Справа: № 2а-17025/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
при секретарі Ільницькій В.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Споживчого товариства «Полігональ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва щодо зменшення податкового кредиту на суму 70 922,06 грн. за лютий 2009 року, скасувати податкове повідомлення -рішення №0009462304/0 від 17 листопада 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складено акт №871/23-4/30184977 від 08 листопада 2010 року.
В ході перевірки було встановлено, що позивачем порушено положення п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п 7.4.1 п.7.4, п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а саме занижено податкові зобов'язання за листопад 2008 року на суму 151 886,00 грн., внаслідок чого не відображено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по видані ТОВ «СБМУ»Підряд»податковій накладній та неправомірно до складу податкового кредиту за лютий 2009 року віднесено податок на додану вартість по отриманим податковим накладним, які виписані у попередніх періодах на загальну суму 70 922,00 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду «р.26»декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року, січень-лютий 2009 року та травень 2009 року - 65 085,00 грн.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення №0009462304/0 від 17 листопада 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 130 169 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 65 085 грн.
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Абзацом першим п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведеного колегія суддів приходить до висновку, що умовою для формування податкового кредиту є наявність податкових накладних. Право на формування податкового кредиту у платника податку виникає у відповідний звітний період, в якому ним отримано податкові накладні. Отже, позивачем правомірно визначено податковий кредит за лютий 2009 рік на підставі податкових накладних №48 від 28 липня 2006 року, №0172 від 28 липня 2006 року та №0168 від 03 травня 2007 року.
Що стосується виявленого відповідачем порушення щодо не відображення податкового зобов'язання із податку на додану вартість по виданій ТОВ «СБМУ»Підряд»податковій накладній на суму 151 886,00 грн., то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Позивачем в декларації з податку на додану вартість за листопад 2008 року, а саме в додатку 5 до неї, допущено описку в зазначенні індивідуального податкового номера ТОВ «СБМУ»Підряд», сума на яку проведено операцію зазначена вірно. Отже, позивачем було допущено технічну описку, а не заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення -рішення №0009462304/0 від 17 листопада 2010 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 08.07.11р.