Справа: № 2-а-16637/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.
Гром Л.М.
при секретарі: Салоїд І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денза»до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,
ТОВ «Денза»звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до ДПІ у Печерському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення № 0008222305/0 від 19.10.2010.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва № 0008222305/0 від 19.10.2010.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Печерському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до висновків Акта перевірки № 795/23-5/31811682 від 07.10.2010 (стор. 15), перевіркою встановлено порушення п.п 7.2.3, пп. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97 від 3 квітня 1997 року, в зв'язку з чим занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в період, що перевірявся, на загальну суму 4327738,14 грн., в т.ч. ПДВ 721289,69 грн. та зменшено від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду зараховане до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму по періодам: квітень 2010 року - 2609281,14 грн., в т.ч. ПДВ 434880,19 грн., червень 2010 року -1718457,00 грн., в т.ч. ПДВ 286409,50 грн. Висновки інспекції обґрунтовані тим, що контрагентами позивача -ТОВ «Гранд-континент»та ТОВ «Престиж Буд»не було включено до складу податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, яка була відображена ТОВ «Денза»у складі податкового кредиту в квітні та червні 2010 року право на податковий кредит.
На підставі вказаного акта ДПІ у Печерському районі міста Києва прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001222305/0 від 19.10.2010, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 515310,00 грн., в тому числі 343540,00 грн. основний платіж, 171770,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.
Актом планової виїзної перевірки № 1025/23-7/31811682 від 26.11.2010 р. встановлено, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.10.2008 по 30.06.2010 не встановлено їх заниження або завищення (стор. 12 Акта).
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення №0008222305/0 від 19.10.2010, з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року N 2181-III (Далі -Закон № 2181) є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Пунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 визначено: податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п. 6 Наказу ДПА України „Про порядок заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 № 165, зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997 № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на додану вартість, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.
У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4. ст.7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пп. 7.2.4 п. 7.2. ст.7 ЗУ № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Пунктом 10.1. ст. 10 Закону № 168 передбачено, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:
а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;
б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;
в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;
г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;
д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.
Пунктом 10.2. ст. 10 Закону № 168 визначено, що платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
З матеріалів справи вбачається, що податкові декларації та розшифровки до них відображають достовірні відомості, оскільки спірні операції відображено з дотриманням порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість. Позивачем заповнено податкову декларацію та розшифровку до неї на підставі податкових накладних, що не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Печерському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення №0008222305/0 від 19.10.2010 р.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі -01.07.2011 р.
Головуючий суддя Л.В. Бєлова
Судді: