Справа: № 2а-18517/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
"05" липня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Мамчура Я.С.
суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до ст. ст. 41, 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика АЛС»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика АЛС»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень рішень, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва №0004032302/0, №0004042302/0, від 12 листопада 2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004052302/0 від 12 листопада 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено акт №16817/2302/33396528 від 29 жовтня 2010 року.
На підставі даного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення -рішення №0004032302/0 від 12 листопада 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 142 638,00 грн. та в тому числі штрафні (фінансові) санкції 70 791,00 грн., №0004042302/0 від 12 листопада 2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 54 533,00 грн. та в тому числі штрафні (фінансові) санкції 27 267,00 грн. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0004052302/0 від 12 листопада 2010 року в сумі 500 818 грн.
Відповідно до п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включається, в тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Отже, сума заборгованості за векселем в розмірі 560 000 грн., отримувача якого ліквідовано, в обліку позивач мав би відобразити по кредитному рахунку «Інші доходи»та у складі валових витрат за 3 квартал 2009 року як безповоротна фінансова допомога.
Відповідно до п.4.1 ст.4 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем не задекларовано валовий дохід за 1 квартал 2010 року та не подано декларацію з податку з доходів підприємств, отриманий протягом звітного періоду, що призвело до порушення п.4.1 ст.4 «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) та занижено валових дохід за 1 квартал 2010 року на 10 387 268 грн.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.4.7 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в даному випаду мають місце невідповідності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями, його контрагентів, якими видані податкові накладні (на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит) за період з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року. Так, по податковим накладним ТОВ «Марсен»за червень 2009 року невідповідність складає12866,60 грн., оскільки декларацію з податку на додану вартість даним товариством за червень 2009 року не подано. Невідповідність по податковим накладним, виданим ТОВ «Сателлітком»за березень 2010 року складає 33 333,33 грн., декларацію даного підприємства за березень 2010 року визнано недійсною. Недотримання позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7ЗУ «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) призвело до завищення податкового кредиту та заниження зобов'язання з податку на додану вартість на суму 46 200, грн.
Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637. Відповідно до даного Положення підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб.
Під час вищезазначеної перевірки залишок готівки в касі у позивача склав 125 230 грн., при встановленому ліміті залишку готівки в касі 17 грн. Строк здавання готівки до банку у позивача -щодня. Сума виявленої понадлімітної готівки в касі за 4 та 5 серпня 2009 року склала 125 213 грн.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись статтями 41, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика АЛС»-залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 лютого 2011 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь в справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: Мамчур Я.С.
Судді Горяйнов А.М.
Желтобрюх І.Л.
Ухвалу складено в повному обсязі 05.07.11р.