спору суд розмежовує штрафи, передбачені ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, - зі штрафами, передбаченими ГК України.
3.1.Так, аналіз статті 17 показує, що вона визначає підстави та розміри штрафів, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, але у ній, як і у всьому Законі №2181-ІІІ, НЕ сказано, що штраф є різновидом податкового зобов'язання.
Звідси виходить, що ОДПІ, застосовуючи норму підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ№2181-ІІІ, в якій сказано:
у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, -
повинна чітко відслідковувати надходження коштів на погашення податкових зобов'язань, самостійно узгоджених платником податків, та відповідним чином застосовувати норму цього підпункту до платників податків, які припускаються порушень строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань.
Органи Державної податкової служби при цьому повинні, крім ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, керуватися також Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджена наказом ДПА України від 18.07.02005 року №276, - далі -Інструкція №276).
Законом №2181-ІІІ та Інструкцією №276 передбачено, що при сплаті платником податків податкових зобов'язань вони зараховуються на відповідний рахунок Державного казначейства, про що повідомляється податковий орган, а останній відображає ці відомості в обліковій картці платника податків відповідно до вимог названої Інструкції.
Розрахунок штрафних санкцій ведеться в автоматичному режимі при сплаті податкового боргу.
Таким чином, встановлення моменту надходження податкового платежу співпадає з його фактичною сплатою та відображенням в обліковій картці платника податку.
3.2. З огляду на те, що штраф не є різновидом податкового зобов'язання, - у даному випадку у ОДПІ не було законних підстав застосовувати правило ст. 15 ЗУ №2181-ІІІ, якою врегульовано строки давності.
Так, у підпункті 15.1.1. п. 15 ст. 15 цього Закону сказано:
за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду у адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи визначення податкового зобов'язання, викладеного у п. 1.2 ст. 1 ЗУ №2181-ІІІ (його зміст наведено вище у цій постанові), а також керуючись правилом ст.15 цього Закону, - суд дійшов висновку, що Закон №2181-ІІІ штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань не визначає як податкове зобов'язання, а тому строк давності в 1095 днів до цих правовідносин застосовувати не можна.
3.3.Питання відповідальності суб'єктів господарювання, до числа яких належить і позивач по цій справі, за невиконання або неналежне виконання своїх господарських зобов'язань врегульовано Господарським кодексом України.
Згідно ст. 239 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
У частині 1 ст. 239 ГК надано перелік адміністративно-господарських санкцій, до числа яких віднесено і адміністративно-господарський штраф.
Стаття 241 ГК містить у собі поняття адміністративно-господарського штрафу, а саме:
адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
У частині 2 цієї статті сказано, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
З викладеного очевидно, що ГК врегульовано саме ту ситуацію, яка є предметом спору по цій справі.
3.4. Далі, статтею 250 ГК прямо передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше, ніж через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, штраф у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем по цій справі самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств може бути накладено ОДПІ за період, що не перевищує шести місяців від дня вчинення порушення.
3.5.Оскільки по справі встановлено, що факт порушення позивачем строку сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань ОДПІ виявлено 07 лютого 2006 року, то штраф з цього приводу може бути застосовано лише стосовно платежів, здійснених, починаючи з 07 серпня 2005 року.
3.6. У справі відсутні докази того, що сума штрафу по будь-якому із чотирьох спірних податкових повідомлень-рішень стягнута.
ІІІ.З урахуванням вищевикладеного питання щодо протиправності та нечинності спірних податкових повідомлень-рішень суд вирішує наступним чином:
позов у частині, що стосується визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень від 07.02.06 року №0000331540/0 на суму 2544,90 грн. та №0000321540/0 - на суму 18050,87 грн. не підлягає задоволенню, - оскільки вони відповідно до підпункту «б» підпункту 6.4.1 п. 6.4 ст. 6 ЗУ №2181-ІІІ є відкликаними, а значить спір щодо них не належить розглядати у адміністративному суді (пункт 1 частини 1 ст. 157 КАСУ), - справа у цій частині підлягає закриттю;
податкове повідомлення-рішення №0001431540/2 від 04.07.06 року, яким визначено штраф у сумі 12609,75 грн., - підлягає визнанню протиправним та нечинним, оскільки відповідачем не надано до суду доказів правомірності його прийняття;
податкове повідомлення-рішення №0000321540/2 від 04.07.06 року підлягає визнанню протиправним та нечинним частково: на суму штрафу, яку визначено до стягнення з позивача, за платежі, здійснені ним у термін, що перевищує шість місяців до дня проведення ОДПІ перевірки (07.02.06 року).
Виходячи з розрахунку штрафних санкцій, який мається в матеріалах справи, сума штрафу, яку ОДПІ була вправі визначити, починаючи з 07.08.05 року по 07.02.06 року, - становить 13993,74 грн.
ІУ. Вирішуючи цей спір, суд керується:
частиною 2 ст. 19 Конституції України, - в якій сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
статтею 3 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Фахівці ОДПІ при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень ці вимоги виконали не у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у розділах І-ІУ цієї постанови.
Керуючись частиною 1 ст.94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету на користь Позивача державне мито у сумі 3 грн. 40 коп., сплачене ним при подачі позовної заяви.
На підставі викладеного, частини 2 ст. 19 Конституції України; ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; ст.ст.238, 239, 241 та 250 ГК України; пунктами 1.2. та 1.5 ст.1, ст.ст.15 та 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 69, 71, 79, 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області №0001431540/2 від 04.07.06 року -на суму 12609 грн. 75 коп.
3.Визнати частково протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області №0000321540/2 від 04.07.2006 року та встановити, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з платника податку на прибуток підприємств -Відкритого акціонерного товариства «Луганськашахтопроходка» в особі Шахтопрохідного управління №6 -структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка», ідентифікаційний код 00181705, який знаходиться у місті Молодогвардійськ Луганської області, - становить 13993,74 грн.
4.В іншій частині провадження у справі закрити.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Луганськашахтопроходка» в особі Шахтопрохідного управління №6 -структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка», ідентифікаційний код 00181705, який знаходиться у місті Молодогвардійськ Луганської області, - витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 22.09.06 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27.09.2006 року.
Суддя А.П.Середа