Справа: № 2-а-2584/10 Головуючий у 1-й інстанції: Сала мон О.Б.
Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.
Іменем України
"21" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Грищенко Т.М.,
суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат на постанову Деснянського районного суду м.Києва від 24 грудня 2010 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, УПСЗН Деснянської РДА у м. Києві про зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2010 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідачів в якому просить визнати неправомірними дії відповідачів в частині нарахування пенсії у відповідності до чинного законодавства України; зобов'язати відповідачів здійснити перерахунок пенсії та щорічної допомоги виходячи з розміру, встановленого ст. ст. 48, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вимоги позову обґрунтовує тим. що у відповідності до ст. 54 Закону у всіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижчим по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, у відповідності до ст. 50 Закону інвалідам 2 групи повинна призначатись пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Також, позивач просила стягнути на її користь недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення, мотивуючи тим, що перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, при цьому у відповідності до ст. 48 Закону їй передбачена щорічна компенсація на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати їй виплачувалася вказана щорічна компенсація в менших розмірах, ніж це передбачено Законом. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, просила стягнути недоотриману компенсацію на оздоровлення з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення. Крім того, просила стягнути послуги на правову допомогу в розмірі 500 грн.
Постановою Деснянського районного суду м.Києва від 24 грудня 2010 р.позов задоволено частково, а саме: визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації щодо перерахунку пенсії ОСОБА_2 у відповідності до розмірів, визначених ст. 48.50.54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва здійснити з 1 7 травня 2010 року перерахунок пенсії ОСОБА_2, виходячи з розміру, визначеного ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: державної пенсії - в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю - у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком та виплатити недоплачені суми з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації провести перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України ..Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити недоплачену ОСОБА_2 суму щорічної допомоги на оздоровлення у відповідності до положень ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат за 2010 рік з урахуванням проведених виплат.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідачі - УПФУ в Деснянському районі м. Києва, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат подали апеляційні скарги на зазначене рішення суду, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належить до 1 категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А №НОМЕР_1
Позивачу була призначена пенсія по інвалідності, внаслідок встановлення 2 групи інвалідності, пов'язаної з наслідками аварії на ЧАЕС.
Згідно довідки МСЕК позивачу встановлена 2 група інвалідності. Захворювання пов'язано з наслідками аварії на ЧАЕС .
Також, позивач перебуває на обліку в УПФУ в Деснянському районі м. Києва як інвалід 2 гр. та має статус постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії.
Допомога на оздоровлення виплачується позивачу щорічно у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. та від 12.07.2005р. № 562, № 836.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»інвалідам 2 групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Вказаним Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Позивач звернувся до УПФУ в Святошинському районі м. Києва з заявою про перерахунок пенсії у розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але відповідачем йому було відмовлено з посиланням на те, що розмір нарахованої пенсії відповідає вимогам законодавства.
Ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначає пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 у вигляді: а) державної пенсії, б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»розмір пенсії для інвалідів 2 гр., призначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 2 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, позивач має право на отримання пенсії в розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. У зв'язку з цим при визначенні розміру пенсій позивача підлягають застосуванню саме ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. № 530 та від 16.07.2008р. № 654, на які посилається відповідач в своїх запереченнях і які істотно звужують обсяг встановлених законом прав позивача, що й було вірно встановлено судом першої інстанції.
Зі статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»вбачається, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 99 та ч. 1 ст. 100 КАС України, пропуск строку звернення до суду є підставою для залишення позовних вимог без розгляду.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 24 грудня 2010 р. позов в частині визнання неправомірними дій відповідачів та зобов»язання здійснити перерахунок пенсії за період з моменту виникнення такого права і до 17.05.2010, перерахунку та здійсненню виплати щорічної допомоги на оздоровлення з моменту виникнення такого права по 2009 року -залишено без розгляду.
Таким чином, апеляційна інстанція приходить до однозначного висновку про правомірність доводів суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційних скарг спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат - залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м.Києва від 24 грудня 2010 р. - без змін.
Ухвала є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: