Справа: № 2а-9719/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"23" червня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
при секретарі: Бундукову С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника голови Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Голови Національного банку України, Національного банку України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити дії, -
В листопаді 2010 року позивач - ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовною заявою до Голови Національного банку України про визнання дій (бездіяльності) незаконними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дії (а.с. 2-11).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 грудня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Національний банк України (а.с. 47).
В подальшому, представник позивача подав до суду першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог, уточнення позовних вимог (а.с. 82-86).
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо недотримання вимог ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України в частині ненадання пропозиції ОСОБА_2 стосовно працевлаштування на іншу роботу в Національному банку України відповідно до її професії чи спеціальності під час її вивільнення з посади головного економіста відділу договірних відносин Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України з урахуванням вакантних посад станом на 31.08.2010 р., 12.10.2010 р. та 13.10.2010 р.; в решті позовних вимог відмовлено (а.с. 143-150).
Не погоджуючись з прийнятим по справі судовим рішенням, заступник голови Національного банку України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.01.2011 року по справі № 2а-16266/10/2670 та прийняти нову постанову суду, якою повністю відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що постанову суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права (а.с. 154-156).
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача про обставини справи, пояснення учасників процесу, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що Національний банк України по відношенню до ОСОБА_2 діяв не у спосіб, передбачений законами України, без урахування всіх обставин справи, недобросовісно, нерозсудливо, в результаті чого суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність Національного банку України щодо недотримання вимог ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за доцільне відмітити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та це встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 прийнято на роботу до Національного банку України на посаду провідного економіста Центрального сховища, в липні 2004 р. -призначено на посаду головного економіста відділу договірних відносин Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України.
Правлінням Національного банку України 14.07.2010 р. прийнято постанову № 336 «Про внесення змін до структури Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України», на виконання якої Господарсько-експлуатаційним управлінням Національного банку України видано наказ від 04.08.2010 р. № 296-к «Про скорочення чисельності та штату працівників Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України»(далі -Наказ № 296-к). Ці правові акти передбачають виключення зі структури Господарсько-експлуатаційного управління відділу договірних відносин, в якому працює ОСОБА_2.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини регулюються нормами Кодексу законів про працю України.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пункті 1 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Статтею 49-2 КЗпП України встановлено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Згідно з ч. 1 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»(із змінами та доповненнями), розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Як встановив суд першої інстанції, станом на 31.08.2010 р., 12.10.2010 р. та 13.10.2010 р. в структурних підрозділах Національного банку України, розташованих у м. Києві, були в наявності такі вакантні посади, що могли б бути як предмет розгляду щодо їх заміщення позивачем: головний економіст, економіст другої категорії, інспектор, касир, прибиральник виробничих приміщень, прибиральник службових приміщень, провідний економіст, спеціаліст, старший касир, старший контролер.
Проте, 31.08.2010 р. позивача під особистий підпис попереджено про вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, ознайомлено з Наказом № 296-к та запропоновано переведення на вакантну посаду прибиральника службових приміщень сектору обслуговування будинків відділу організації утримання будівель і території Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України.
12.10.2010 р. позивачу запропоновано переведення на вакантну посаду двірника сектору експлуатації будівлі, інженерно-технічного обладнання та господарського обслуговування Навчального центру Національного банку України.
13.10.2010 р. позивачу запропоновано переведення на вакантну посаду прибиральника службових приміщень господарського сектору відділу експлуатації та господарського обслуговування адміністративного управління Головного управління Національного банку України по м. Києву і Київській області.
Отже, враховуючи те, що позивач має дві вищі освіти -у 1986 році закінчила Донецький політехнічний інститут за спеціальністю «Автоматизовані системи управління», присвоєно кваліфікацію інженер-системотехнік; у 1997 році -Київський національний економічний університет за спеціальністю «Фінанси і кредит», присвоєно кваліфікацію економіст, а НБУ в порушення вимог ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України не запропонував позивачу наявних вакантних посад відповідно до її професії чи спеціальності під час процедури вивільнення з посади головного економіста відділу договірних відносин Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України, такі дії (така бездіяльність) НБУ є протиправними (неправомірною).
Щодо решти позовних вимог, в задоволенні яких позивачу відмовлено, колегія суддів апеляційної інстанції повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в постанові суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів ретельно вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а отже правомірно визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо недотримання вимог ст. ст. 40, 49-2 КЗпП України в частині ненадання пропозиції ОСОБА_2 стосовно працевлаштування на іншу роботу в Національному банку України відповідно до її професії чи спеціальності під час її вивільнення з посади головного економіста відділу договірних відносин Господарсько-експлуатаційного управління Національного банку України з урахуванням вакантних посад станом на 31.08.2010 р., 12.10.2010 р. та 13.10.2010 р.
Таким чином, колегія суддів приходить до аналогічного з судом першої інстанції висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Слід також зазначити, що згідно з статтею 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку та правомірно частково задовольнив позовні вимоги.
В зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд м. Києва правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160, 165, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Заступника голови Національного банку України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 січня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 30 червня 2011 року.
Головуючий суддя Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак
Н.М. Троян
Ухвалу виготовлено в повному обсязі: 29.06.11 р.