ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32
ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32
Іменем України
22.09.06 Справа № 8/535н-ад.
Суддя Середа А.П., розглянувши матеріали справи за позовом
Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка» в особі Центральних електромеханічних майстерень -структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка», місто Суходільськ Луганської області,
до Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області, -
про скасування податкових повідомлень-рішень,
при секретарі судових засідань Качановській О.А.,
в присутності представників сторін:
від позивача -Єрмоленко Є.В., - довіреність №11/518 від 01.06.06 року;
від відповідача -Фоменко В.С. -державний податковий інспектор, - довіреність №7 від 23.01.06 року; Бікяшев Р.Ф. - начальник юридичного відділу, - довіреність №18 від 23.01.06 року, -
встановив:
суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі -ОДПІ, - Відповідач) №000074164/0/0 та 000075164/0/0 від 06.02.2006 року.
Попереднє судове засідання по справі відповідно до ст. 111 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) призначене та фактично відбулося 22.08.06 року.
Відповідно до ст. 150 КАСУ розгляд справи відкладено з 15 на 22 вересня 2006 року, - з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.
У судовому засіданні, яке відбулося 22.09.06 року, представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, що не суперечить вимогам ст. 41 та пункті 2-1 розділу УІІ «Прикінцеві та перехідні положення КАСУ, а тому його задоволено судом.
Представник позивача позов підтримав.
Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у своєму запереченні проти позову за №12307/10-015 від 17.08.06 року, стверджуючи, що при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень фахівці ОДПІ діяли у повній відповідності до чинного законодавства та з урахуванням порушень у діяльності Позивача, виявлених під час перевірки.
Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та додатково надані матеріали, суд дійшов наступного.
І.1. 07.02.1992 року виконавчим комітетом Луганської міської ради Відкрите акціонерне товариство «Трест «Луганськшахтопрохідка» (далі -ВАТ «ЛШП», - Позивач), ідентифікаційний код 00181668, зареєстроване в якості суб»єкта підприємницької діяльності -юридичної особи, про що зроблено реєстраційний запис №77; перереєстрацію ВАТ «ЛШП» здійснено тим же виконавчим комітетом 27.09.2004 року, реєстраційний номер 13821200000000939; його включено до ЄДРПОУ, що підтверджується довідкою №47372 від 01.02.06 року, виданою Головним управлінням статистики у Луганській області.
Підприємство є платником податку на додану вартість (далі -ПДВ), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, що підтверджується долученим до матеріалів справи свідоцтвом №16342121 від 16.01.06 року.
Згідно пункту 6.1 ст. 6 Статуту ВАТ «ЛШП» його засновником є Міністерство вугільної промисловості України; акціонерами ВАТ є юридичні та фізичні особи (п. 6.2 ст. 6 Статуту).
Як сказано у Положенні про Центральні електромеханічні майстерні (далі -ЦЕММ), підприємство є структурним підрозділом Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка» та не являються юридичною особою (п.1.1 ст.1 Статуту).
2. 06.02.2006 року фахівцями Краснодонської ОДПІ здійснено тематичну перевірку ЦЕММ з питання несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість (далі -ПДВ) протягом граничних строків, визначених Законом України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ, - за результатами якої того ж дня складено акт №220.
З актом ознайомлений начальник ЦЕММ Лисиця В.Є., який його підписав без будь-яких заяв та застережень.
3.На підставі вищезгаданого акту перевірки ОДПІ 06.02.2006 року прийнято податкові повідомлення-рішення з ПДВ:
№000074164/0/0, згідно з яким щодо позивача на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -ЗУ №2181-ІІІ) за порушення ним термінів сплати податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 429478,10 грн., самостійно узгодженого ним відповідно до п. 5.1 ст. 5 того ж Закону, накладено штраф у розмірі 50 відсотків цієї суми, - тобто 214739,05 грн.;
№0000075164/0/0, згідно з яким щодо позивача на підставі підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 того ж Закону за порушення ним термінів сплати податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 5880,00 грн., самостійно визначеного ним відповідно до п. 5.1 ст. 5 того ж Закону, накладено штраф у розмірі 20 відсотків цієї суми, - тобто 1176,00 грн.
Як вбачається з текстів обох податкових повідомлень-рішень, кожне з них містить підпис начальника ЦЕММ та його застереження про те, що «з висновками не згоден. Будемо оскаржувати суму у судовому порядку».
