02 серпня 2010 року 2а-3982/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Спиридонової В.О.,
за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Миронівського районного центру зайнятості до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»про стягнення штрафу,
У березні 2010 року Миронівський районний центр зайнятості-робочий орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»(далі - відповідач) про стягнення штрафу у сумі 8171,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 порушено вимоги п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»вiд 01.03.1991 року № 803-XII у зв'язку з чим має сплатити штраф у розмірі річної заробітної плати.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив, що позивачем порушено строк застосування адміністративно-господарських санкцій встановлений ст. 250 Господарського кодексу України та просив відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» зареєстроване у Миронівському районному центрі зайнятості як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі-Фонд) 10.04.2001 року за № 106600204, що підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою № 68/03 від 09.02.2010 року.
20.01.2009 року Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Україна»до Миронівського районного центру зайнятості подано звіт про заплановане вивільнення по формі № 4-ПН на ОСОБА_1, яку наказом № 13 від 20.01.2009 року попереджено про заплановане вивільнення з 20.03.2009 року.
20.03.2009 року ОСОБА_1 була звільнена по п. 1 ст. 40 КЗпП України (Наказ № 25 від 20.03.2009 року), та 23.03.2009 року зареєстрована в Миронівському районному центрі зайнятості як шукаюча роботу, з 30.03.2009 року їй надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
Позивач зазначає, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна»інформацію про фактичне вивільнення ОСОБА_1 з 20.03.2009 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України до Миронівського районного центру зайнятості не подало, чим порушило вимоги п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення».
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Миронівський районний центр зайнятості звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»про стягнення штрафу у сумі 8171,34 грн. у березні 2010 року.
Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організації, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення направляють списки фактично вивільнених працівників.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Пунктом 6 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»встановлено порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.
Відповідно до ст. 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділенні господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Відповідно до ст. 7 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.
Законом України «Про зайнятість населення» визначено правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, а також соціальні гарантії з боку держави в реалізації громадянами права на працю.
Згідно ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Адміністративно-господарський штраф є одним із видів адміністративно-господарської санкції, передбаченої ст. 239 ГК України.
Таким чином, встановлений ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення»штраф за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, оскільки він встановлений законом, застосовується уповноваженим державним органом до суб'єктів господарювання, за порушення ними правил здійснення господарської діяльності, встановленими законодавчими актами.
Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Як зазначає позивач, відповідач мав подати до Миронівського районного центру зайнятості інформацію про фактичне вивільнення ОСОБА_1 20.03.2009 року. ОСОБА_1 зареєстрована у Миронівському районному центрі зайнятості 23.03.2009 року і на вказану дату відповідачем інформація про фактичне вивільнення не подана. Отже позивач дізнався про порушення відповідачем Закону України «Про зайнятість населення»20.03.2009 року, проте до суду позов подано лише у березні 2010 року.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про порушення позивачем шестимісячного строку звернення до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Миронівського районного центру зайнятості до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»про стягнення штрафу відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд апеляційної скарги.
Суддя В.О. Спиридонова
Постанову складено у повному обсязі 03.08.2010 року.