01032, м. Київ, вул. Комінтерну(Симона Петлюри), 16 тел. 235-24-26
"20" травня 2011 р. Справа № 4/106-10
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Поліщук О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 7/1 від 20.04.2010 р.);
від відповідача: ОСОБА_2 (сільський голова - посвідчення № 10);
розглянувши матеріали справи
за позовом Аграрного виробничо-переробного підприємства „Меркурій”, с. Озерна, Білоцерківський район
до Коженицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, с. Коженики, Білоцерківський район
про визнання права власності на нежитлове приміщення
Аграрне виробничо-переробне підприємство „Меркурій” звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Виконавчого комітету Коженицької сільської ради Білоцерківського району, Коженицької сільської ради Білоцерківського району Київської області, Комунального підприємства Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” про визнання права власності на нежитлове приміщення.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем наступним.
01.09.1994 р. між Асоціацією „Бджільництво” в особі директора Штокала І. С. та Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” в особі директора Лужецького Л. М. було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач придбав нежитлове приміщення для зимування бджіл за ціною 1 700 000, 00 крб. та будинок пасічника (бджоляра) за ціною 2 500 000, 00 крб.
Згідно накладної внутрігосподарського призначення від 16.10.1994 р. асоціацією „Бджільництво” було передано, а АВПП „Меркурій” було прийнято майно, що є предметом договору від 01.09.1994 р. та здійснено повну оплату у сумі 4 200 000, 00 крб. відповідно до умов договору.
Позивач зазначає, що зазначений договір є дійсним, реальним та сплатним, та є правовстановлюючим документом щодо зазначеного майна.
Таким чином, АВПП „Меркурій” було придбано та набуто право власності на спірне майно у передбачений законом спосіб.
Рішенням Коженицької сільської ради народних депутатів від 17.05.1996 р. „Про надання земельних ділянок та припинення права користування земельними ділянками” вирішено надати позивачу земельну ділянку в розмірі 0, 60 га в районі кладовища для розміщення пасічного току в постійне користування.
У 2007 р. позивач звернувся до КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” із заявою щодо оформлення права власності на нежитлові будівлі № 1 Б по вул. Новосельській у с. Коженики, Білоцерківський район.
10.08.2007 р. КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” за заявою позивача розпочато оформлення інвентаризаційної справи та технічного паспорта щодо нерухомого майна - нежитлових будівель № 1 Б по вул. Новосельській у с.Коженики, Білоцерківський район.
Проте, на думку позивача, всупереч Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” не здійснив оформлення права власності, не визнав це право позивача, та вимагав підтвердження права власності позивача на вищезазначене нерухоме майно з боку відповідачів - 1, 2.
З огляду на наведене, позивач змушений був звернутись за відповідним підтвердженням до відповідачів - 1, 2.
Листом № 02-14-73 від 08.10.2007 р. Виконавчий комітет Коженицької сільської ради повідомляв позивача, що для подальшого розгляду звернення необхідно надати реєстраційні документи АВПП „Меркурій”, та оригінали або їх належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів про передачу предмета договору купівлі-продажу 01.09.1994 р. від продавця до покупця.
У відповідь на виконання позивачем вимог відповідача-1 у листі № 02-14-73 від 08.10.2007 р. рішенням Виконавчого комітету Коженицької сільської ради № 52 від 12.08.2008 р. „Про розгляд звернення АВПП „Меркурій”, щодо підтвердження права власності на будівлі” вирішено відмовити позивачу у визнанні права власності на нежитлові приміщення будинку пасічника та приміщення для зимівлі бджіл та рекомендувати позивачу вирішувати спірне питання щодо права власності на вищезазначене майно у судовому порядку.
За змістом ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Крім того, як зазначалось вище, незаконні дії КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” унеможливлює здійснення позивачем правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, встановлені ст. 319 Цивільного кодексу України.
Оскільки, КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” не здійсніло оформления права власності, не визнало це право позивача, вимагає підтвердження права власності позивача на вищезазначене нерухоме майно з боку відповідачів - 1, 2, спір у даній справі є спором про право, а, отже, КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” є належним відповідачем у даній справі, як особа, що не визнає право власності позивача.
У зв'язку із чим, позивач просить суд визнати за Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” право власності на будинок пасічника та нежитлове приміщення для зимування бджіл, розташовані за адресою: вул. Новосельська, 1 Б, с. Коженики, Білоцерківський район, Київська область.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2010 р. (суддя Щоткін О. В.) порушено провадження у справі № 4/106-10 за позовом Аграрного виробничо-переробного підприємства „Меркурій” до Виконавчого комітету Коженицької сільської ради Білоцерківського району, Коженицької сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на нежитлове приміщення. Також даною ухвалою суду виключено зі складу відповідачів КП Київської обласної ради „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації”.
У процесі розгляду справи, а саме 16.07.2010 р., до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н від 16.07.2010 р. про фіксацію судового процесу, у якому він просить суд здійснювати повне фіксування судового розгляду по справі № 4/106-10 за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було його задоволено.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.08.2010 р. (суддя Щоткін О. В.) припинено провадження у справі стосовно вимог до Виконавчого комітету Коженицької сільської ради Білоцерківського району Київської області та відмовлено у задоволенні позову повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. рішення господарського суду Київської області від 30.08.2010 р. у справі № 4/106-10 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2011 р. скасовано рішення господарського суду Київської області від 30.08.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2010 р. у справі № 4/106-10, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.
У відповідності до ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України справу 4/106-10 передано для розгляду судді Бацуці В. М.
Ухвалою господарського суду Київської області від 21.03.2011 р. прийнято до провадження судді Бацуци В. М. справу № 4/106-10 за позовом Аграрного виробничо-переробного підприємства „Меркурій” до Виконавчого комітету Коженицької сільської ради Білоцерківського району, Коженицької сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання права власності на нежитлове приміщення та присвоєно їй номер № 4/106-10/14 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 13.04.2011 р.
12.04.2011 р. до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання б/н б/д про фіксацію судового процесу, у якому він просить суд здійснювати повне фіксування судового розгляду по справі № 4/106-10/14 за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що за наслідками розгляду вищевказаного клопотання у судовому засіданні судом було його задоволено.
13.04.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення б/н від 13.04.2011 р. на виконання ухвали господарського суду Київської області від 21.03.2011 р., у яких він просить суд визнати за Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” право власності на будинок пасічника та нежитлове приміщення для зимування бджіл, що знаходяться за адресою: вул. Новосельська, 1 Б, с. Коженики, Білоцерківський район, Київська область.
Представник відповідача - Коженицької сільської ради Білоцерківського району Київської області у судовому засіданні надав письмові заперечення № 02-14-90 від 12.04.2011 р. на позовну заяву, у яких він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю, та усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову.
13.04.2011 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.04.2011 р. Також даною ухвалою суду припинено провадження у справі в частині позовних вимог Аграрного виробничо-переробного підприємства „Меркурій” до Виконавчого комітету Коженицької сільської ради Білоцерківського району про визнання права власності на нежитлове приміщення.
27.04.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення б/н від 27.04.2011 р. на виконання ухвали господарського суду Київської області від 13.04.2011 р., у яких він просить суд визнати за Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” право власності на будинок пасічника та нежитлове приміщення для зимування бджіл, що знаходяться за адресою: вул. Гагаріна, 24, с. Коженики, Білоцерківський район, Київська область.
Письмові пояснення б/н від 27.04.2011 р. позивача прийняті судом до розгляду.
27.04.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 13.05.2011 р.
13.05.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено перерву до 20.05.2011 р.
20.05.2011 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві, з урахуванням його заяви про уточнення позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні надав усні пояснення щодо своїх заперечень проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
При цьому суд вважає, що рішення господарського суду із даного спору не вплине на права та обов'язки і інтереси будь-яких юридичних і фізичних осіб, і відповідно суд не знаходить правових підстав для залучення будь-яких третіх осіб до участі у справі, у тому числі, Спілки громадян -співвласників майна реорганізованого КСП „Імені Т. Г. Шевченка”, оскільки, як вбачається із довідки № 21-10/4134 від 15.07.2010 р. Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві вказана юридична особа припинена.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
01.09.1994 р. між АВПП „Меркурій” та Асоціацією „Бджільництво” було підписано договір купівлі-продажу, згідно умов якого продавець передає покупцю, а покупець купує по договірній ціні приміщення для зимування бджіл в кількості 1 од. по 1 700 000, 00 крб., будинок пасічника 1 од. по 2 500 000, 00 крб. Сума майна, що продається, складає 4 200 000, 00 крб. Покупець зобов'язується розрахуватись протягом одного місяця.
16.10.1994 р. між АВПП „Меркурій” та Асоціацією „Бджільництво” було підписано накладну № 10357 (внутрігосподарського призначення) щодо продажу позивачу будинку пасічника та нежитлового приміщення для зимування бджіл.
Рішенням Кожинецької сільської ради народних депутатів від 17.05.1996 р. вирішено надати АВПП „Меркурій” земельну ділянку в розмірі 0, 60 га в районі кладовища для розміщення пасічного току в постійне користування.
У 2007 р. позивач звернувся до КП „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” із заявою про оформлення права власності на нежитлові приміщення будівлі № 1 Б по вул. Новосельській у с. Коженики Білоцерківського району. Однак, КП „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” не було здійснено оформлення права власності на нежитлові приміщення, у зв'язку з відсутністю підтвердження даного права з боку Виконавчого комітету Коженецької сільської ради Білоцерківського району Київської області та Коженецької сільської ради Білоцерківського району Київської області.
Листом № 02-14-73 від 08.10.2007 р. Виконавчий комітет Коженицької сільської ради повідомляв позивача, що для подальшого розгляду звернення необхідно надати реєстраційні документи АВПП „Меркурій”, та оригінали або їх належним чином засвідчені копії підтверджуючих документів про передачу предмета договору купівлі-продажу 01.09.1994 р. від продавця до покупця.
Рішенням Виконавчого комітету Коженицької сільської ради № 52 від 12.08.2008 р. „Про розгляд звернення АВПП „Меркурій”, щодо підтвердження права власності на будівлі” вирішено відмовити позивачу у визнанні права власності на нежитлові приміщення будинку пасічника та приміщення для зимівлі бджіл та рекомендувати позивачу вирішувати спірне питання щодо права власності на вищезазначене майно у судовому порядку.
Приватний нотаріус ОСОБА_3 листом від 11.08.2010 р. № 44-01-25 на відповідний запит суду повідомив про те, 25.10.2007 р. за реєстровим № 2039 ним було посвідчено фотокопію договору купівлі-продажу бджолосімей від 12.05.1994 р., за реєстровим № 2040 від 25.10.2007 р. було засвідчено фотокопію договору купівлі-продажу будинку пасічника від 01.04.1994 р.
Позивач зазначає, що є власником спірного майна, в підтвердження чого ним надано суду нотаріально-посвідчену копію договору купівлі-продажу від 01.09.1994 р., накладну № 10357 (внутрігосподарського призначення) від 16.10.1994 р., інвентаризаційну справу щодо нерухомого майна -нежитлових будівель № 1 по вул. Новосельській у с. Коженики Білоцерківського району Київської області тощо, а відповідач в свою чергу не визнає зазначене право власності позивача на спірне майно.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із набуттям, здійсненням права власності на майно та його захистом здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 228 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.
Статтею 128 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Передачею визнається вручення речей набувачеві, а так само здача транспортній організації для відправки набувачеві і здача на пошту для пересилки набувачеві речей, відчужених без зобов'язання доставки. До передачі речей прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа на речі.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України „Про власність” (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.
Отже, чинними на момент виникнення спірних відносин положеннями Цивільного кодексу Української РСР та Закону України „Про власність” та іншими нормативно-правовими актами не передбачалось обов'язкового нотаріального посвідчення та реєстрації договорів купівлі-продажу нерухомого майна, що укладені між юридичними особами, а достатнім було лише підписання їх у письмовій формі. Тому, за таких обставин, договір купівлі-продажу нерухомого майна вважався укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що істотними умовами договору купівлі-продажу нерухомого майна є умови про предмет договору (права та обов'язки; об'єкт нерухомості) та ціну договору. Істотні умови про предмет договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме про об'єкт договору повинні містити його характеристику, опис його індивідуальних ознак, місцезнаходження тощо.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що Аграрне виробничо-переробне підприємство „Меркурій” та Асоціація „Бджільництво” при підписанні договору купівлі-продажу від 01.09.1994 р. не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а саме щодо його предмету, оскільки договір купівлі-продажу від 01.09.1994 р., підписаний між Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” та Асоціацією „Бджільництво”, не містить жодних характеристик, опису індивідуальних ознак, місцезнаходження об'єкту нерухомості, що робить неможливим здійснити ідентифікацію спірного об'єкту нерухомого майна, а тому суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу від 01.09.1994 р., підписаний між Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” та Асоціацією „Бджільництво”, за відсутності істотної умови про його предмет, є неукладеним.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що не зазначено будь-яких характеристик, опису індивідуальних ознак, місцезнаходження об'єкту нерухомості, що є предметом спору і договору, і у накладній № 10357 (внутрігосподарського призначення) від 16.10.1994 р., підписаній між позивачем та Асоціацією „Бджільництво”.
Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 334 цього ж кодексу право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.
Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Статтею 392 цього ж кодексу передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо).
Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.
Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Оскільки, як було встановлено судом, договір купівлі-продажу від 01.09.1994 р., підписаний між Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” та Асоціацією „Бджільництво”, є неукладеним і відповідно не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, то не перейшло від Асоціації „Бджільництво” до Аграрного виробничо-переробного підприємства „Меркурій” і не виникло у останнього право власності на спірне нерухоме майно за таким договором, а тому відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Також, у процесі розгляду справи позивачем у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання позивачем обов'язку щодо оплати нерухомого майна, що є предметом договору.
Крім того, заведення та оформлення КП „Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації” інвентаризаційної справи на нежитлові приміщення -будівлі № 1 Б по вул. Новосельській в с. Коженики Білоцерківського району Київської області не свідчить та не підтверджує виникнення у позивача права власності на спірне нерухоме майно та наявність у нього правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно.
До того ж, у процесі розгляду справи судом не встановлено наявність у відповідача будь-яких майнових інтересів чи претензій на нерухоме майно, що є предметом спору, що б свідчило про оспорення чи не визнання ним права власності позивача на спірне нерухоме майно. Вчинення відповідачем дій та прийняття рішень на виконання своїх владних повноважень щодо спірного нерухомого майна свідчить про виникнення між сторонами адміністративно-правових, а не цивільно-правових відносин.
Отже, враховуючи те, що, як було встановлено судом, договір купівлі-продажу від 01.09.1994 р., підписаний між Аграрним виробничо-переробним підприємством „Меркурій” та Асоціацією „Бджільництво”, є неукладеним і відповідно не є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, то не перейшло від Асоціації „Бджільництво” до Аграрного виробничо-переробного підприємства „Меркурій” і не виникло у останнього право власності на спірне нерухоме майно за таким договором, а тому відповідно неможливим у такому випадку є захист права власності на підставі та у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України, то позовна вимога позивача про визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини, викладені у позовній заяві позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, його позовні вимоги є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства України, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити у задоволенні позову повністю.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
27 червня 2011 р.