01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"20" червня 2011 р. Справа № 12/080-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства «ЕФЕКТ-ФАРМ»
до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
про стягнення заборгованості у розмірі 108 990,74 грн.
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»
до приватного підприємства «ЕФЕКТ-ФАРМ»
про визнання договору недійсним
за участю представників сторін:
від позивача : ОСОБА_1 -представник (довіреність від 18.04.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність від 09.02.2011 року),
29 квітня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства «ЕФЕКТ-ФАРМ»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 108 990,74 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №106/8/11-КО від 10.12.2010 року (далі -договір), згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу лікарські засоби та засоби косметичної промисловості (далі -товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар не оплатив.
У позовній заяві містилось клопотання про накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача в межах заявлених позовних вимог, у задоволенні якого судом було відмовлено, оскільки позивач не надав достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 104 446,67 грн., 2 378,48 грн. пені, три проценти річних у сумі 460,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 705,24 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 29.04.2011 року, справу призначено до розгляду 24.05.2011 року.
24 травня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, долучила до матеріалів справи документи, витребувані ухвалою суду від 29.04.2011 року, та заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, подав відзив на позовну заяву та зустрічний позов, який судом був прийнятий до провадження для спільного розгляду з первісним позовом, на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України. Також заявив клопотання про фіксацію судового процесу, яке підлягало задоволенню судом.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15.06.2011 року.
15 червня 2011 року у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надала письмові пояснення по справі.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду справи для проведення звірки взаєморозрахунків, яке задоволенню судом не підлягало, оскільки до матеріалів справи долучено документи на підтвердження направлення відповідачу за первісним позовом акту звірки взаєморозрахунків позивачем на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2011 року. Крім цього, заявив клопотання про витребування нових доказів по справі, яке задоволенню судом не підлягало, оскільки зазначені документи, завірені належним чином, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні, долучені до матеріалів справи.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 20.06.2011 року.
20 червня 2011 року представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, просила у зустрічному позові відмовити.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні проти первісного позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити, а зустрічні позовні вимоги -задовольнити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
10 грудня 2010 року між приватним підприємством «ЕФЕКТ-ФАРМ»(далі -позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі -відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №106/8/11-КО (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити лікарські засоби та засоби косметичної промисловості (далі -товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти та оплатити вчасно та в повному обсязі.
Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 104 482,43 грн., що підтверджується видатковими накладними №3719 від 14.12.2010 року, №3820 від 27.12.2010 року, №30 від 17.01.2011 року, №106 від 01.02.2011 року, №135 від 08.02.2011 року, №152 від 14.02.2011 року (далі -видаткові накладні), а відповідач вказаний товар прийняв, проте не оплатив.
Вважаючи, що його права порушено, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 104 446,67 грн., 2 378,48 грн. пені, три проценти річних у сумі 460,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 705,24 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Представник відповідача жодних документів, що підтверджували б оплату відповідачем заборгованості перед позивачем, суду не надав.
Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 104 446,67 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2 378,48 грн. пені, три проценти річних у сумі 460,35 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 705,24 грн.
Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
П. 5.1 протоколу розбіжностей до договору від 10.12.2010 року передбачено, що відповідач за первісним позовом здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів в українських гривнях банківським переказом на розрахунковий рахунок позивача за первісним позовом на умовах відстрочки платежу на 60 календарних днів.
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
П. 7.1 договору передбачено, що за порушення строку оплати товару, відповідач за первісним позовом сплачує позивачу за первісним позовом пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний календарний день прострочення платежу.
Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 13.02.2011 року до 20.04.2011 року, суму боргу у розмірі 104 446,67 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 7,75% (Постанова НБУ від 09.08.2010 року №377), складає 2 338,51 грн., що підлягають стягненню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Прострочення платежу з 13.02.2011 року до 20.04.2011 року складає 67 днів, тому три проценти річних від суми 104 446,67 грн. становлять 452,61 грн., що підлягають стягненню.
Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 13.02.2011 року до 20.04.2011 року у 2011 році: у лютому -100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), березні -101,4% (УК №83 від 11.05.2011р.), квітні -101,3% (УК №83 від11.05.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 104 446,67 грн., складає 5 205,64 грн. (за розрахунком суду).
Беручи до уваги, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 1 705,24 грн., стягненню підлягає саме ця сума.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
24 травня 2011 року у судовому засіданні представник відповідача (далі -відповідач за первісним позовом) подав зустрічний позов, вважав, що сторони не домовились належним чином щодо усіх істотних умов договору, тому просив визнати договір недійсним.
Крім цього, представник відповідача за первісним позовом подав у судовому засіданні відзив на позовну заяву, зазначав, що, згідно з умовами договору, ціна та асортимент товару, який позивач за первісним позовом зобов'язувався поставити відповідачу за первісним позовом, будуть зазначені у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору. Однак, видаткові накладні, на думку представника відповідача за первісним позовом, підписані неуповноваженою особою, тобто оформлені неналежним чином, а тому не можна вважати, що сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, тому просив суд у задоволенні первісного позову відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
15 червня 2011 року у судовому засіданні представник позивача за первісним позовом надала письмові пояснення по справі та долучила до матеріалів справи довіреності №146 від 03.02.2011 року, №31 від 19.01.2011 року, №16520 від 28.12.2010 року, №16284 15.12.2010 року, №215 від 10.02.2011 року, №269 від 17.02.2011 року, видані відповідачем за первісним позовом ОСОБА_3, на отримання матеріальних цінностей у позивача за первісним позовом (далі -довіреності).
З довіреностей та видаткових накладних вбачається, що номери довіреностей та прізвище уповноваженої на отримання товару особи, вказані в довіреностях та на видаткових накладних, співпадають.
01 березня 2011 року відповідач за первісним позовом повернув позивачу за первісним позовом частину товару на загальну суму 35,76 грн., що підтверджується накладною повернення №35317-О.
Крім цього, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним після звернення позивача за первісним позовом із позовною заявою про стягнення заборгованості у розмірі 104 446,67 грн.
Таким чином, доводи відповідача за первісним позовом спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Тому, суд вважає вимогу відповідача за первісним позовом щодо визнання договору недійсним необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при відмові в позові господарські витрати покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов приватного підприємства «ЕФЕКТ-ФАРМ»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД» про стягнення заборгованості у розмірі 108 990,74 грн. задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, код 19351156) на користь приватного підприємства «ЕФЕКТ-ФАРМ»(м. Харків, вул. Георгієвська, 10, код 31439449) основний борг у сумі 104 446,67 грн. (сто чотири тисячі чотириста сорок шість грн. 67 коп.); 2 338,51 грн. (дві тисячі триста тридцять вісім грн. 51 коп.) пені; три проценти річних у сумі 452,61 грн. (чотириста п'ятдесят дві грн. 61 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 1 705,24 грн. (одна тисяча сімсот п'ять грн. 24 коп.); 1 089,43 грн. (одну тисячу вісімдесят дев'ять грн. 43 коп.) витрат на сплату державного мита; 235,90 грн. (двісті тридцять п'ять грн. 90 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.
У зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до приватного підприємства «ЕФЕКТ-ФАРМ»про визнання договору купівлі-продажу №106/8/11-КО від 10.12.2010 року недійсним відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 25.06.2011 року.
Суддя Дьоміна С.Ю.