Іменем України
07 липня 2011 року справа № 5020-857/2011
Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:
Прокурора Балаклавського району м. Севастополя
(вул. 7 листопада, 3, м. Севастополь, 99042)
в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради
(вул. Л.Павліченко, 2, м. Севастополь, 99001)
до Державного підприємства «Центрального конструкторське бюро «Чорноморець»
про стягнення 20 889,29 грн., у тому числі: 20 773,47 грн. -основний борг, 18,78 грн. -3% річних, 97,04 грн. -пеня,
за участю представників сторін:
прокурора -Радулова А.Д., посвідчення №684 від 09.03.2011;
позивача - ОСОБА_1, довіреність №3Ю від 04.01.2011;
- ОСОБА_2, довіреність №2Ю від 04.01.2011;
відповідача - не з'явився.
Прокурор Балаклавського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (далі -Позивач) з позовом до Державного підприємства «Центрального конструкторське бюро «Чорноморець»(далі -Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії за наявністю вузла обліку №272/У від 19.01.2006 у розмірі 20 889,29 грн., у тому числі: 20 773,47 грн. -основний борг, 18,78 грн. -3% річних, 97,04 грн. -пеня.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обов'язку щодо виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку №272/У від 19.01.2006.
Відповідач у засідання суду 23.06.2011, 07.07.2011 без поважних причин явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 08.06.2011 /а.с.22/ та від 01.07.2011 /а.с.32/), про причини неявки суд не повідомив.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
В судовому засіданні 07.07.2011 представники позивача та прокурора позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представників Позивача, суд
19.01.2006 між Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Державним підприємством «Центрального конструкторське бюро «Чорноморець»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії при наявності вузла обліку №272/У (далі -Договір), згідно з яким Продавець зобов'язується передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець -прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.
Облік теплової енергії проводиться вузлом обліку (пункт 3.1 Договору). Розрахунковим періодом є календарний місяць (пункт 4.1 Договору).
Відповідно до пункту 4.2 Договору плата за теплову енергію при наявності вузла обліку теплової енергії та гарячої води проводиться за показаннями у відповідності з пунктами 10-13 „Правил надання послуг по централізованому опаленню холодною та гарячою водою і водовідведенню” на підставі двостороннього акту за показниками лічильника.
Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового періоду може проводити авансові платежі по всіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, на підставі виставленого Продавцем рахунку у сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактичну відпущену теплову енергію (пункт 4.3 Договору).
Згідно з пунктом 4.4 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим, якщо Продавець не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.
На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим Відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури, проте, Відповідач, у порушення умов договору, свої зобов'язання перед Позивачем не виконав, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 20 773,47 грн.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі -ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі -ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).
З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобов'язання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії станом на 26.05.2011 Відповідачем була оплачена не у повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20 773,47 грн.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надані докази належного виконання зобов'язань за Договором, заборгованість на день прийняття рішення не погашена.
На підставі вищевказаного суд дійшов висновку, що заборгованість за теплопостачання станом на 26.05.2011 у розмірі 20 773,47 грн., підтверджується матеріалами справи, є доведеною і обґрунтованою, та підлягає стягненню.
Крім того, Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 у сумі 97,04 грн. та 3% річних за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 в сумі 18,78 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Покупець зобов'язаний сплачувати за спожиту теплову енергію в установлені договором строки.
Суд, перевіривши розрахунок пені, складений Позивачем /а.с.8/, визнав його правильним, тому вимоги щодо стягнення пені за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в розмірі 97,04 грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок Позивача 3% річних за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 /а.с.9/ визнаний судом правильним, тому 3% річних підлягають стягненню в розмірі 18,78 грн.
Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 в розмірі 97,04 грн. та 3 % річних за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 в розмірі 18,78 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Центрального конструкторське бюро «Чорноморець»(вул. В. Морська, 1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 14308457, відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 2603700017270, СФ ВАТ „Укрексімбанк”, МФО 384986) заборгованість у розмірі 20 889,29 грн. (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят дев'ять грн. 29 коп.), з яких: 20 773,47 грн. - основний борг, 97,04 грн. -пеня та 18,78 грн. -3% річних.
3. Стягнути з Державного підприємства «Центрального конструкторське бюро «Чорноморець»(вул. В. Морська, 1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 14308457, відомості щодо наявності рахунків відсутні) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 208,89 грн. (двісті вісім грн. 89 коп).
4. Стягнути з Державного підприємства «Центрального конструкторське бюро «Чорноморець»(вул. В. Морська, 1, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 14308457, відомості щодо наявності рахунків відсутні) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.М. Юріна
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 12.07.2011.