07 червня 2011 року 2а-1975/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
У квітні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Орієнтир»(надалі -позивач або товариство) звернулося до суду (з урахуванням відмови від частини позовних вимог) до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі -відповідач або податковий орган) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 15.10.2010 № 0001212301/0 та від 05.01.2011 № 0001212301/1 в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 18 967 грн. 00 коп. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 483 грн. 50 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 18 967 грн. 00 коп. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 483 грн. 50 коп. прийняті з порушенням чинного законодавства України, а саме: при їх прийняті не було враховано, що у складі котельної № 2, придбаної за договором купівлі-продажу від 02.08.2004 у ДП «Казенний завод порошкової металургії»позивачем також знаходиться димова труба, порядок експлуатації якої у випадку з ТОВ «Орієнтир»(безпосередня близькість розташування від міжнародного аеропорту «Бориспіль») регламентується спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Положенням про використання повітряного простору України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, а також спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288, відповідно до розділу 5 якого джерелом фінансування робіт по утриманню будівель та споруд можуть бути амортизаційні відрахування і віднесення їх виключно за рахунок прибутку не є дією, яка ґрунтується на законі.
Відповідач позов не визнав, представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначав наступне.
За результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, посадовими особами податкового органу був складений акт від 27.09.2010 № 597/232/32107957 (далі -акт перевірки). Перевіркою було встановлено, серед іншого, порушення пп. 8.2.1 п. 8.2, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі Закон України № 334/94-ВР), що полягало у віднесенні позивачем до основних фондів матеріальних цінностей, що не використовувались в господарській діяльності та нарахування на них амортизаційних відрахувань.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що за результатом проведеної посадовими особами відповідача перевірки був складений акт. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.10.2010 № 0001212301/0.
Вважаючи дане рішення протиправним, позивач оскаржив вищезазначене рішення до відповідача. За результатом розгляду первинної скарги позивача, відповідачем винесено рішення, яким у задоволенні скарги відмовлено, оскаржуване рішення залишено без змін та винесено податкове повідомлення-рішення від 05.01.2011 № 0001212301/1.
Оскарживши рішення відповідача до Державної податкової адміністрації в Київській області та до Державної податкової адміністрації України, отримавши рішення, якими в задоволенні скарг було відмовлено, позивач вважаючи податкові повідомлення-рішення від 15.10.2010 № 0001212301/0 та від 05.01.2011 № 0001212301/1 в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 18 967 грн. 00 коп. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 483 грн. 50 коп. протиправними, оскаржив їх до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки було встановлено, що нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на основні фонди 1-ої групи та включення суми амортизаційних відрахувань в рядку 07 Декларації з податку на прибуток становило: у 1 квартал 2009 року -19545 грн. 00 коп., 2 квартал 2009 року -19154 грн. 00 коп., 3 квартал 2009 року -18771 грн. 00 коп., 4 квартал 2009 року.
За період, що перевірявся, встановлено завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 75866 грн. 00 коп., в тому числі: 1 квартал 2009 року -19545 грн. 00 коп., перше півріччя 2009 -38699 грн. 00 коп., 3 квартал 2009 року -57470 грн. 00 коп., друге півріччя 2009 року -75866 грн. 00 коп.
Судом був досліджений акт перевірки. Перевіркою було встановлено, що позивач декларував в додатку К 1/1 (розрахунок амортизаційних відрахувань) до декларації в таблиці 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань»балансову вартість основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки та амортизаційні відрахування, які включало в рядок 07 декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009. В тому числі, позивач задекларував основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки.
Відповідно до таблиці № 12 акта перевірки, розрахунок амортизаційних відрахувань складається за наступними показниками: 1) на основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки за балансовою вартістю на початок розрахункового кварталу у сумі 977266 грн. 00 коп. позивачем задекларовано амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал 19545 грн. 00 коп. за звітний період наростаючим підсумком 19545 грн. 00 коп.; 2) на основні фонди групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки за балансовою вартістю на початок розрахункового кварталу у сумі 957721 грн. 00 коп. позивачем задекларовано амортизаційні відрахування за розрахунковий квартал 19154 грн. 00 коп. за звітний період наростаючим підсумком 38699 грн. 00 коп.
Відповідно до даних акта перевірки, перелік та балансова вартість групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки станом на 01.01.2009 наведені в таблиці № 13, зокрема: будівельні битовки (6 одиниць), будівля конденсатоочищення, будівля окремої підстанції, будівля реагентного господарства, будівництво автодоріг, тротуарів, двутрансформаторна підстанція 2 КТП 2500/10/6, димова труба, димосос ДН-19, ємкості для зберігання мазуту (3 одиниці), мазутонасосна, під'їздна залізнична колія, склад рідких присадок, трансформаторна підстанція КТП 2 2* 1000, фільтри діаметром 3400, цегляна будівля ГРП розміром 9,7 м. на 6,7 м.
Загальна балансова вартість даних об'єктів, що зазначена в таблиці № 13 акта перевірки, становить 977266 грн. 49 коп.
