01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.07.2011 № 12/063-11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Чорної Л.В.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
Представники сторін:
позивача:Мазепа Г.Б., довіреність б/н від 01.03.2011;
відповідача :Панько Р.В., довіреність № 6925 від 15.10.2010;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення
господарського суду Київської області
від 31.05.2011
у справі № 12/063-11 (суддя: Дьоміна С.Ю.)
за позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря»
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про стягнення заборгованості у розмірі 766733,80 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплі моря» звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 766733,80 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 31.05.2011 у справі № 12/063-11 позов задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплі моря» основний борг у сумі 641458,68 грн., 49379,97 грн. пені, штраф у розмірі 64145,87 грн., 7549,85 грн. витрат на сплату державного мита, 232,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 31.05.2011 у справі № 12/063-11 скасувати в частині стягнення з скаржника 49379,97 грн. пені, штраф у розмірі 64145,87 грн. і прийняти нове яким відмовити позивачу в цій частині з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Скарга мотивована тим, що господарським судом Київської області не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 прийнято до розгляду справу № 12/063-11. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.07.2011 о 10:10.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 № 01-23/1/3 у справі № 12/063-11 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Алданову С.О.
11.07.2011 представником позивача через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
15.06.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплі моря» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений Договір № 215 (надалі-Договір), згідно з умовами якого позивач призначив відповідача своїм дистриб'ютером та зобов'язувався поставляти йому продукцію, а відповідач зобов'язувався поставлену продукцію прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається та підтверджується накладними, що позивачем на виконання умов Договору було поставлено продукцію, а відповідачем прийнято її на загальну суму 737813,36 грн.
До того ж з матеріалів справи вбачається , що відповідач повернув позивачу частину продукції на загальну суму 46354,68 грн., що підтверджується накладною на повернення № HB-0001253 від 09.09.2010.
01.09.2010 між сторонами був підписаний акт звірки взаєморозрахунків, з якого вбачається, що станом на 01.09.2010 заборгованість відповідача перед позивачем становила 691458,68 грн. Після цього, відповідач частково оплатив заборгованість, а саме в сумі 50000,00 грн.
Пунктом 7.6 Договору передбачено, що оплата продукції здійснюється відповідачем на умовах відстрочення оплати на 21 день, з моменту поставки продукції позивачем відповідачу.
27.04.2011 відповідач звернувся до позивача з листом № 95, у якому визнав наявність заборгованості перед позивачем, проте борг не оплатив.
Таким чином, позивач належним чином виконав взяті на себе за Договором зобов'язання та поставив відповідачу продукцію, але всупереч умовам Договору та взятих на себе зобов'язань за ним, відповідач не оплатив поставлену продукцію, в наслідок чого у нього з'явилась заборгованість перед позивачем в розмірі 64145,68 грн.
З апеляційної скарги відповідача вбачається, що він не заперечує наявність у нього боргу перед позивачем, але заперечує проти стягнення з нього пені та штрафу.
З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, вимогу позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 64145,68 грн. обґрунтованою та такою, що правомірно була задоволена судом першої інстанції.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 61129,25 грн. пені, штраф у розмірі 64145,87 грн.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено законом або договором, за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 12.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати або неповної оплати продукції згідно п. 7.6 цього договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми простроченого зобов'язання і пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку У країни, що діяла на момент прострочення оплати.
З оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 08.02.2010 року до 08.08.2010 року, суму боргу в сумі 641458,68 грн., облікову ставку Національного банку України, що до 09.08.2010 року становила 8,5% (Постанова НБУ від 07.07.2010 р. № 320), а з 10.08.2010 року -7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 р. № 377), становить 49379,97 грн., які підлягають стягненню.
Проаналізувавши власні перерахунки пені суду першої інстанції колегія суддів вважає їх обґрунтованими та правильними, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення пені з відповідача лише частково, а саме в розмірі 49379,97 грн.
Враховуючи, що розмір заборгованості становив 641458,68 грн., штраф - 10 %, то стягненню підлягає штраф у сумі 64 145,87 грн.
Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 64145,87 грн. є обґрунтованою, а тому правомірно була задоволені судом першої інстанції.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду Київської області від 31.05.2011 у справі № 12/063-11 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 31.05.2011 у справі № 12/063-11 - без змін.
2. Матеріали справи № 12/063-11 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Дикунська С.Я.
Чорна Л.В.
15.07.11 (відправлено)