3.1. ЦЕММ, не погодившись з такими рішеннями, 16.02.06 року звернулося до ОДПІ зі скаргами (вхідні №№3 та 4 від 22.02.06 року).
ОДПІ, розглянувши скарги, своїми рішеннями № 6112/23-542 та №6119/23-542 від 19.04.06 року відхилило їх.
Вказані рішення позивач отримав 25.04.06 року, вх. №55, як те вбачається з копій примірників рішень, наданих позивачем для долучення до матеріалів справи.
3.2.Докази про подальше оскарження спірних рішень позивачем не надані.
ІІ. Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
1.Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що він не згоден з сумою штрафу, визначеного на підставі спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки ОДПІ в процесі його визначення невірно застосувала чинне законодавство, - нею застосовано норми ЗУ №2181-ІІІ, - в той час, як у цьому випадку належало застосувати ст. 250 Господарського кодексу України (далі -ГК).
Заслухавши думку позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що вона є вірною, виходячи з наступного.
2.. Згідно підпункту «а» підпункту 4.1.4 п.4.1 ст. 4 ЗУ №2181-ІІІ податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у т.ч. при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 того ж Закону передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону.
У статті 1 ЗУ №2181-ІІІ визначено поняття податкового зобов'язання і штрафної санкції.
Згідно п.1.2 ст. 1 податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пункт 1.5 тієї ж статті визначає, що штрафна санкція (штраф) -плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Звідси очевидно, що законодавець не ототожнює податкове зобов'язання та штрафні санкції у разі порушення порядку визначення та сплати податкового зобов'язання.
3.При вирішенні цього спору суд розмежовує штрафи, передбачені ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, - зі штрафами, передбаченими ГК України.
3.1.Так, аналіз статті 17 показує, що вона визначає підстави та розміри штрафів, які застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, але у ній, як і у всьому Законі №2181-ІІІ, НЕ сказано, що штраф є різновидом податкового зобов'язання.
Звідси виходить, що ОДПІ, застосовуючи норму підпункту 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ№2181-ІІІ, в якій сказано:
у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50 відсотків погашеної суми податкового боргу, -
повинна чітко відслідковувати надходження коштів на погашення податкових зобов'язань, самостійно узгоджених платником податків, та відповідним чином застосовувати норму цього підпункту до платників податків, які припускаються порушень строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань.
Органи Державної податкової служби при цьому повинні, крім ст. 17 ЗУ №2181-ІІІ, керуватися також Інструкцією про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджена наказом ДПА України від 18.07.02005 року №276, - далі -Інструкція №276).
Законом №2181-ІІІ та Інструкцією №276 передбачено, що при сплаті платником податків податкових зобов'язань вони зараховуються на відповідний рахунок Державного казначейства, про що повідомляється податковий орган, а останній відображає ці відомості в обліковій картці платника податків відповідно до вимог названої Інструкції.
Розрахунок штрафних санкцій ведеться в автоматичному режимі при сплаті податкового боргу.
Таким чином, встановлення моменту надходження податкового платежу співпадає з його фактичною сплатою та відображенням в обліковій картці платника податку.
3.2. З огляду на те, що штраф не є різновидом податкового зобов'язання, - у даному випадку у ОДПІ не було законних підстав застосовувати правило ст. 15 ЗУ №2181-ІІІ, якою врегульовано строки давності визначення податкових зобов'язань.
Так, у підпункті 15.1.1. п. 15 ст. 15 цього Закону сказано:
за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду у адміністративному або судовому порядку.
Враховуючи визначення податкового зобов'язання, викладене у п. 1.2 ст. 1 ЗУ №2181-ІІІ (його зміст наведено вище у цій постанові), а також керуючись правилом ст.15 цього Закону, - суд дійшов висновку, що Закон №2181-ІІІ штраф за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань не визначає як податкове зобов'язання, а тому строк давності, який дорівнює 1095 днів, до цих правовідносин застосовувати не можна.
3.3.Питання відповідальності суб'єктів господарювання, до числа яких належить і позивач по цій справі, за невиконання або неналежне виконання своїх господарських зобов'язань врегульовано Господарським кодексом України.
