01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" червня 2011 р. Справа № 21/203-09/10-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Марценюк О.М.
розглянувши справу № 21/203-09/10-11
за позовом закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія
«АЕРОСВІТ», с. Гора Бориспільського району;
до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, м. Бориспіль;
за участю прокуратури з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області,
м. Київ;
про визнання угод недійсними в частині та спонукання до вчинення певних дій
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність від 01.11.2010р. № 112- 2010;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 07.04.2010р. № 1.23-14;
від прокуратури: не з'явились.
Закрите акціонерне товариство «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (надалі -відповідач) про визнання недійсними пунктів 1.1., 1.2 додатку № 1 до Угоди №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р., пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди №12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.; спонукання відповідача належним чином виконувати свої зобов'язання за названими угодами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що угоди в частині встановлення одиничних ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден позивача, в іноземній валюті, підлягають визнанню недійсними з підстав невідповідності їх вимогам статті 189 Господарського кодексу України.
У листопаді 2010 року позивач надав уточнення до клопотання про застосування правил реституції при вирішенні господарського спору, відповідно до якого позивач просив суд визнати недійсними пункти 1.1., 1.2 додатку №1 до угоди №12/2-08/12-049 від 02.01.2008р., пункти 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.; стягнути з відповідача 20 285 382,42 грн., з яких: 7 559 694,00 грн. безпідставно отриманих коштів за Угодою № 12/2-08/12-049 від 02.01.2008р. та 12 725 688,42 грн., сплачених за Угодою № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. в порядку реституції (а.с. 46-49, том 3).
Рішенням господарського суду Київської області від 17.11.2010р. у справі № 21/203-09, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р., припинено провадження у справі № 21/203-09 в частині позовної вимоги про спонукання Державного підприємства обслуговування повітряного руху України належним чином виконувати свої зобов'язання за угодою № 12/2-08/12-049 від 02.01.2008р. та угодою № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. Позовні вимоги задоволено частково, а саме: визнано недійсними пункти 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р., укладеної між закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України. Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь Закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» - 12 725 688,42 грн. за угодою про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р., укладеною між закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України; 7 559 694,00 грн. за угодою про аеронавігаційне обслуговування № 12/2-08/12-049 від 02.01.2008р.; 25 542,50 грн. державного мита та 235,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. Скасовано вжиті відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 12.08.2009р. у справі №21/203-09 заходи до забезпеченню позову.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2011р. рішення господарського суду Київської області від 17.11.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2011р. у справі № 21/203-09 скасовано в частині розгляду спору по суті, а саме: в частині задоволення позовних вимог та відмови в позові. Матеріали справи направлені на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Відповідно до автоматизованої системи розподілу справ в господарському суді справа № 21/203-09 передана на новий розгляд судді Привалову А.І.
Ухвалою від 07.06.2011р. суддя Привалов А.І. прийняв справу до свого провадження та присвоїв їй № 21/203-09/10-11, розгляд справи призначив на 23.06.2011р.
Присутній у судовому засіданні 23.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у позові відмовити повністю, посилаючись на те, що постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010р. встановлена законність прийняття наказу Міністерства транспорту та зв'язку від 24.07.2008 року № 926 «Про встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України», яким затверджені ставки плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України. Тобто підстави, на яких ґрунтувались рішення та постанова суду першої та апеляційної інстанції, втратили чинність. Крім того, у травні 2011 року позивач повністю сплатив заборгованість у сумі 12 701 219,42 грн., що виникла на підставі Угоди № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
02.01.2008р. між ЗАТ «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»(замовник) та Державним підприємством обслуговування повітряного руху України (виконавець) було укладено Угоду про аеронавігаційне обслуговування № 12/2-08/12-049.
Пунктами 1.1, 3.1-3.3 та 3.8 Угоди передбачено, що виконавець зобов'язується на визначених угодою умовах надавати обслуговування повітряного руху повітряним суднам (ПС) замовника у повітряному просторі України (далі-аеронавігаційне обслуговування або АНО), а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.
Розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлено законодавством. Нарахування виконавцем плати за аеронавігаційне обслуговування здійснюється щомісяця. Розрахунки розміру плати за АНО проводяться у порядку та за одиничними ставками плати за АНО (ставки) згідно з додатком 1 до Угоди. Оплату рахунків-фактур, виставлених виконавцем, замовник здійснює в національній валюті України за курсом, який встановлено Національним банком України на день виставлення рахунка-фактури.
Крім того, 08.01.2009р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Угоду про надання послуг з аеронавігаційного обслуговування №12/2-09 (12-054/2), предметом якої відповідно до п. 1.1 є зобов'язання замовника замовити і оплатити, а виконавця у порядку та на умовах, визначених цією угодою - надати обслуговування повітряного руху повітряним суднам замовника.
