01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
11.07.2011 № 22/151
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Алданової С.О.
при секретарі: Дімаковій Г.О.
Представники сторін:
позивача:ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.07.2011;
відповідача :не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»
на рішення
господарського суду міста Києва
від 30.05.2011
у справі № 22/151 (суддя: Самсін Р.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юті Україна»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»
про стягнення заборгованості, пені, інфляційних збитків, 3% річних
Товариство з обмеженою відповідальністю «Юті Україна» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» про стягнення заборгованості, пені, інфляційних збитків, 3% річних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 22/151 позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юті Україна» 76194,71 грн. основного боргу, 5937,35 грн. пені, 4839,39 грн. інфляційних збитків, 1222,15 грн. 3% річних, 881,93 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 22/151 скасувати і прийняти нове яким відмовити позивачу в задоволені позову.
Скарга мотивована тим, що господарським судом міста Києва не в повному обсязі були з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а також були порушені, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2011 прийнято до розгляду справу № 22/151. Розгляд апеляційної скарги призначений на 11.07.2011 о 10:40.
08.07.2011 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Розпорядженням в.о. голови Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2011 № 01-23/1/3 у справі № 22/151 у зв'язку з виробничою необхідністю введено до складу колегії суду суддю Алданову С.О.
Розглянувши подане 08.07.2011 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відзначає, що неможливість направити своїх представників для участі в судовому засіданні не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України, оскільки, у даному випадку, відповідач має можливість скористатись правилами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.
Згідно з ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів встановила наступне.
14.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юті Україна» (виконавець) укладено договір № 2009/019 (надалі-Договір).
Пунктом 1.1. Договору врегульовано відносини сторін по організації виконавцем замовнику комплексу транспортно-експедиторських послуг по організації перевезень вантажів замовника по території України та іншим країнам.
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу; умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України, ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Відповідно до п. 4.4. Договору порядок і строк оплати погоджується сторонами в заявці, що направляється виконавцю перед конкретним перевезенням (групою однотипних . перевезень); оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) є невід'ємною частиною договору.
З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали та скріпили печатками Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010р. № ЮТІ-000474, № ЮТІ-000481, що підтверджує надання позивачем відповідачу послуг за Договором на загальну суму 76194,71 грн.
До того ж, в зазначених вище актах зазначено, що роботи виконані вчасно та в повному обсязі та сторони претензій одна до одної не мають.
Згідно з п. 4.5. строк оплати замовником робіт становить 21 календарний день з моменту надання оригіналів повного пакета документів (акт здачі - прийняття робіт (надання послуг), CMR, (ТТН), рахунок, податкова накладна).
Як вбачається з матеріалів справи позивач надав всі необхідні документи визначені в п. 4.5. Договору відповідачу для здійснення ним оплати за Договором.
В п. 4.1. Договору зазначено, що форма розрахунків безготівкова, шляхом банківського перерахування на поточний рахунок виконавця.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено довідкою з банку за вих. № 56-3-1-00/611 від 26.05.2011р. (АТ «Райффайзен банк Аваль») відсутність здійснення відповідачем проплат на користь позивача в періоді з 30.06.2010 по 25.05.2011.
Отже, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Договором, але всупереч взятим на себе зобов'язань за Договором відповідач не розплатився за надані послуги, у зв'язку з чим сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги складає 76194,71 грн.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Оскільки між сторонами по справі склались господарські правовідносини, то згідно з ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача суму заборгованості в розмірі 76194,71 грн.
Крім того, позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача 5937,35 грн. пені, 4839,39 грн. інфляційних збитків, 1222,15 грн. 3% річних.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з п. 5.4 договору, у випадку прострочення платежу замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 8.9 Договору сторони встановили, що у випадку прострочення оплати товару позивач стягує з відповідача пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченого в обумовлений строк товару за кожен день прострочення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 5937,35 грн. пені, 4839,39 грн. інфляційних збитків, 1222,15 грн. 3% річних є обґрунтованими, а тому правомірно були задоволені судом першої інстанції.
Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими як судом першої так і апеляційної інстанції, а тому рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 22/151 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 30.05.2011 у справі № 22/151 - без змін.
2. Матеріали справи № 22/151 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Зеленін В.О.
Судді Дикунська С.Я.
Алданова С.О.
15.07.11 (відправлено)