14.07.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-787/2011р. Головуючий першої
інстанції Лугвіщик А.М.
Категорія 27 Доповідач в апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
14 липня 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді: - Володіної Л.В.,
суддів: - Сундукова В.М., Моцного М.В.
при секретарі: - Блох Д.Д.,
за участю: - представника позивача ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення індексу інфляції, трьох відсотків річних та суми за договором позики, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 листопада 2010 року,
ОСОБА_7 у листопаді 2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення суми заборгованості за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 9892,32 грн. Збільшив розмір вимог протягом розгляду справи, просив стягнути з відповідача суму за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 10739,97 грн., судові витрати зі сплати держмита та витрат з ІТЗ - у розмірі 107,65 грн. та 120 грн. відповідно, та транспортні витрати у розмірі 742,24 грн.
Вимоги мотивує тим, що між ним та відповідачем 14.06.2007 року був укладений договір позики на суму у розмірі 60000 грн., що еквівалентно 12000 доларів США, який був посвідчений нотаріусом. У зв'язку з тим, що у встановлений договором строк ОСОБА_8 зобов'язання виконане не було, 23.02.2009 р. нотаріусом був зроблений виконавчий напис, однак сума боргу у розмірі 102305,72 грн. була повернута ОСОБА_8 лише 09.12.2009 р., тому до відповідача належить застосувати заходи цивільно-правової відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання у вигляді стягнення індексу інфляції та 3% річних.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 листопада 2010 року у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову в частині стягнення індексу інфляції, 3% річних та судового збору в розмірі 8,48 грн. Вказує, що судом були неправильно застосовані норми матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, 14.06.2007 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 був укладений договір позики. Відповідно до якого відповідач отримав у позику від позивача гроші в розмірі 60 000 гривень і зобов'язався повернути позику до 14 червня 2008 року (арк. с. 5).
Гроші за цим договором були передані від „позикодавця” „позичальнику” у національній валюті України, про що свідчить розписка (арк. с. 5).
Згідно п.3 договору позики, він є безпроцентним.
Відповідно до п.5 договору позики, при не поверненні суми позики своєчасно (тобто до 14 червня 2008 року) „позикодавець” вправі буде пред'явити цей договір до стягнення в строки і у порядку, передбачені чинним законодавством України, (в тому числі звернутись до органів нотаріату за вчиненням виконавчого надпису) та вимагати при цьому повернення йому позики, що не сплачена, з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно довідки ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі від 14.06.2010 року в ВДВС на виконанні знаходився виконавчий напис № 466 від 23.02.2009 року про стягнення з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 суми боргу у розмірі 102 305 грн.72 коп. 09.12.2009 року до ВДВС Гагарінського РУЮ у м. Севастополі надійшла заява стягувача про повне погашення суми боргу. 11.12.2009 року виконавче провадження завершено за п.8 ст. 37 Закону Укра1ни «Про виконавче провадження» (арк. с. 28).
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подачі позову (17.11.2009 року) сума позики за виконавчим написом нотаріуса знаходилась на примусовому виконанні в ВДВС. У зв'язку з цим, діючим законодавством не передбачено стягнення позики з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та суми за курсом Національного Банку.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права.
При постановлені рішення суд першої інстанції вирішував питання щодо процентів договору позики і керувався ч.1 ст. 1048 ЦК України та ЗУ „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” та зробив висновок про те, що не підлягають задоволенню заявлені позовні вимоги позивача про стягнення процентів в розмірі 12% річних від суми боргу за користування запозиченими коштами, хоча позивач не заявляв до суду позовних вимог, про стягнення процентів, про що він зазначає у апеляційній скарзі (арк. с. 70), та за умовами п.3 договору позики, який був укладений між позивачем та відповідачем, даний договір є безпроцентним. Тобто при розгляді даної справи суд першої інстанції порушив п.1 ст. 11 ЦПК України, та вийшов за межі позовних вимог.
Порушення судом норм матеріального та процесуального права відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення по суті позовних вимог.
Слід зазначити, що виконавчий надпис від 23.02.2009 року (арк.с. 5,6) є досудовим розглядом правового питання та не є преюдиціальним для суду. Постановляючи рішення колегія суддів керується доказами наданими сторонами, що знаходяться у матеріалах справи та бере до уваги умови договору позики та вимоги закону.
Відповідно до п.1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з п.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 559 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до умов договору у власність відповідача були передані 60 000грн., період прострочки виконання зобов'язання: 542 дні, з 14 червня 2008 року (закінчення строку встановленого в договорі для повернення боргу) до 09 грудня 2009 року (дата фактичного виконання зобов'язання)(арк. с. 28).
Індекс інфляції у даний період був:
2008 рік 2009 рік
червень 100,8 січень 102,9
липень 99,5 лютий 101,5
серпень 99,9 березень 101,4
вересень 101,1 квітень 100,9
жовтень 101,7 травень 100,5
листопад 101,5 червень 101,1
грудень 102,1 липень 99,9
серпень 99,8
вересень 100,8
жовтень 100,9
листопад 101,1
Сукупний індекс інфляції:
100,8 * 99,5 * 99,9 * 101,1 * 101,7 * 101,5 * 102,1 * 102,9 * 101,5 * 101,4 * 100,9 * 100,5 * 101,1 * 99,9 * 99,8 * 100,8 * 100,9 * 100,1 = 1,188.
Сума заборгованості з врахуванням індексу інфляції:
60 000 * 1,188 = 71 280 грн.
Сума інфляції за весь період прострочення виконання зобов'язання:
71 280 - 60 000 = 11 280 грн.
3% річних за 1 день прострочки:
60 000 * 3/100/365 = 4,9315068.
3% річних за весь період прострочення виконання зобов'язання:
542 дні * 4,93 = 2 672,87 грн.
Загальна сума боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних складає:
60 000 + 11 280 + 2 672,87 = 73 952, 87 грн.
Фактично сплачена сума відповідачем позивачу складає 102 305,72 грн., що є більшою за 73 952, 87 грн.
Виходячи з вищезазначеного колегія суддів вважає, що права позивача не порушені, відповідач виконав зобов'язання належним чином, що є підставою для відмови у задоволені позову.
Доводи позову про стягнення з відповідача суми боргу з врахуванням курсу долара США суперечать договору, відповідно до якого відповідачем отримано 60 000 грн. у позику, договір не містить умов про повернення боргу з врахуванням курсу долара США на момент його повернення, крім того в договорі вказано про повернення боргу з врахуванням індексу інфляції, який застосовується тільки до грошової одиниці України.
Керуючись, ст. 599, п.2 ст.625, п.1 ст. 1046 ЦК України, ст.ст. 303, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 17 листопада 2010 року - скасувати.
Постановити нове рішення, яким в позові ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення індексу інфляції, трьох відсотків річних та суми за договором позики - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.В.Володіна
Судді: /підпис/ В.М.Сундуков
/підпис/ М.В.Моцний
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м.Севастополя Л.В.Володіна