01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" липня 2011 р. Справа № 02-03/795/20
Суддя Бабкіна В.М., розглянувши позовну заяву і додані до неї документи
за позовом Сільського споживчого товариства ТГДСБ «Чорнобиль»
до 1. Морозівської с/р
2. ПП ОСОБА_1
про перегляд рішення господарського суду Київської області № 267/3-2004 від 21.12.2004 р. та зобов'язання відшкодувати матеріальні та моральні збитки
Суддя Бабкіна В.М.
встановив:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Сільського споживчого товариства ТГДСБ «Чорнобиль»б/н, б/д (вх. № 30 від 04.07.2011 р.) до Морозівської с/р та ПП ОСОБА_1 про перегляд рішення господарського суду Київської області № 267/3-2004 від 21.12.2004 р. та зобов'язання відшкодувати матеріальні та моральні збитки.
Подана позовна заява не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовна заява не містить повного найменування сторін. Найменування відповідача-1 зазначено - Морозівська с/р, як найменування відповідача-2 зазначено - ПП ОСОБА_1., що не може бути повним найменуванням сторін у справі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.
Згідно з ч. 1 ст. 54 ГПК України позовна заява підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником.
Відповідно до ч. 3 ст. 57 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.
Згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
У відповідності з п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів»(ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 року № 55, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Позивачем не дотримано вказаних вимог, оскільки позовну заяву підписано ОСОБА_2 без зазначення посади. При цьому в підтвердження повноважень останнього до позовної заяви не додано довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження особи на підписання позову від імені Сільського споживчого товариства ТГДСБ «Чорнобиль».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі.
Згідно з п.п. «а» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» зі змінами згідно Закону України від 25.03.2005р. № 2505 -IV «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» із позовних заяв майнового характеру справляється державне мито у розмірі 1 відсоток від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 102,00 грн. до 25500,00 грн.).
У поданій позовній заяві Сільське споживче товариство ТГДСБ «Чорнобиль»зазначило, що згідно Декрету Кабінету Міністрів України «Про захист прав ліквідаторів аварії на ЧАЕС»ліквідатори звільнені від сплати державного мита.
Проте, позов поданий юридичною особою - Сільським споживчим товариством ТГДСБ «Чорнобиль», і жодних посилань на докази звільнення товариства від сплати державного мита позов не містить.
Водночас позивачем було сплачено державне мито до Державного бюджету України згідно з квитанцією № 13 від 29.06.2011 р. у сумі 60,00 грн., що не відповідає вимогам пп. «а»п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», оскільки мінімальна сума згідно зазначеного вище Декрету КМУ «Про державне мито», становить 102,00 грн.
Таким чином, квитанція № 13 від 29.06.2011 р. не може бути документом, що підтверджує сплату державного мита у встановленому розмірі.
Згідно з приписами п. 4 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Приписами п. 3-1 частини 1 статті 57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з ч. ІІ постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825 «Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ», яка набрала чинності 13.08.2009 р., розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов'язаних з розглядом господарських справ, становить 236,00 грн.
Позивачем при поданні даного позову було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно з квитанцією № 12 від 29.06.2011 р. у сумі 120,00 грн., що не відповідає вказаним вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 825.
Таким чином, квитанція № 12 від 29.06.2011 р. не може бути документом, що підтверджує сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому розмірі.
Згідно з приписами п. 10 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Згідно з п. 2 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
При цьому, Правилами надання послуг поштового зв'язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р., встановлено, що надання послуг поштового зв'язку підтверджується розрахунковим документом встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Отже, зазначеною нормою передбачена видача відправнику розрахункового документа, який є доказом прийняття для пересилання реєстрованого поштового відправлення.
Крім того, згідно з ЗУ «Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви» № 3382-VI від 19.05.2011 р. позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Розрахункового документу встановленої форми, зокрема, щодо надсилання позовної заяви на адресу відповідача-1 -Морозівської сільської ради та опису вкладення, що підтверджують надання послуги з пересилання поштового відправлення позову відповідачу-1, до позовної заяви не додано.
Фактично до позовної заяви Сільського споживчого товариства ТГДСБ «Чорнобиль»додано лише фіскальний чек № 3082 від 29.06.2011 р. на підтвердження направлення відповідачу-2 позовної заяви, до якого опису вкладення також не додано.
Так, до позовної заяви не додано доказів направлення відповідачу-1 копії позовної заяви і доданих до неї документів, а також не додано опису вкладення щодо направлення на адресу відповідача-2 копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно приписів п. 6 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву, якщо до неї не додано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Пунктом 5 частини другої ст. 54 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.
Позовна заява не містить ні обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, ні доказів, що підтверджують позов, ні чітко викладеного змісту позовних вимог.
Звертаючись до суду з позовом, товариство, зокрема, просить суд зобов'язати відповідачів відшкодувати моральні та матеріальні збитки, у тому числі стягнути 300000,00 грн. з Морозівської сільської ради та 411460,00 грн. (?) -з ОСОБА_1
При цьому, позов не містить визначення розміру заявлених до стягнення моральних та матеріальних збитків з кожного з відповідачів. Чи має позивач вимоги до відповідача-2 та в якому розмірі зі змісту позовних вимог встановити неможливо.
Згідно з приписами пункту 3 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми.
Крім того, щодо позовної вимоги про перегляд рішення господарського суду Київської області від 21.12.2004 р. у справі № 267/3-2004, роз'яснюємо заявнику наступне.
Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини мають істотне значення для справи, по-третє, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові.
Згідно з п. 1.2 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. № 04-5/563 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»(зі змінами та доповненнями) нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.
Отже, нововиявлена обставина -це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи; юридичний факт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов'язково вплинула б на остаточні висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Водночас, звертаємо увагу позивача, що подання позову про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та одночасне заявлення інших позовних вимог не передбачено нормами господарського процесуального законодавства України. При цьому товариство не позбавлене можливості звернутися до господарського суду Київської області із заявою про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому вимогами Розділу ХІІІ ГПК України.
Отже, позовна заява з вказаних підстав підлягає поверненню без розгляду.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення вказаних недоліків.
Керуючись п. 1, 2, 3, 4, 6, 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Сільського споживчого товариства ТГДСБ «Чорнобиль»б/н, б/д (вх. № 30 від 04.07.2011 р.) повернути без розгляду.
Додаток: позовна заява та додані до неї документи на 34 арк. - позивачеві.
Суддя Бабкіна В.М.