Справа: № 2а-4495/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.
Іменем України
"30" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Глущенко Я.Б.,
суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,
при секретарі Світному Г.Г.,
за участю:
представника відповідача -Баренка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кредитної спілки «Амос»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року, -
КС «Амос»звернулася у суд з позовом до ДПІ у м. Житомирі, в якому просила з урахуванням уточнень визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 06.04.2010 року №0002591702/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем -податок з доходів фізичних осіб.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для оподаткування процентів на пайові членські внески (вклади) та самих внесків (вкладів) податком з доходів фізичних осіб.
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів установлено, що працівниками відповідача у березні 2010 року була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2009 року, за наслідками якої складено акт від 23.03.2010 року №1636/22/33555176.
В результаті проведеної перевірки відповідачем виявлено порушення з боку КС «Амос»п.1.15 ст.1 п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, п.8.1 ст.8, п.п.9.2.3 п.9.2 ст.9, п.п. 22.1.4 п.22.1 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до безпідставного зменшення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 971,83 грн.
Виявлення зазначених порушень стало підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення -рішення від 06.04.2010 року №0002591702/0, яким КС «Амос»визначена сума податкового зобов'язання за основним платежем у вигляді 971,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1943,66 грн.
Обговорюючи питання щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, колегія суддів зважає на наступне.
Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами та є предметом розгляду даної справи є Закон України «Про кредитні спілки»від 20.12.2001 року №2908-ІІІ (далі по тексту -Закон №2908-ІІІ) та Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 року №889-ІV (далі по тексту -Закон №889).
Відповідно до положень частини першої статті 23 Закону України № 2908-III внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 21 Закону України №2908-III кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки.
Згідно абзацу першого частини другої статті 21 вказаного Закону кредитна спілка має право самостійно встановлювати, розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки.
Відповідно до частини третьої статті 21 даного Закону нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому, в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.
Отже, Закон України № 2908-III визначає, що під процентами розуміється плата, що нарахована кредитною спілкою на пайові внески.
Відповідно до положення абзацу третього пункту 7.2 статті 7 Закону України № 889 ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що при вирішенні питання щодо визначення поняття «проценти»в контексті даного спору, слід застосовувати визначення даного терміну, наведеного в Законі України № 2908-ІІІ, який і регулює питання виплати таких процентів.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», від 01 липня 2004 року № 1985-ІV внесено зміни до пункту 4.3.5, а саме підпункт «в»після слів «неприбутковими організаціями»доповнено словами «(крім кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ)». При цьому зазначені зміни набували чинності з 01 січня 2005 року. Таким чином, зазначений пункт з 01 січня 2005 року припинив регулювання оподаткування виплат (процентів), які здійснюються кредитними спілками.
Відповідно до підпункту 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»підпункт 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 зазначеного Закону в редакції Закону України № 1958-ІV від 01 липня 2004 року із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2273-ІV від 21 грудня 2004 року у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпунктів 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 зазначеного Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01 січня 2010 року. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зі змісту цієї норми матеріального права вбачається, що проценти на вклад до небанківських фінансових установ (кредитних спілок) підлягають оподаткуванню з 01 січня 2010 року.
Відповідно до приписів частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанцій, а оскаржене судове рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу скаргою Державної податкової інспекції у м. Житомирі -залишити без задоволення.
Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко
суддяО.Є. Пилипенко
суддяО.М. Романчук
Повний текст ухвали складений 05 липня 2011 року.