Справа: № 2а-52/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шелест С.Б.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року по справі за адміністративним позовом Управління Пенсійного Фонду України в Зарічному районі міста Суми до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк», за участю третьої особи: Відкритого акціонерного товариства Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумсільмаш»про стягнення фінансових санкцій,-
У січні 2010 року Управління Пенсійного Фонду України в Зарічному районі міста Суми (далі -позивач, УПФУ в Зарічному районі міста Суми) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк», за участю третьої особи: ВАТ Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумсільмаш», в якому просило стягнути з відповідача в дохід Державного бюджету України заборгованість по сплаті фінансових санкцій за порушення підприємством вимог пункту 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»в розмірі 51 279,57 грн..
Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачем на момент прийняття від третьої особи платіжних документів на видачу заробітної плати (доходу), було проведено неналежну перевірку нарахування та повноти сплати ВАТ Сумський завод сільськогосподарського машинобудування «Сумсільмаш»страхових внесків, що призвело до порушення відповідачем вимог пункту 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року позовні вимоги Управління Пенсійного Фонду України в Зарічному районі міста Суми задоволено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк»на користь Управління Пенсійного Фонду України в Зарічному районі міста Суми суму фінансових санкцій в розмірі 51 279,57 грн..
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.01.2007 року УПФУ в Зарічному районі м. Суми було проведено перевірку правильності повноти нарахування, обчислення, своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ВАТ «Сумський завод і ськогосподарського машинобудування «Сумисільмаш», за результатами якої було складено акт перевірки №21/3-23, з висновків якого вбачається порушення Сумською філією АКБ «Правекс -Банк»вимог ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі - Закон № 1058), що призвело до неповної та несвоєчасної сплати авансових платежів із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на загальну суму 51 279, 57 грн.
Так, перевіркою встановлено та відображено у акті факт несвоєчасної сплати відповідачем авансових платежів за період з 28.10.05 року по 01.08.06 рік при виплаті вказаним страхувальником заробітної плати.
На підставі акту перевірки позивачем було винесено рішення №133 від 16.02.07 року про застосування до ПАТ КБ «Правекс -Банк»фінансових санкцій на суму 51 279, 57 грн., яке було надіслано відповідачеві у встановленому законом порядку, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення. Факт отримання рішення УПФУ відповідачем не заперечується, як і не заперечується та обставина, що вказане рішення відповідач не оспорював в судовому порядку.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники -роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхові внески -кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону.
Страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду, а особи, визначені ч. 1 ст. 12 цього Закону, - з дня набрання чинності договором про їх добровільну участь; платникам страхових внесків у десятиденний термін після їх реєстрації видається повідомлення про реєстрацію платника страхових внесків за формою, встановленою правлінням Пенсійного фонду (ч. 3, 4 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч. 2, 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
З матеріалів вбачається, що відповідачем була частково погашена заборгованість зі сплати страхових внесків, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.
Відповідно до абз. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також якщо страхувальник угодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому Законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
За таких обставин, застосування позивачем до відповідача фінансової санкції у розмірі 51 279,57 грн. згідно рішення УПФУ №133 від 16.02.07 року є правомірним та узгоджується з нормами діючого законодавства.
За таких підстав, оскільки відповідачем в добровільному порядку не була сплачена в повному обсязі заборгованість зі сплати страхових внесків, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення вимог даного позову.
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
У зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Правекс-Банк»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 лютого 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -04.07.11 р.