Справа: № 2а-4952/10 Головуючий у 1-й інстанції: Пархоменко В.М.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до судді Миронівського районного суду Київської області Семенець Юрія Вадимовича про оскарження дій, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року,
ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати нечинними рішення (дії) судді Миронівського районного суду Київської області Семенець Ю.В. та встановити наявні порушення відповідачем законодавства України при розгляді цивільної справи №2-29/10 (2-661/2009), що мають значення для прийняття рішення.
Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду -без змін з таких підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спори фізичних осіб щодо оскарження процесуальних дій суддів, здійснених в порядку цивільного судочинства, не віднесені до компетенції адміністративних судів.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує неправомірні дії судді Миронівського районного суду Київської області Семенець Ю.В., який, на його думку, протиправно долучив до матеріалів цивільної справи № 2-29/10 (2-661/2009) за його позовом докази, надані відповідачем з порушення норм процесуального права, а також не постановив ухвали щодо розгляду заявлених позивачем клопотань під час слухання цивільної справи по суті.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про судоустрій України»від 07.02.2002 року № 3018-ІІІ ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі статтями 1 та 3 Цивільно-процесуального кодексу України дії суду, пов'язані з розглядом конкретної цивільної справи, здійснюються за цивільними процесуальними законами України, що діють на час розгляду справи.
Відповідно до статей 292, 293, 324 ЦПК України законність процесуальних дій суду, вчинених ним при розгляді цивільної справи, може перевірятися тільки судом вищої інстанції в порядку апеляційного чи касаційного провадження. Законодавець надав учасникам справи можливість оскаржити деякі процесуальні акти окремо від остаточного рішення у справі, безпосередньо після їх прийняття, а інші -лише разом із рішенням.
Законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.
Лише акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності, можуть бути оскаржені громадянами до адміністративного суду.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані позивачем дії судді є не управлінськими, а процесуальними, вчиненими при виконанні ним своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, а тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом -Цивільно-процесуальним кодексом України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно зі ст. ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 24 грудня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяО.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук