14.07.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-863/11 р. Головуючий у першій
інстанції Єзерський П.О.
Доповідач в апеляційній
інстанції Моцний М.В.
14 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.
суддів - Володіної Л.В., Сундукова В.М.,
за участю секретаря - Блох Д.Д.,
представника позивача - ОСОБА_3,
представника відповідача - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2011 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, -
В серпні 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що 16.08.2007 року між ним та ОСОБА_5 укладений договір займу, за умовами якого останній отримав суму, еквівалентну 40000 доларам США, з обов'язком повернути борг за першою вимогою. Оскільки в травні 2010 року на вимогу ОСОБА_6 відповідач гроші не повернув, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу, що еквівалентна 40000 доларам США - 315680 грн., проценти за користування грішми - 93897,70 грн., всього стягнути - 409577,70 грн.
В лютому 2011 року позивач подав до суду заяву, в якій з метою забезпечення позову, просив накласти заборону на здійснення угод щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві приватної власності, та накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог.
Ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2011 року вжиті заходи забезпечення позовних вимог шляхом накладення арешту на автомобіль „Nissan Almera 1.6 LX”, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_1, заборонивши її відчуження.
В апеляційній скарзі відповідач просить зазначену ухвалу суду скасувати, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та просить постановити нову увалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи щодо забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Як вбачається з роз'яснень, що містяться у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такого заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Суд, постановляючи ухвалу про забезпечення позову, виходив з того, що в разі задоволення позову, неприйняття заходів може привести до утруднення виконання рішення суду, а предмет забезпечення (автомашина) належить на праві власності відповідачу.
Однак з таким висновком не погоджується колегія суддів.
Відповідно до заяви представника позивача про застосування заходів забезпечення позову, він просив накласти заборону на здійснення угод щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить відповідачу на праві приватної власності, та накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції перевірив майновий стан відповідача (а.с. 5-7) та встановив, що ОСОБА_5 належить на праві приватної власності лише автомобіль „Nissan Almera 1.6 LX”, вартість якого не перевищує 40000 доларів США, на який наклав арешт та заборонив її відчуження.
Причому рішення про накладення арешту на автомобіль жодним чином у ухвалі не вмотивовано та про такий вид забезпечення не ставилося питання у відповідній заяві представника позивача.
Таким чином колегія суддів вважає за необхідне виключити з ухвали Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2011 року вказівку про накладення арешту на автомобіль.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що забезпечення позову застосоване після спливу декілька місяців після подачі відповідної заяви правового значення не має, оскільки протягом цього строку суд встановлював майновий стан відповідача, що є обов'язковим для розгляду заяви.
Доводи відповідача про те, що він мав перед позивачем грошові зобов'язання, але їх виконав, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці обставини повинні встановлюватись судом при вирішенні спору по суті, а при їх підтвердженні можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову та скасування його забезпечення.
Інші доводи апеляційної скарги висновки суду також не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.3 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Ухвалу Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 травня 2011 року - змінити, виключивши з неї вказівку про накладення арешту на автомобіль „Nissan Almera 1.6 LX”, 2006 року випуску, держномер НОМЕР_1.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний
Судді: /підпис/ Л.В.Володіна
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний