Справа: № 2-а-540/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-
У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»(далі -позивач, ТОВ «Чернігівське РСУ») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі -відповідач, ДПІ у місті Чернігові), в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.02.2010 року № 0000542320\0 в частині визначення ТОВ «Чернігівське РСУ»податкового зобов'язання з податку приватних підприємств в сумі 6 790,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 395,00 грн..
Позовні вимоги мотивує тим, що товарно-матеріальні цінності, придбані у Приватного підприємства «БФ «ТЕН», безпосередньо використовувалися ТОВ «Чернігівськее РСУ»в господарській діяльності підприємства, що на думку позивача дає йому право на включення придбаних ТМЦ до складу валових витрат.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Чернігові від 03.02.2010 року № 0000542320\0 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівське РСУ»податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 6 790,00 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3 395,00 грн..
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований, як юридична особа виконавчим комітетом Чернігівської міської ради 12.09.2008, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до наявного в матеріалах справи Статуту ТОВ «Чернігівське РСУ», предметом діяльності товариства є: проектування, будівництво, ремонт промислових, житлових та громадських будівель та будинків, реконструкція, вишукувальні та проектні роботи для будівництва, виконання монтажних робіт, зведення несучих та огороджувальних конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж та інше.
На підставі Акту від 27.01.2010 № 36/23/30648058 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Чернігівське РСУ з питань дотримання вимог податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.10.2006 по 30.09.2009 роки, ДПІ у м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення від 03.02.2010 № 0000542320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 49 215,00 грн., (у т. ч. за основним платежем -32 810,00 грн., за штрафними санкціями -16 405,00 грн.) за порушення останнім п. 1.23, абз. 3 пп. 1.31, ст. 1; п. 3.1 ст. 3; п. 4.1 ст. 4; пп. 5.2.1 п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону та пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», внаслідок чого підприємством було занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємства на суму 32 810,00 грн..
В Акті перевірки відповідач зокрема зазначив, що позивачем неправомірно завищено валові витрати, які не підтверджені належним чином оформленою податковою накладною, оскільки вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15.07.2009 по справі № 1-132/2009 р. визнано ОСОБА_2 та ОСОБА_4. винними за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, а тому грошові кошти, які знаходяться на рахунках ПП «БФ «ТЕН», обернуто на користь держави.
ОСОБА_2, будучи зареєстрованим 21.10.2004 приватним підприємцем як власник та директор ПП «Будівельно-комерційна фірма «Каскад»з 22.05.2006 по 13.02.2007, маючи відповідний досвід в порядку реєстрації юридичних осіб, у здійсненні фінансово-господарської діяльності, знаючи порядок ведення бухгалтерського та податкового обліку і складання відповідної звітності, порядок нарахування та сплати податків, протягом 2007 -2008 року, з метою прикриття незаконної діяльності - незаконного переведення в готівку безготівкових коштів, а також ухилення від сплати податків, був організактором створення ОСОБА_4 "фіктивного" підприємства - ПП «БФ «ТЕН»(код ЄДРПОУ 35194906). В подальшому, з метою прикриття його "фіктивності" та надання вигляду законної діяльності, протягом 2007 -2008 років, за вказівкою ОСОБА_2 ОСОБА_4, в графі директор підписував завідомо неправдиві первинні бухгалтерські документи та документи податкової звітності, в яких зазначав вигадані операції з суб'єктами господарювання, після чого за вказівкою ОСОБА_2-ОСОБА_4 скріплював їх печаткою та направляв до ДПІ у м. Чернігові. В результаті використання зазначених документів по обліку таких підприємств здійснено незаконне формування податкового кредиту з податку на додану вартість за 2007-2008 роки.
За висновком ДПІ у м. Чернігові позивач порушив вимоги п. 1.23; абз. 3 пп. 1.31 ст. 1; п. 3.1 ст. 3; п. 4.1 ст. 4; п. 5.1, пп.. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону, так як використання первинних документів щодо придбання ТМЦ у ПП «БФ «ТЕН», діяльність якого визнана судом незаконною, без наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, та реальною метою якого є фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, є таким, що суперечить нормам Цивільного кодексу України та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків. При цьому, супроводжуючі такий правочин первинні документи, без наміру здійснення господарської діяльності, ДПІ визнає незаконними, тобто такими, що не мають на меті реальну поставку.
Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на валові витрати покупця.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно із пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" (у редакції, чинній на час анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість продавця) свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.
Положенням про реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України N 79 від 01.03.2000, передбачено, що свідоцтво платника ПДВ діє до дати анулювання, про що податковим органом складається відповідний акт.
Так, в матеріалах міститься копія акту ДПІ у місті Чернігові від 29 липня 2009 року про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Газопостачальна компанія «Тиск».
Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.
Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 року N 165, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо податкову накладну видано особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
З огляду на наведене, у податковому обліку не може вважатися податковим і одночасно розрахунковим документом податкова накладна, складена особою, свідоцтво платника податку на додану вартість якої було анульовано, тобто яка на час складання та надання покупцеві податкової накладної не була зареєстрована як платник податку на додану вартість у встановленому законом порядку. А тому така податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту покупцем.
Як встановлено судом першої інстанції, позивачем у ПП «БФ «ТЕН» були придбані товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), згідно рахунків № 017 від 28.09.2007, № 054 від 30.04.2008 та накладних № 017 від 28.09.2007, № 054 від 30.04.2008.
Розрахунки за поставлені ПП «БФ «ТЕН»товарно-матеріальні цінності (ТМЦ) проведені ТОВ «Чернігівське РСУ»в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 326 від 09.10.2007 та № 141 від 28.05.2008.
У зв'язку з отриманням від ПП «БФ «ТЕН»податкових накладних № 017 від 28.09.2007 на загальну суму з ПДВ 23 709,60 грн. та № 054 від 30.04.2008 на загальну суму з ПДВ 8 880,08 грн., позивач включив придбані ТМЦ до складу валових витрат.
Товарно-матеріальні цінності придбавались для виконання договірних зобов'язань ТОВ «Чернігівське РСУ»перед Обласним центром профілактики та боротьби зі СНІДом (Акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за вересень 2007 року та Акт приймання виконаних підрядних робіт КБ-2в, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за квітень 2008 року), що є підтвердженням їх фактичного придбання та використання саме в господарській діяльності підприємства, яка відповідає вимогам та обмеженням встановлених чинним законодавством України.
Так, товарно-матеріальні цінності придбавалися у самостійної юридичної особи - ПП «БФ «ТЕН», що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 580564 від 03.07.2007, довідкою ЄДРПОУ № 974, Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.07.2007 № 100051776, які були дійсні та надані позивачу при купівлі товару.
З наявних в справі доказів вбачається, що ПП «БФ «ТЕН»взято на податковий облік в органи державної податкової служби з 04.07.2007 та станом на 14.10.2008 перебувало на обліку у відповідача.
За період з 01.03.2008 року по 31.08.2008 рік ПП «БФ «ТЕН»декларувало податкові зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 830 030,00 грн., що вказує на те, що останній виписував податкові накладні та декларував їх (Акт про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «БФ «ТЕН»за ЄДРПОУ 35194906 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.03.2008 по 31.08.2008»від 15.10.2008 № 59/35-014/35194906).
Таким чином твердження відповідача щодо відсутності в первинних документах індивідуальних характеристик товарів спростовується вищезазначеним.
Твердження відповідача щодо безтоварності операцій, викладених в Акті, судова колегія також знаходить безпідставними з огляду на наступне:
Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету та заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (статті 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (статті 229 ЦК України).
За змістом статті 228 ЦК України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок. А тому згідно з частиною 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.
Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані статтею 208 ГК України.
Так, згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.
Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності умислу у ТОВ «Рембудсервіс-2002»щодо укладення згаданого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.
Згідно первинних документів ТОВ «Чернігівське РСУ»та даних бухгалтерського обліку підприємства ТМЦ, придбані у ПП «БФ «ТЕН»використані ТОВ «Чернігівське РСУ»при проведенні ремонтно-будівельних робіт амбулаторно-поліклінічного відділення Обласного центру профілактики та боротьби зі СПІДом (м. Чернігів, код ЄДРПОУ 33799793), а саме:
- згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт КБ-3 (в т.ч. числі підсумкової відомості ресурсів) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за вересень 2007 року - "блок віконний металопластиковий, дошки підвіконні пластикові, металоконструкції, лиштва" на суму 19 758,00 грн.;
- згідно Акту приймання виконаних підрядних робіт КБ-3 (в т.ч. числі підсумкової відомості ресурсів) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт КБ-3 за квітень 2008 року - "коммутатор, конгролер-передатчик та антенна в комплекті, планка розширення, ресивер, сирена світлозвукова, оповіщувач пожежний, короб металопластиковий, труба азбестоцементна, сталь штабова" на суму 7 400,07 грн.
Виконання будівельних робіт колегія суддів також визнає підтвердженим довідкою Контрольно-ревізійного управління в Чернігівській області від 27.06.2008 № 04-21/47 та листом Обласного центру з профілактики та боротьби зі СНІДом від 10.03.2010 № 01-06/284, які долучені до матеріалів справи.
Так, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
ДПІ у м. Чернігові приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення виходила начамперед з того, що контрагентом позивача товар не придбавався та не виготовлявся, однак данні доводи спростовуються тим, що господарська операція підтверджена належними первинними документами.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
З підстав вищевикладених обставин та наведених норм діючого законодавства колегія суддів приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення ДПІ у м. Чернігові діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень не з метою, з якою ці повноваження були надані; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення; без дотримання необхідного балансу і будь-якими несприятливими наслідками для прав і інтересів позивача.
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
У зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -04.07.11 р.