Згідно ст. 239 ГК за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
У частині 1 ст. 239 ГК надано перелік адміністративно-господарських санкцій, до числа яких віднесено і адміністративно-господарський штраф.
Стаття 241 ГК містить у собі поняття адміністративно-господарського штрафу, а саме:
адміністративно-господарський штраф -це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
У частині 2 цієї статті сказано, що перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
З викладеного очевидно, що ГК врегульовано саме ту ситуацію, яка є предметом спору по цій справі.
3.4. Далі, статтею 250 ГК прямо передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, штраф у зв'язку з несвоєчасною сплатою позивачем по цій справі самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств може бути накладено ОДПІ за період, що не перевищує шести місяців від дня вчинення порушення.
3.5.Оскільки по справі встановлено, що факт порушення позивачем строку сплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань ОДПІ виявлено 06 лютого 2006 року, то штраф з цього приводу може бути застосовано лише стосовно платежів, здійснених, починаючи з 06 серпня 2005 року.
3.6. У справі відсутні докази того, що сума штрафу по будь-якому із двох спірних податкових повідомлень-рішень стягнута.
ІІІ.З урахуванням вищевикладеного питання щодо протиправності та нечинності спірних податкових повідомлень-рішень суд вирішує з урахуванням наступних обставин.
1.Так, згідно розрахунку фінансових санкцій по податковому повідомленню-рішенню №000074164/0/0 від 06.02.06 року, термін, за який їх ОДПІ визначено як такі, що підлягають стягненню з позивача, охоплює період з 17 липня 2002 року по 30 січня.2006 року.
Однак, керуючись нормою ст. 250 КАС України, суд вважає правомірно визначеними штрафними санкціями лише ті, які стосуються платежів, здійснених з 06 серпня 2005 року, а тому сума штрафних санкцій по податковому повідомленню-рішенню №000074164/0/0 від 06.02.06 року складає 42351,03 грн., а не 214739,05 грн.
Отже, податкове повідомлення-рішення №000074164/0/0 від 06.02.06 року підлягає визнанню протиправним та нечинним частково.
2.Що стосується податкового повідомлення-рішення №000075164/0/0 від 06.02.06 року - на суму 5880,00 грн., - то воно підлягає визнанню протиправним та нечинним повністю, оскільки штрафні санкції по цьому рішенню визначені у зв'язку з надходженням платежів, здійснених позивачем 30.02.02 року та 13.07.03 року, - тобто у термін, який є більшим, аніж шість місяців до 06.02.06 року.
ІУ. Вирішуючи цей спір, суд керується:
частиною 2 ст. 19 Конституції України, - в якій сказано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
статтею 3 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», в якій сказано, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Фахівці ОДПІ при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень ці вимоги виконали не у повному обсязі.
Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з підстав, викладених у розділах І-ІУ цієї постанови.
Керуючись частиною 1 ст.94 КАС України, суд стягує з Державного бюджету на користь Позивача державне мито у сумі 3 грн. 40 коп., сплачене ним при подачі позовної заяви, що підтверджується платіжним дорученням №195 від 10.07.06 року.
На підставі викладеного, частини 2 ст. 19 Конституції України; ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»; ст.ст.238, 239, 241 та 250 ГК України; пунктами 1.2. та 1.5 ст.1, ст.ст.15 та 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», керуючись ст.ст. 69, 71, 79, 94, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області №000075164/0/0 від 06.02.06 року -на суму 1176 грн. 00 коп.
3.Визнати частково протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області №000074164/0/0 від 06.02.2006 року та встановити, що сума штрафу, яка підлягає стягненню з платника податку на прибуток підприємств -Відкритого акціонерного товариства «Луганськашахтопроходка» в особі Центральних електромеханічних майстерень -структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка», ідентифікаційний код 00178614, який знаходиться у місті Суходільськ Луганської області, - становить 42351,03 грн.
4.В іншій частині провадження у справі закрити.
5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Луганськашахтопроходка» в особі Центральних електро-механічних майстерень -структурного підрозділу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Луганськшахтопрохідка», ідентифікаційний код 00178614, який знаходиться у місті Суходільськ, вул. Шосейна,2-а Луганської області, - витрати по сплаті державного мита у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС України у судовому засіданні 22.09.06 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде подано.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27.09.2006 року.
Суддя А.П.Середа