Справа: № 2-а-14/10 Головуючий у 1-й інстанції: Усатов Д.Д.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської обласної митниці Державної митної служби України на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської обласної митниці Державної митної служби України про скасування постанови про порушення митних правил,-
У лютому 2009 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області із адміністративним позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України (далі -відповідач), в якому просила скасувати постанову відповідача у справі про порушення митних правил від 08.12.2008 року № 0197/125000000/08 та закрити провадження у справі про порушення митних правил.
В обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність з її боку порушень митних правил при вирішенні питань щодо класифікації товарів, оскільки нею були дотримані вимоги пункту 12 Розділу ІІІ Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби № 667 від 07.08.2007 року.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Скасовано постанову Київської обласної митниці Державної митної служби України від 08.12.2008 року № 0197/125000000/08, винесену у справі про порушення митних правил.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року та закрити провадження у справі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.10.2008 року до відділу митного оформлення № 1 Київської обласної митниці декларантом ТОВ «ВАСТ-ТРАНС»ОСОБА_2 було подано до митного оформлення вантажну митну декларацію, яку прийнято до митного оформлення та присвоєно реєстраційний номер 25000001/8/916612, а також товаросупровідні документи до неї на товар «Шини гумові пневматичні». В графі 33 декларації «код товару»було вказано - 4011209090.
Рішенням про визначення коду товару № КТ-125-2869-08 було визначено, що митне оформлення товарів необхідно провести з встановленням коду товару згідно УКТЗЕД - 4011100000.
Декларантом підприємства було виконано рішення відповідача про визначення коду товару № КТ-125-2869-08 та 10.10.2008 року товар «шини гумові пневматичні»оформлено ВМО № 1 в митному режимі «імпорт»за ВМД від 10.10.2008 року № 125000001/8/916791 за кодом УКТЗЕД - 4011100000 зі сплатою всіх податків та зборів, установлених законодавством, що сторонами не заперечується.
Крім цього, позивачкою було дотримано процедуру декларування, встановлену Митним кодексом України, обов'язки декларанта та вимоги Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби № 667 від 07.08.2007 року, виконано в повному обсязі, установлені законодавством податки та збори сплачено, а отже в її діях відсутній склад правопорушення, передбачений ст. 355 МК України.
Та обставина, що первинно подана позивачем декларація була анульована до моменту подання виправленої декларації, підтверджується показами представника відповідача у судовому засіданні суду першої інстанції, який до того ж не заперечував факт сплати позивачем всіх належних коштів за виправленою декларацією.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі урегульовано нормами Митного кодексу України та Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р.
За приписами ст.1 Митного кодексу України, митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.
Відповідно до Указу Президента 1145/96 від 29.11.1996 р., Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади, а регіональні митниці, також є митними органами в галузі митної справи.
Відповідно до ст.259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордом України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами ч.1 ст.260 Митного кодексу України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 вищезазначеної статті Кодексу, для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості.
Згідно ст.262 Митного кодексу України, митна вартість та метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.
Частиною 2 вищезазначеної статті встановлено, що Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою КМУ № 1766 від 20.12.2006р., для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати:
- зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; - рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу;
- банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом);
- пакувальні листи;
- копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 313 Митного кодексу України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Держмитслужбою України встановлено, що код товару, зазначений у товаросупровідних документах, сертифікаті відповідності, експертному висновку за результатами дослідження зразка товару або в іншому документі, поданому для митного оформлення товару, не є обов'язковим чи визначальним при класифікації товару для митних цілей, а має інформативний характер. Відповідальність за перевірку правильності коду за УКТЗЕД задекларованого товару покладено на посадову особу митного органу.
Отже, відповідальність за правильне визначення коду товару за УКТ ЗЕД покладається саме на митні органи.
Відповідно до п.1 розділу II Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Державної митної служби № 667 від 07.08.2007 року, до компетенції НКТ і ВКМВН згідно з напрямом діяльності та цим Порядком належить, зокрема, прийняття рішення про визначення коду товару (далі Рішення), тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням про визначення коду товару № КТ-125-2869-08 було визначено, що митне оформлення товарів необхідно провести з встановленням коду товару згідно УКТЗЕД 4011100000.
Пунктом 12 розділу III Порядку передбачено, що у разі, якщо ВНКТ (ВКМВН) приймається Рішення, яке не повідає інформації, заявленій декларантом у митній декларації, то ця митна декларація не може використовуватися для митного оформлення класифікованого товару. У такому разі ПМО заповнюється картка відмови в митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою. Для здійснення митного оформлення класифікованого товару митному органу подається нова митна декларація. При цьому інформація у відповідних графах митної декларації повинна відповідати інформації, зазначеній у Рішенні.
Відповідно до ст. 319 Митного кодексу України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ст. З55 Митного кодексу України, заявлена в митній декларації неправдивих відомостей та надання митному органу документів з такими відомостями як підстави для звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру або несплата податків і зборів у строк, встановлений законодавством, а також інші протиправні дії, що спричинили недобори податків і зборів, за відсутності ознак злочину, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян у розмірі від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на посадових осіб підприємств - від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Крім того, відповідно до ст. 390 Митного кодексу України, справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до відповідальності, або її представника. Митний орган інформує особу, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, про час та місце розгляду справи в митному органі, як правило, відповідним письмовим повідомленням, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Справа про порушення митних правил може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Матеріали справи не містять доказів своєчасного сповіщення позивача щодо розгляду матеріалів справи про порушення нею митних правил.
Отже, Київською обласною митницею не доведено правомірність прийняття постанови № 0197/125000000/08 від 08 грудня 2008 року.
Таким чином, викладені обставини свідчать про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.
У зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу Київської обласної митниці Державної митної служби України на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 січня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -04.07.11 р.