Справа: № 2а-1514/10 Головуючий у 1-й інстанції: Парамонова М.Л.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
"30" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Світному Г.Г.,
за участю:
представника відповідача -Савича С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року,
ОСОБА_3 звернулася у суд з позовом до Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила визнати неправомірними дії в частині відхилення від погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва, примушування надати копії документів та визнати неправомірною діяльність відповідача щодо надання неповної інформації та інформації, що не відповідає дійсності.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Так, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду відповідачем звернень ОСОБА_3 з питань щодо погодження проекту землеустрою, не було відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду, а тому вимогу відповідача щодо надання додаткових матеріалів для дачі висновку не можна визнати безпідставною та незаконною.
Однак, з таким висновком суду не можна погодитися.
Колегією суддів установлено, що 22.10.2009 року позивач звернувся до відповідача з проханням погодити проект землеустрою щодо відведення ділянки для ведення індивідуального садівництва по АДРЕСА_1.
04.11.2009 року листом №071/04-4-21/5932 вказаний проект було відхилено у зв'язку з невідповідністю його Регламенту врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві, затвердженого рішенням Київради від 15.07.2004 року №457/1867, та ст. ст. 118, 123 та 151 ЗК України, а з метою подальшого вирішення даного питання позивачу запропоновано надати копію чергового кадастрового плану, який має бути актуальним на час подання документів; копію висновку обстеження зелених насаджень, погодженого у встановленому порядку та копію листа КО «Центр містобудування та архітектури».
Аналогічного змісту позивачу було надано відповідь від 28.01.2010 року №071/04-4-15/5932/1 на її звернення від 14 січня 2010 року.
Обговорюючи питання щодо правомірності оскаржуваних дій, судова колегія зважає на наступне.
Частина перша статті 118 Земельного кодексу України закріплює, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, який визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування, передачі в оренду та у власність земельних ділянок в м. Києві, оформлення права користування землею та посвідчення права власності на землю на підставі прийнятих Київською міською радою рішень, затверджений рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року №457/1867.
Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Конституції України, Земельного кодексу України, Лісового кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закону України "Про землеустрій", Закону України "Про охорону культурної спадщини", Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", з метою вирішення питань реалізації права на землю фізичними та юридичними особами та поширюється, зокрема, на випадки надання (передачі) Київською міською радою земельних ділянок безоплатно у власність громадянам із земель державної або комунальної власності, а також у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян, для ведення садівництва.
Відповідно до положень зазначеного вище Порядку, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, обов'язковим етапом отримання громадянином земельної ділянки у власність, є етап погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Пунктом другим статті 11 Порядку закріплено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується Головним управлінням земельних ресурсів, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), державними органами охорони навколишнього природного середовища у випадках, передбачених законодавством, органом охорони культурної спадщини, санітарно-епідеміологічним органом, а також відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у передбачених законодавством випадках).
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується органами, зазначеними в частині другій цієї статті, в порядку, визначеному законодавством, шляхом надання ними письмового висновку або напису на проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в тому числі на графічній частині або на погоджувальному листі до проекту землеустрою, "погоджено", засвідченого підписом уповноваженої особи і скріпленого печаткою відповідного органу. Надання висновку (погодження) у письмовій формі є обов'язковим за наявності обмежень (обтяжень) прав на земельну ділянку.
В разі відмови в його погодженні, відповідний орган, протягом двох тижнів зобов'язаний надати висновок про відмову в його погодженні із зазначенням підстав з посиланням на відповідні норми законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач в порушення наведеної норми протягом двох тижнів не прийняв одне з можливих рішень: погодив проект землеустрою або відмовив у його погодженні із зазначенням підстав.
Аналізуючи вимогу відповідача надати копію висновку обстеження зелених насаджень, погодженого у встановленому порядку, колегія суддів зважає на таке.
У своїх запереченнях щодо правомірності вимог про надання висновку обстеження зелених насаджень, відповідач посилається на п. 6 Порядку видалення зелених насаджень на території м. Києва, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.06.2007 року №811.
Однак, відповідно до вказаного пункту попереднє обстеження якісного та кількісного складу зелених насаджень з метою визначення доцільності (чи недоцільності) та умов видалення зелених насаджень і складання висновку обстеження зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці проводиться у випадках вирішення питання надання (передачі) земельних ділянок для будівництва (реконструкції тощо) об'єкта (погодження місця розташування об'єкта), в той час як позивач звернулась до відповідача з заявою погодити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення індивідуального садівництва.
Також колегія суддів вважає безпідставною вимогу відповідача щодо надання копії листа КО «Центр містобудування та архітектури» з посиланням на п. 6 статті 14 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві в редакції від 24.12.2009 року, оскільки позивач звернувся до відповідача з відповідним проханням про погодження проекту 22.10.2009 року, тобто до внесення відповідних змін у Тимчасовий порядок.
Аналогічного висновку колегія суддів приходить щодо правомірності вимог відповідача про надання копії чергового кадастрового плану, який має бути актуальнии на час подання документів до Головного управління, оскільки відповідачем взагалі не надано жодної правової та законодавчої аргументації такої вимоги.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, позиція позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірною діяльності відповідача щодо надання йому неповної інформації та інформації, що не відповідає дійсності є хибною.
У своєму позові ОСОБА_3 посилається на надання відповідачем неповної та недостовірної інформації. Однак, як убачається із матеріалів справи та заяви про зміну позовних вимог, інформація про яку іде мова, а саме щодо відсутності у відповідача повноважень на видачу висновку про погодження документації із землеустрою, є загальнодоступною, оскільки міститься в нормативно-правових документах.
З огляду на викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції -скасуванню з постановленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 грудня 2010року -скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_3 -задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління екології та охорони природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в частині відхилення від погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_3 для ведення індивідуального садівництва, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, у зв'язку з необхідністю надання копії висновку обстеження зелених насаджень, погодженого у встановленому законом порядку, чергового кадастрового плану та листа КО «Центр містобудування та архітектури».
У задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяО.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
Повний текст постанови складений 05 липня 2011 року.