79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
23 червня 2011 р. № 2а-2272/10/1370
у складі колегії суддів:
головуючого -судді Кузьмича С.М.,
судді Мричко Н.І.,
судді Гулика А.Г.,
при секретарі Залуцькій І.І.,
з участю: позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Писарєва О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної митної служби України, Львівська митниця про визнання нечинним наказу та поновлення на державній службі,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної митної служби України, Львівська митниця про визнання нечинним наказу та поновлення на державній службі.
Позов мотивує тим, що відповідно до наказу 543-к від 09.07.2009р. він перебував на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець»Львівської митниці. Наказом Львівської митниці № 122 від 27.01.2010р. «Про надання відпустки»мені надано відпустку для догляду за дитиною, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 р оку народження, до досягнення нею трьохрічного віку. Відпустку надано на 358 календарних днів з 28.01.2010р. по 20.01.2011р. Листом від 22.02.2010р. Львівська митниця повідомила позивача про те, що наказом Держмитслужби України «По особовому складу митних органів»від 18.02.2010р. № 166-к припинено його перебування на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець»Львівської митниці. Вважає зазначений наказ незаконним, оскільки при його прийняті порушено вимоги статті 40 Кодексу законів про працю, яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці. З огляду на це, зазначений наказ підлягає визнанню нечинним. Просить визнати нечинним наказ Державної митної служби України 18.02.2010р. № 166-к та поновити перебування на державній службі в митних органах на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець»Львівської митниці.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та дали суду пояснення аналогічні викладеним у фабулі позовної заяви. Крім того позивач пояснив, що він не оскаржував в касаційному порядку Постанову галицького районного суду від 09.09.2009р. про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що 09.09.2009р. постановою Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1, старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого пунктом «а»частини 3 статті 5 Закону України «Про боротьбу_з корупцією»та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 425 гривень. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2009 постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2009 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Листом від 22.01.2010 № 13-Ак Галицький районний суду м. Львова надіслав до Львівської митниці рішення судів першої та апеляційної інстанцій в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зазначеними постановами суду засвідчено, що старшим інспектором сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці ОСОБА_1, як особою уповноваженою на виконання функцій держави, не дотримано вимог пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»в частині вчинення дій, передбачених статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Твердження позивача про те, що наказ Держмитслужби «По особовому складу митних органів»від 18.02.2010 № 166-к є незаконним та суперечить вимогам статті 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці є помилковим. Порушення спеціальних обмежень щодо державних службовців, спрямованих на попередження корупції, є перешкодою для подальшого перебування державного службовця на державній службі. При цьому, такі порушення є додатковими підставами припинення трудового договору для державних службовців, поряд з тими, що передбачені КЗпП України. В Законі України «Про державну службу» відсутні будь-які обмеження щодо припинення державної служби під час знаходження посадової особи в стані тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з копії наказу Львівської митниці від 27.01.2010р. позивачу надану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, на 358 днів, з 28.01.2010р. по 20.01.2011р. (а.с.5).
З наказу Держмитслужби України «По особовому складу митних органів»від 18.02.2010р. № 166 -к, вбачається, що припинено перебування ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець»Львівської митниці, відповідно до чю2 ст.30 Закону України «Про державну службу». Підстава постанова Галицького районного суду м.Львова від 09.09.2009рр. та постанова апеляційного суду Львівської області від 21.12.2009р., лист Львівської митниці від 01.02.2010р. (а.с.7).
Із копії листа Львівської митниці від 22.02.2010р. адресованого позивачу, останнього повідомляють про припинення перебування на державній службі в митних органах та просять з»явитися для ознайомлення з наказом, здачі посвідчення, отримання трудової книжки та іншого (а.с.8).
Відповідно до подання т.в.о. начальника митниці адресованого Голові Державної митної служби України про застосування дисциплінарного стягнення пропонується застосувати до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді припинення перебування на державній службі в митних органах, звільнивши з займаної посади (а.с.11-12).
Наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача серії АН №103903 підтверджується факт перебування позивача на державній службі в митних органах та припинення такого перебування відповідно до наказу Держмитслужби України «По особовому складу митних органів»від 18.02.2010р. № 166 -к (а.с.18-20).
Як вбачається із витягу з наказу Львівської митниці №543-К від 09.07.2009р. Про затвердження на посадах ОСОБА_1 затверджено на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 2 митного поста «Краковець»(а.с.22).
Згідно постанови Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2009р. ОСОБА_1, старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого пунктом «а»частини 3 статті 5 Закону України «Про боротьбу_з корупцією»та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 425 гривень. Постановою Апеляційного суду Львівської області від 21.12.2009 постанову Галицького районного суду м. Львова від 09.09.2009 залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення (а.с.78-80, 81).
Вказані рішення судів були направлені Львівській митниці Галицьким районним судом м.Львова від 22.01.2010 № 13-Ак (а.с.82).
Проаналізувавши вищенаведене колегія суддів прийшла до переконання про правомірність дій відповідачів, оскільки підтверджено факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних дій. Таким чином, зазначеними постановами суду засвідчено, що старшим інспектором сектору митного оформлення № 1 відділу митного оформлення № 4 митного поста «Краковець»Львівської митниці ОСОБА_1, як особою уповноваженою на виконання функцій держави, не дотримано вимог пов'язаних із проходженням державної служби, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу» в частині вчинення дій, передбачених статтею 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Ст.16 Закону України «Про державну службу»визначено, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону.
Суд погоджується із відповідачами, що порушення спеціальних обмежень щодо державних службовців, спрямованих на попередження корупції, є перешкодою для подальшого перебування державного службовця на державній службі. При цьому, такі порушення є додатковими підставами припинення трудового договору для державних службовців, поряд з тими, що передбачені КЗпП України.
Окрім того колегія суддів вважає, що в даному випадку до впозивача норми КЗпП України не підлягають застосуванню, оскільки припинення державної служби не можна кваліфікувати як звільнення з ініціативи адміністрації. Проходження державної служби її припинення регулюється спеціальним законом -Законом України № Про державну службу», якеим встановлено, що крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, державна служба припиняється також і з підстав визначнених у ст.30 цього закону.
Таким чином суд дійшов висновку про відсутність порушення відповідачами ст.40 КЗпП України, оскільки вказана норма не поширюється на правовідносини щодо припинення державної служби з підстав наведених в законах України «про державну службу»та «Про боротьбу з корупцією».
Керуючись ст.ст. 7-14, 18,19,70,71,86, 158-163,167 КАС України, суд -
В задоволенні позову -відмовити повністю.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 28 червня 2011 року.
Головуючий С.М.Кузьмич
Суддя Н.І.Мричко
Суддя А.Г.Гулик