Пунктами 1.1, 1.2 додатку №1 до угоди від 08.01.2009р. визначено, що розрахунки плати за послуги аеронавігаційного обслуговування на маршруті проводяться за формулами, одним з елементів якої є одинична ставка плати, яка встановлюється у евро.
При цьому, пунктами 3.1 угод від 02.01.2008р. №12/2-08/12-049 та від 08.01.2009р. №12/2-09 (12-054/2) передбачено, що розмір ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому встановлені законодавством.
Частинами 1, 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Водночас ч. 3 ст. 189, 191 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання - природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про природні монополії» визначено, що суб'єкт природної монополії - суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності (монопольне утворення), який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії.
Приписами статті 5 Закону України «Про природні монополії» визначено, що управління повітряним рухом, зокрема діяльність з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України, здійснюється в умовах природної монополії. Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.
Відповідно до переліку суб'єктів природних монополій, який опублікований на веб-сайті Антимонопольного комітету України, відповідач є суб'єктом природної монополії та включений до переліку суб'єктів природних монополій у товарній групі «Послуги управління з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що на послуги з аеронавігаційного обслуговування, які надаються відповідачем, встановлюються державні фіксовані ціни.
Статтею 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення, зокрема, державних фіксованих цін (тарифів).
Згідно ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», до державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на послуги, відносяться послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.
Фіксованою ціною є затверджена ціна, яка залишається незмінною, тобто загальний рівень тарифів, а регульованою ціною є надання коефіцієнтів знижок, але тільки в межах законодавства, а не за волевиявленням сторін.
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. №789 (чинного на день виникнення спору), Міністерство транспорту та зв'язку України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі авіаційного, автомобільного, залізничного, морського і річкового транспорту та у сфері використання повітряного простору України, забезпечення безпеки руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, надання послуг поштового зв'язку, телекомунікацій та інформатизації, користування радіочастотним ресурсом України.
Згідно підпункту б) п. 2 додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996р. №1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», на Міністерство транспорту та зв'язку України покладено повноваження по встановленню ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
24.07.2008р. Міністерством транспорту та зв'язку України видано наказ № 926 «Про встановлення ставок плати за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України», відповідно до якого одинична ставка плати за послуги організації повітряного руху на маршруті становить 37,26 євро, а одинична ставка плати за послуги організації повітряного руху підході та в районі аеродрому становить 5,88 євро.
Крім того, зазначеним наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Державіаслужби від 10.03.2006р. №170, яким раніше встановлювались ставки за послуги з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден у повітряному просторі України.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 01.12.2010р. у позові закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання протиправним та нечинним наказу № 926 від 24.07.2008р. відмовлено.
Ухвалою від 30.03.2011р. Вищий адміністративний суд України відмовив у допуску до провадження у Верховному Суді України справи за позовом закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ» до Міністерства транспорту та зв'язку України про визнання протиправним та нечинним наказу № 926 від 24.07.2008р., що, в свою чергу, свідчить про те, що на даний час зазначений наказ є чинним.
Таким чином, саме наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 24.07.2008р. № 926 встановлені розміри ставок плати за послуги з організації повітряного руху на маршруті і плата за послуги з організації повітряного руху на підході та в районі аеродрому.
Також, судом встановлено, що в межах розгляду справи № 8/200-09 позивач у добровільному порядку сплатив відповідачу заборгованість у сумі 12 701 219,42 грн., що виникла на підставі Угоди № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. Тобто позивач своїми діями фактично визнав на день розгляду справи всі пункти, в тому числі й спірні, Угоди № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р.
Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Пунктами 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються, зокрема Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.
Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Отже, враховуючи вищезазначені обставини і те, що, визначення ціни на послуги з аеронавігаційного обслуговування в іноземній валюті у спірних пунктах угод здійснено уповноваженим державою органом, що не суперечить положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та іншим нормативно-правовим актам в редакціях, що діяли на момент вчинення правочину, тому позовні вимоги позивача про визнання недійсними пунктів 1.1., 1.2 додатку № 1 до Угоди № 12/2-08/12-049 від 02.01.2008р., пунктів 1.1, 1.2 додатку №1 до Угоди № 12/2-09 (12-054/2) від 08.01.2009р. задоволенню не підлягають.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними окремих частин правочинів, тому відсутні підстави і для застосування наслідків недійсності правочину, встановлених ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «АЕРОСВІТ»не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають віднесенню на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов
Дата складання і підписання повного тексу рішення -11.07.2011 р.