Справа: № 2-а-8958/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.
Суддя-доповідач: Дурицька О.М
Іменем України
"29" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді: Дурицької О.М.,
суддів: Бистрик Г.М., Борисюк Л.П.,
при секретарі: Леонтовичі М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У червні 2010 року ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі -відповідач), в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного реагування на його заяву від 11.02.2010 року та відмови в особистому прийомі із заявою від 26.03.2010 року, а також зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини розглянути подану ним заяву від 11.02.2010 року і прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2011 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.02.2010 року ОСОБА_2 подав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини дві заяви. Одна заява була подана в інтересах його довірителя -ОСОБА_3, щодо порушень законодавства під час досудового та судового розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_3 В іншій заяві просив Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини звернутися до Верховного Суду України відповідним актом з питання приведення постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 24.10.2003 року «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві»у відповідність до чинного законодавства України.
ОСОБА_2 не погоджується із постановою слідчого Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області, якою йому відмовлено в допуску в якості захисника громадянина ОСОБА_3, а також постановою Броварського міськрайсуду Київської області якою відмовлено ОСОБА_3 у допуску в якості його захисника ОСОБА_2
З листа Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 17.02.2010 року №10.2/9-К-146266.10/26-18 позивач дізнався про те, що два його звернення розглянуті. Також, роз'яснено, що у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»Уповноважений розглядає виключно звернення громадян або осіб, які діють в їх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян», в статті 12 якого вказано, що його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінально-процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством і законодавством про захист економічної конкуренції. В ст. 4 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»зазначено, що діяльність Уповноваженого лише доповнює існуючі засоби захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, не відміняє їх та не тягне перегляду компетенції державних органів, які забезпечують захист та поновлення порушених прав і свобод.
У відповіді також було зазначено, що рішенням Конституційного Суду України від 16.11.2000р. до захисту в кримінальних справах повинні допускатися не тільки адвокати, а й інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на надання правової допомоги. Теж саме зазначено в ст. 44 КПК України та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003. Однак, закону який би визначав такі повноваження у кримінальному процесі Верховною Радою України на даний час ще не прийнято. На підставі зазначеного, правові підстави для втручання Уповноваженого з прав людини відсутні.
Перебуваючи на особистому прийомі ОСОБА_2 26.03.2010 року подав заяву про неприпустимість не реагування, в якій просив відреагувати на порушення конституційних прав ОСОБА_3 у спосіб та у строки, передбачені законом, на розгляд цієї справи запросити заявника.
Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 13.04.2010 року листом №10.2/9-К148368.10/26-74 було надано відповідь на заяву, в якій зазначено, що ст. 25 КПК України визначено, що нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами. Рішення органів дізнання, слідства і прокуратури нижчої ланки, прийняті за матеріалами перевірок про злочини та за наслідками розслідування у кримінальних справах, можуть бути оскаржені лише відповідному прокуророві або до суду. Отже, Уповноважений з прав людини не вправі давати правову оцінку зібраним доказам і процесуальним документам, за якими органами дізнання, слідства і прокуратури і суду прийняті рішення у порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним Кодексом України та впливати на органи слідства, прокуратури і суду з метою прийняття того чи іншого рішення.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову керувався положеннями п.2 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», та дійшов обґрунтованого висновку про те, що працівник Секретаріату Уповноваженого з прав людини своєчасно надав відповідь - роз'яснення заявнику, тому підстав для визнання протиправними дій відповідача та зобов'язання вчинити певні дії не має.
Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України «Про звернення громадян»(далі - Закон) регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.
Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Під поняттям «звернення громадян»Закон розуміє викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
У відповідності до положень ст. 3 Закону, заява - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.
Розділом II Закону № 393/96-ВР встановлено порядок розгляду звернень громадян.
У відповідності до вимог ст.ст. 15, 19 Закону, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Судова колегія вважає за необхідним зазначити, що на органи державної влади покладено саме обов'язок в наданні такої відповіді.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону).
Відповідно п.7 «Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної ради України з прав людини»Секретаріат Уповноваженого за дорученням Уповноваженого бере участь у перевірках стану додержання прав і свобод людини державними органами, в тому числі, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, відповідно до пунктів 5,6,8,12 ст.13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»; готує пропозиції Уповноваженому з прав людини щодо відкриття провадження у справах про порушенні прав і свобод людини та здійснює їх реалізацію.
Згідно зі статтею 17 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
Як слідує з матеріалів справи, на звернення позивача від 11.02.2010р. та 26.03.2010 року відповідачем завчасно в термін передбачених законом строків були надані вмотивовані відповіді, відображені в листах №10.2/9-К-146266.10/26-18 від 17.02.2010 року та відповідно №10.2/9-К148368.10/26-74 від 13.04.2010 року.
Відповідно до п. 7 Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, затвердженого Уповноваженим 19.07.2005р., на виконання покладених на нього завдань Секретаріат Уповноваженого організовує особистий прийом громадян.
Таке право позивачем було реалізоване на особистому прийомі Секретаріатом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції що оскільки відповідно до п.4 ч. 3 ст.17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», Уповноважений не розглядає звернень, які розглядаються судами, тому підстав для прийому заявника під час розгляду звернення, у Уповноваженого не було.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
О.М. Дурицька
Г.М. Бистрик
Л.П. Борисюк
Повний текст ухвали складено та підписано -04.07.11 р.