Справа 2-2551/2007р.
12 квітня 2007 року
Рівненський міський суд у складі:
головуючого - судді Мельника О.В.,
при секретарі Рейнерович Я.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2.,
представника відповідача Тарновецького П.Я.,
представника третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3.,
представника третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівному справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня Авто" про заміну товару неналежної якості, про стягнення неустойки, про відшкодування моральної шкоди,
Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та пояснили, що 21 квітня 2006 року позивачем у ТзОВ "Добриня Авто " було придбано автомобіль FAW СА 1041-0002020 2005 року випуску з річним гарантійним строком. За період з 21 квітня по 20 листопада 2006 року автомобіль пройшов два поточних техогляди, під час яких позивач повідомляв відповідача про ряд його суттєвих несправностей. Непрофесійні дії працівників відповідача та відсутність матеріальної бази призвели до того, що двигун автомобіля вийшов з ладу. 20 листопада 2006 року позивач звернувся з претензійним листом до відповідача про усунення недоліків, а 21 листопада 2006 року автомобіль було передано ТзОВ "Добриня Авто " на гарантійний ремонт. Проте, в визначений законом чотирнадцятиденний термін гарантійний ремонт виконаний не був, тому, 5 грудня 2006 року позивач повторно звернувся до відповідача з черговою заявою - претензією щодо заміни автомобіля на аналогічний автомобіль належної якості через наявний в ньому істотний недолік та про оплату за кожен день затримки виконання ремонту неустойки. Таку його вимогу задоволено не було. Окрім того стверджує, що продаж йому продукції неналежної якості, неможливість тривалий час використовувати автомобіль позбавило його душевного спокою, негативно вплинуло на його морально -психологічний стан, у зв'язку із чим йому було заподіяно моральної шкоди. Просить зобов'язати відповідача замінити придбаний автомобіль FAW неналежної якості на аналогічний автомобіль належної якості, стягнути з відповідача 29449 гривень неустойки за затримку усунення недоліків понад установлений строк та 1000 гривень моральної шкоди.
Представник третьої особи на стороні позивача пояснив, що вважає достатніми підстави для задоволення позову.
Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладений у письмовому запереченні, зокрема пояснив, що внаслідок порушення позивачем умов експлуатації автомобіля та проведення ремонту спідометра автомобіля поза СТО, відповідач звільняється від виконання гарантійних зобов'язань, в тому числі по ремонту чи заміні автомобіля. Стверджує, що акт прийому - передачі автомобіля підтверджує знаходження автомобіля у відповідача на гарантійному обслуговуванні, а не прийняття на гарантійний ремонт, оскільки належний у даному разі наряд - замовлення сторони не оформили. Окрім того, вважає
безпідставною вимогу про стягнення неустойки, зокрема через відсутність вини відповідача у невчасному виконанні ремонту автомобіля.
Представник третьої особи на стороні відповідача заперечень щодо задоволення позову суду не надала та пояснила, що вказаний у позові автомобіль було передано для ТОВ «Добриня Авто" ДІТИ «Автоінвестстрой Рівне" на підставі дилерської угоди. При цьому останнє не вступало з позивачем у жодні правовідносини з приводу придбання автомобіля. Продавцем в даному разі виступає лише ТОВ «Добриня Авто".
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши її матеріали, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судом встановлено, що 21 квітня 2006 року між ОСОБА_1., як покупцем та ТзОВ "Добриня Авто", як продавцем було укладено договір купівлі - продажу, за яким позивач придбав автомобіль FAW, 2005 року випуску. Згідно з вказаним договором, відповідач прийняв на себе гарантійні зобов'язання щодо проданого автомобіля.
Як встановлено судом, 20 листопада 2006 року, тобто протягом гарантійного термінуОСОБА_1. звернувся до відповідача з претензійним листом, в якому просив усунути ряд недоліків придбаного автомобіля.
21 листопада відповідно до акту прийому - передачі автомобіль було передано позивачем ТзОВ "Добриня Авто" для проведення гарантійного ремонту.
5 грудня 2006 року ОСОБА_1. повторно звернувся до відповідача з заявою -претензією, в якій просив провести заміну автомобіля на аналогічний автомобіль належної якості та виплатити неустойку в розмірі одного відсотка вартості автомобіля за кожен день затримки усунення недоліків.
Як слідує із змісту ч. 2 ст. 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право вимагати заміни товару.
Отже, указана норма не вимагає для визначення поняття «істотного порушення вимог щодо якості товару", а фактично поняття «істотний недолік" - сукупності всіх наведених ознак.
Поряд з тим, виходячи з положення ч. 4 ст. 678 ЦК України така норма є загальною, по відношенню до норми, що міститься в п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів", де визначено поняття «істотного недоліку". При цьому, для констатування недоліку як істотного необхідна наявність сукупності обов'язкових ознак, визначених у п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів", серед яких необхідною є ознака повторності проявлення недоліку після його усунення з незалежних від споживача причин.
Судом встановлено і сторони не заперечували те, що після передачі автомобіля 21 листопада 2006 року на гарантійний ремонт відповідачеві, ОСОБА_1. більше не проводив його експлуатацію, у зв'язку із чим не міг встановити повторність проявлення недоліку після його усунення.
За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для застосування до відповідача цивільно - правової відповідальності, передбаченої п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів", оскільки судом не було встановлено наявності істотного недоліку автомобіля, проданого ОСОБА_1.
З п. 5.4 договору купівлі - продажу від 21 квітня 2006 року слідує, що відповідач фактично надав гарантії якості проданого товару та визначив форму відповідальності за його недоліки.
Із змісту норми, що міститься в п. 2 ч. 1 ст. 678 ЦК України слідує, що цивільно -правова відповідальність за передачу товару неналежної якості покупцеві, може полягати в обов'язку безоплатно усунути недоліки товару в розумний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 679 ЦК України, продавець може не відповідати за недоліки товару лише в тому разі, якщо доведе, що вони виникли після його передання покупцеві
внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили.
Отже, обов'язок доказування таких обставин законом покладено саме на продавця.
Відповідачем не було надано суду жодного доказу у підтвердження хоча б однієї з указаних обставин, в тому числі доказів ремонту спідометра автомобіля сторонніми особами, на що він посилався в своєму запереченні на позов. Суд приймає до уваги те, що позивач підтвердив виконання ремонту спідометру автомобіля працівниками відповідача, зауваживши, що останніми через малозначність ремонту не було оформлено щодо цього жодного документу.
Факт відсутності порушень експлуатації автомобіля споживачем, тобто порушень вимог п. 5.6. договору купівлі - продажу підтверджується також тим, що 21 листопада 2006 року відповідачем було прийнято автомобіль у ОСОБА_1. саме на гарантійний ремонт, що слідує із змісту акту прийому - передачі.
Судом встановлено, що 20 листопада 2006 року ОСОБА_1., як споживачем до відповідача було пред 'явлєно вимогу про безоплатне усунення недоліків проданого йому автомобіля, а наступного дня автомобіль було передано згідно акту приймання - передачі для ТОВ «Добриня - Авто". Вказаний акт містить пряму вказівку про передачу автомобіля для здійснення саме гарантійного ремонту.
Тобто, у разі, якби ОСОБА_1. було допущено порушення умов експлуатації автомобіля, ТзОВ "Добриня Авто ", будучи відповідно до п.5.6, п. 5.8. договору купівлі -продажу звільненим від гарантійних зобов'язань, не прийняло б автомобіль на гарантійний ремонт.
Відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів", при пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк.
Сторони не заперечували відсутність досягнення будь - якої згоди щодо продовження терміну гарантійного ремонту автомобіля.
Цією ж нормою закріплене право споживача вимагати виплати неустойки у розмірі одного відсотка вартості товару за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів).
По закінченню вказаного терміну, тобто 5 грудня 2006 року, ОСОБА_1. повторно звернувся до відповідача з заявою претензією, в тому числі щодо виплати вказаної неустойки.
Суд не може прийняти до уваги пояснення представника відповідача про неможливість вчасного виконання гарантійного ремонту через відсутність запасних частин, за якими відповідач неодноразово звертався до ПП «АЗЧ - Сервіс", оскільки надана у підтвердження таких пояснень копія рахунку - фактури від 4 грудня 2006 року не містить фактичних даних щодо марки автомобіля, для якого купувались зазначені в цьому документі деталі. Тому, такий доказ не може бути оцінений як належний.
Судом встановлено, що у вказаний в законі термін гарантійний ремонт автомобіля відповідачем проведено не було, належних та достовірних доказів виконання повного ремонту автомобіля станом на день розгляду справи судом відповідач також не надав, а тому, з урахуванням вартості автомобіля, що визначена в п. 1.2. договору купівлі - продажу від 21 квітня 2006 року, на підставі ч. 9 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів", суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки підлягають задоволенню повністю на суму 29449 гривень ( 601 грн. (1% вартості) х 49 днів ( з 5 грудня 2006 року, тобто з наступного дня після закінчення вказаного вище 14 денного терміну до 22 січня 2007 року, тобто до дня звернення з позовом до суду).
Задовольняючи позов у частині стягнення моральної шкоди суд виходив із наступного.
Суд також вважає доведеним заподіяння позивачеві моральної шкоди, що виразилась у хвилюваннях, психо-емоційних стресах, втраті душевного спокою через
придбання в кредит автомобіля значної вартості, який виявився товаром неналежної якості, а також через неможливість протягом тривалого часу взагалі використовувати автомобіль у власних потребах, незважаючи на що, він був змушений продовжувати виплачувати банківський кредит, у необхідності відшуковувати заміну авто.
Суд вважає також доведеним наявність протиправної поведінки відповідача, що виразилось у порушенні прав ОСОБА_1., передбачених ч. 1 ст.4 закону України " Про захист прав споживача ", наявність причинного зв'язку між указаними елементами та вину відповідача.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, суд враховує глибину душевних страждань позивача, що була обумовлена вимушеними змінами у його житті, в необхідності відшукання додаткових зусиль для організації життя, а тому, враховуючи майновий стан сторін, тривалість порушення прав позивача, враховуючи також вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1. про стягнення моральної шкоди на підставі ст. 23, ст. 1167 ЦК України, п. 5 ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів" підлягають задоволенню повністю на суму 1000 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,60,81,88,212,214,215 ЦПК України, суд,
Позов задоволити частково .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня Авто " на користь ОСОБА_1 неустойку в сумі 29449 гривень та 1000 гривень моральної шкоди.
У задоволенні позову про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня Авто " замінити для ОСОБА_1 автомобіль FAW С А 1041 -0002020 2005 року випуску неналежної якості на аналогічний автомобіль належної якості відмовити за безпідставністю позовних вимог.
На рішення може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка повинна бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.