Справа: № 2а-17421/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі Ільницькій В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»до Київської обласної митниці про визнання недійсним рішення про визначення митної вартості товару , -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати рішення Бориспільської митниці про визначення митної вартості товару №122000109/2009/002752/1 від 17 грудня 2009 року недійсним, визнати картку відмови Бориспільської митниці №122000109/9/002186 від 17 грудня 2009 року недійсною, зобов'язати відповідача здійснити митне оформлення літака цивільної авіації -51»1976 р.в.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року замінено первинного відповідача Бориспільську митницю на належного відповідача Київську обласну митницю.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією .T.R Company S.A.L»(Ліван) укладено договір №88/09-3 купівлі продажу повітряного судна «DC-9-51», зареєстрованого як UR-CCT заводський номер 47696. Ціна літака за умовами даного договору становить 20 000,00 доларів США.
З метою митного оформлення даного літака, позивач 19 листопада 2009 року подав до Бориспільської митниці митну декларацію, в якій визначив вартість товару 159 818,00 грн. Бориспільською митницею видано картку відмови у прийнятті даної вантажно-митної декларації №122000109/9/002071 від 01 грудня 2009 року з підстав неправильного вибору позивачем методу визначення митної вартості товару.
04 грудня 2010 року позивач подав до Бориспільської митниці вантажно-митну декларацію №122000107/9/105262, в якій задекларовано літак цивільної авіації -51», вартість якого визначена на рівні 159 800,00 грн.
Відповідачем 17 грудня 2010 року прийняте рішення про визначення митної вартості товару, відповідно до якого вартість зазначеного літака склала 1 500 000 доларів США. Вартість літака відповідачем була визначена за методом №6. Також, відповідачем видано картку відмови в прийнятті вантажно - митної декларації №122000109/9/002186 від 17 грудня 2009 року
Відповідно до ч.1 ст.260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
Заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст.264 Митного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем було надано будь-які додаткові документи для підтвердження правильності визначення ним митної вартості вищевказаного літака. Уповноважена особа позивача Фесенко Л.О. 16 грудня 2009 року в декларації митної вартості літака зазначила, що документи надати не можливо.
Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості. Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення (ст.256 Митного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки документів поданих позивачем для митного оформлення літака, Бориспільською митницею виявлено невідповідність наданих позивачем документів, а саме опис товару у графі 31 ВМД №122000107/9/105262 не містить жодної згадки про те, що літак позивача є зношеним та непридатним для польотів. Не встановлено такої обставини і при проведенні митного огляду літака, підписаного представником позивача.
Також, відповідачем було здійснено порівняння рівня заявленої митної вартості літака з рівнем митної вартості ідентичних товарів або подібних літаків, митне оформлення яких вже проведено. Так, відповідачем встановлено, що в 2007 році відповідачем відповідно до митної декларації №122000107/9/1052 було оформлено літак в режимі ІМ 31 (митний режим імпорту), вартість якого складала 1 500 000,00 грн.
Опис графи 31 ВМД №122000107/9/1052 відповідає опису графи 31 ВМД №122000107/7/106456, що є підтвердженням ідентичності літаків, що не заперечується позивачем. З наведеного вбачається, що позивачем в даному випадку невірно обрано метод для визначення вартості літака.
Відповідно до ст.266 Митного кодексу України Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем правомірно обрано метод визначення митної вартості товару №6, оскільки він не мав всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару за методами 1-5.
Доказів на підтвердження правильності використання позивачем методу №1 для визначення митної вартості літака матеріали справи не містять.
Отже, відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийнятого ним рішення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-середземноморські авіалінії»-залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 08.07.11р.