01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" травня 2011 р. Справа № 5/046-11
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу
за позовом Дочірнього підприємства «Ружин молоко», смт Ружин
до Дочірнього підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг», м. Біла Церква
про стягнення 219899,87 грн.
за участю представників:
позивача:ОСОБА_1-дор. від 10.05.2011р. № 04/05-2011
відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Дочірнього підприємства «Ружин молоко»(далі -позивач) до Дочірнього підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(далі -відповідач) про стягнення 219899,87 грн., з яких 203500,00 грн. основний борг, 11819,73 грн. 20% річних та 4580,14 грн. пені.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір поставки від 20.10.2010р. № 20102010 (далі -договір), відповідно до умов якого, продавець - позивач зобов'язується передавати у власність покупця - відповідача товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату за товар та приймати його на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної, в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару у відповідності до замовлення покупця.
Пунктом 4.2 договору передбачено, що товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по кількості (одиниць виміру) -відповідно до кількості (одиниць виміру), вказаної в накладній, підписаній продавцем (товарній, товарно-транспортній); по якості -відповідно до якості, вказаному в сертифікаті якості підприємства-виробника.
Згідно п. 6.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем в розмірі повної вартості товарно-матеріальних цінностей шляхом перерахування коштів на основний рахунок продавця як попередня оплата.
Відповідно до п. 8.2.3 договору покупець зобов'язаний оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2010р., але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання (п. 10.1 договору).
На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 03.12.2010р. № РМ-0006041 поставив відповідачу товар на загальну суму 203500,00 грн., а відповідач на підставі довіреності від 03.12.2010р. № 824 вказаний товар отримав. Належним чином засвідчені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи.
Відповідач гарантійним листом від 03.12.2010р. № 3426 зобов'язався провести оплату за отриманий товар 12.10.2010р.
Разом з тим відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 203500,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 203500,00 грн. Доказів сплати зазначеного боргу відповідач суду не надав.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 203500,00 грн. заборгованості за поставлений товар.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк встановлений договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п. 9.4 договору 20 процентів річних від простроченої суми.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 9.4 договору сторони погодили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару покупець сплачує на користь продавця відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 20 процентів річних з простроченої суми.
Відповідно до розрахунку позивача 20 проценти річних з простроченої суми складають 11819,73 грн.
Здійснений позивачем розрахунок 20 проценти річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.
Крім того, позивач на підставі п. 9.2 договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача за період прострочення складає 4580,14 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 203500,00 грн. основного боргу, 11819,73 грн. 20 процентів річних та 4580,14 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Білоцерківський військовий торг»(09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Матросова, 17, код ЄДРПОУ 08358735) на користь Дочірнього підприємства «Ружин-молоко»(13600, Житомирська обл., Ружинський р-н, смт Ружин, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31826107) 203500 (двісті три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. заборгованості, 11819 (одинадцять тисяч вісімсот дев'ятнадцять) грн. 73 коп. 20 процентів річних, 4580 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят) грн. 14 коп. пені, 2199 (дві тисячі сто дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя Подоляк Ю.В.