14.07.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-961/11р. Головуючий у першій
інстанції Щербаков С.О.
Категорія 34 Доповідач у апеляційній
інстанції Птіціна В.І.
14 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Птіціної В.І.,
суддів - Клочка В.П., Водяхіної Л.М.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
позивача - ОСОБА_3,
представника позивача - ОСОБА_4,
представника відповідачів - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 травня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2010 р. ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, в якому, вточнивши протягом розгляду справи позовні вимоги, просив стягнути з відповідача ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 15374,80 грн., а з відповідача ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Вимоги мотивовані тим, що 28.04.2008 року о 19.30 годині на перехресті вул. Сіміренко -вул. Тітова в с. Верхнє-Садове, водій ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом - мотоциклом «Ява», який належить відповідачу ОСОБА_6, допустив зіткнення з автомобілем позивача ОСОБА_3 - «Мітсубісі», внаслідок чого транспортному засобу позивача були завдані механічні ушкодження. Вина у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, на думку позивача, підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи №957 від 27.12.2010 року. Розмір матеріальної шкоди позивач обґрунтовує звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди серії SL № 8355 та фіскальними чеками з оплати витрат на проведення оцінки спричиненої шкоди на суму 433,00 грн. Необхідність стягнення та розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що в результаті винних протиправних дій відповідача ОСОБА_7 він відчуває душевні страждання та хвилювання внаслідок психологічного стресу, що спричинений ушкодженням автомобіля і ухилення відповідачів від відшкодування спричиненої шкоди у добровільному порядку.
Також, позивач просив суд стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 162,25 грн., витрат з ІТЗ розгляду справи у розмірі 120 грн. та витрат за надання правової допомоги у розмірі 1000 грн.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 травня 2011 року позовні вимоги задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 14941,80 грн. та стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 1000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
Не погодившись з рішенням суду, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені ст.ст. 1166, 1167 ЦК України.
За правилами вказаних правових норм майнова чи моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (ст.ст. 1166, 1167 того ж Кодексу), тобто за принципом вини, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Як передбачено ст. 1192 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Пункт 12.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 встановлює, що у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Частиною 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2008 року о 19 годині 30 хвилин на перехресті вул. Сіміренко -вул. Тітова у с. Верхнє-Садове в м. Севастополі водій ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом - мотоциклом «Ява», який не пройшов технічний огляд за 2007 рік та без водійського посвідчення на право керування транспортним засобом, здійснив обгін транспортного засобу позивача «Мітсубісі», в результаті чого зіткнувся з автомобілем позивача, який здійснював поворот наліво, що причинило механічне ушкодження автомобілю позивача.
Вказані обставини підтверджуються постановою Ленінського районного суду м.Севастополя у справі №№3-8378/2008,3-8392/2008, якою відповідача ОСОБА_7 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.126 ч.2, 121 ч.1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 110 грн.
Власником мотоцикла «Ява», згідно технічного паспорту, є відповідач ОСОБА_6
Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №957 від 27.12.2010 року водій ОСОБА_7, з технічної точки зору, мав технічну можливість запобігти зіткненню транспортних засобів, виконуючи вимоги п.12.3 ПДР України, для чого у нього не було перешкод технічного характеру, а водій ОСОБА_3, на думку експерта, з технічної точки зору, не мав технічної можливості запобігти зіткненню транспортних засобів. Також судовим експертом було зроблено висновок, що у діях водія ОСОБА_7, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам п.12.3 ПДР України, які полягають у причинному зв'язку з ДТП. У діях водія ОСОБА_3 у свою чергу, на думку експерта, невідповідностей вимогам ПДР України не вбачається.
В судовому засіданні суду першої інстанції 15.04.2011 року експерт О.С.Руденко, яка надавала висновок судової автотехнічної експертизи у цій справі, пояснила, що невиконання водієм ОСОБА_7 вимог п.12.3 ПДР України у будь-якому разі є головною причиною ДТП, оскільки при зниженні вказаним водієм швидкості руху без зміни траєкторії руху автомобіль позивача залишив би смугу зустрічного руху. Крім цього, експерт на зауваження відповідачів відносно того, що позивач в порушення вимог ПДР України здійснив поворот наліво із крайньої правої смуги руху, пояснила, що оскільки смуга руху в одному напрямку на даній ділянці дороги одна, та є вужчою на 0,1 м. ніж розмір стандартної смуги руху, передбаченої ПДР України, немає підстав вважати, що позивач повертав із крайньої правої смуги руху.
За таких обставин, дослідивши матеріали автотехнічної експертизи, заслухавши експерта в судовому засіданні, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що висновок судової експертизи у цій справі є належним та допустимим доказом, оскільки здійснений судовим експертом у повній відповідності до поставлених питань та з урахуванням всіх необхідних вихідних даних, а тому вина відповідача ОСОБА_7 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди доведена та встановлена. Ці висновки суду не спростовуються доводами апеляційної скарги.
З довідки ВДАІ УМВС України в м.Севастополі №033538 вбачається, що в результаті ДТП автомобіль позивача отримав наступні механічні ушкодження: переднє ліве крило, передні ліві двері, лівий поріг, ліва частина переднього бамперу, підкрилок передній лівий, зігнута ліва підніжка (а.с.50).
Зі звіту серії SL №8355 про оцінку вартості шкоди, що спричинена ушкодженням дорожньо-транспортного засобу Mitsubishi Pajero Sport 2.5TD, здійсненого за замовленням позивача, вартість матеріальної шкоди, що спричинена позивачу складає 14941,80 грн., яка у свою чергу складається з вартості відновлювального ремонту в сумі -8580,29 грн., та величини втрати товарної вартості в сумі -6361,51 грн. (а.с.33-43).
Колегія суддів звертає увагу на той факт, що висновок про оцінку матеріальної шкоди в цілому не був спростований сторонами, відповідачі проведення експертизи, відповідно до вимог ст.ст. 60, 143, 147 ЦПК України, в суді не просили, а тому, цей висновок є належним та допустимим доказом, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача суми матеріальної шкоди у розмірі 14941,80 грн., оскільки, ДТП сталася через порушення ОСОБА_7 Правил дорожнього руху України.
Стосовно відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пункт 3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначає моральну шкоду як витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Таким чином, враховуючи викладені обставини справи, доводи позовної заяви, висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про відшкодування заподіяної моральної шкоди у розмірі 1000 грн., колегія суддів вважає обґрунтованим, оскільки самим фактом дорожньо-транспортної події, учасниками якої став позивач, порушений його звичний уклад життя.
Доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
В свою чергу колегія суддів зазначає, що оскільки на час постановлення рішення особа, винна у ДТП, набула повноліття, шкода, завдана ДТП, підлягає стягненню не з ОСОБА_6, а з ОСОБА_7
За таких обставин слід визнати, що рішення суду постановлено при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись викладеним, ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 12 травня 2011 року -скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 14941,80 грн.(чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок одна гривня вісімдесят копійок), в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн. (тисячу), а також судові витрати у сумі 277 грн. 92 коп.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ В.І.Птіціна
Судді: /підпис/ В.П.Клочко
/підпис/ Л.М.Водяхіна
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя В.І.Птіціна