Як вбачається з акта перевірки, вищевказані основні фонди (за виключенням будівельних битовок) були придбані позивачем у ДП «Казенний завод порошкової металургії»згідно з договором купівлі-продажу від 02.08.2004 та акта прийому-передачі обладнання споруд та котельні № 2 від 11.08.2004. Предметом вищевказаного договору є наступне: позивач придбав у власність котельню № 2, загальною площею 5637, 6 мІ, що складається з будівель (комплекс) та обладнання і запчастин. Даний об'єкт належав продавцю на підставі свідоцтва про право власності на котельню № 2, виданого 20.02.2002 Броварською міською радою, згідно з рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 30.04.2002 № 136. Право власності на вищевказане нерухоме майно (комплекс) позивач зареєстрував 20.08.2004 у Броварському бюро технічної інвентаризації за № 1182767.
Зважаючи на те, що у періоді, що перевірявся (з 01.04.2007 по 31.03.2010), позивач перебував на спрощеній системі оподаткування за ставкою 6 % (в період з 01.04.2007 по 31.12.2008), та не був платником податку на прибуток, то відповідно не нараховувало податкову амортизацію і не вело податкового обліку операцій з надходження, вибуття, ремонту і поліпшення основних засобів через це в податковому обліку за період з 01.04.2007 по 31.12.2008 відсутні дані про балансову вартість основних фондів.
Представник відповідача посилався на положення пп. 8.1.1 п. 8.1 та пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР.
Як вказано в акті перевірки, відповідно до бухгалтерських документів, наданих до перевірки, позивач отримував прибуток внаслідок здійснення наступних операцій: оптова торгівля будівельними матеріалами в ході проведення підготовчих робіт для будівлі заводу по виробництву блоків пористого бетону та здійснення оптової торгівлі блоками пористого бетону.
Представник відповідача зауважив, що позивачем не було надано до перевірки жодних первинних бухгалтерських документів, а саме: актів вводу в експлуатацію основних засобів, придбання палива, наявності відповідних спеціалістів або будь-яких інших документів, які б підтверджували факт роботи котельні, зокрема -виробництво теплової енергії та її споживання на власні потреби, або реалізації.
На думку посадових осіб, що проводили перевірку, позивач не потребував використання вищевказаних основних засобів 1 групи, що як наслідок мало місце їх невикористання у господарській діяльності.
Представник позивача серед іншого зауважив, що Державна податкова адміністрація України при винесенні рішення за результатами розгляду скарги жодним чином не спростувала обов'язок позивача щодо забезпечення експлуатації димової труби котельної № 2 у відповідності до Положення про використання повітряного простору України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401 та спільного наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.1997 № 32/288.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Положенням про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288 (надалі -Положення від 27.11.1997 № 32/288) закріплено механізми забезпечення збереження виробничих будівель і споруд шляхом належного догляду за ними, своєчасного і якісного проведення їх ремонту, а також запобігання виникненню аварійних ситуацій, що відповідає п. 1 цього Положення.
Підпунктом 5.1 п. 5 Положення від 27.11.1997 № 32/288, передбачено, що джерелами фінансування робіт із ремонту виробничих будівель і споруд можуть бути валові витрати, амортизаційні відрахування та прибуток підприємств, а також кошти інвесторів.
Представником позивача було надано суду документи, якими останній обґрунтовує проведення ремонтних робіт димової труби за для забезпечення належної її експлуатації.
Зокрема, представником позивача надано суду копію договору підряду від 24.07.2009 № 24/7, відповідно до якого позивач виступаючи замовником, а Акціонерне товариство «Альпсервіс»- підрядником уклали договір про виконання робіт по ремонту димової труби Н = 120 м, у відповідності до договірної ціни.
Крім того, представником надано копії розрахунку договірної ціни від 24.07.2009, розрахунок № 1-4 прямих та загальновиробничих витрат, кінцеву відомість ресурсів від 24.07.2009, локальний кошторис на загально будівельні роботи димової труби від 24.07.2009.
Також, представником позивача надано копію довідки про вартість виконаних підрядних робіт за типовою формою № КБ-3 та акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2009 року, підписаного замовником та підрядником.
На підтвердження незадовільності стану димової труби, що було підставою для проведення ремонтних робіт на вищевказаному об'єкті, позивачем надано суду фотозвіт візуального обстеження стану конструкцій димової труби Н = 120 м, відповідно до висновку якого загальний стан даного об'єкту є аварійним.
Також, представник позивача надав суду документи, що підтверджують розрахунки позивача з підрядником за виконані будівельні роботи, зокрема платіжні доручення від 26.08.2009 № 140932, від 06.11.2009 № 142034, від 10.12.2009 № 142560, від 09.03.2010 № 864, від 27.05.2010 № 2888 та № 2888, від 01.06.2010 № 2983, від 02.06.2010 № 3025, від 03.06.2010 № 3067, від 07.06.2010 № 3222, від 09.06.2010 № 3304, від 10.06.2010 № 3351.
Зі змісту акта перевірки та пояснень представника відповідача вбачається, що з огляду на ненадання під час проведення перевірки первинних бухгалтерських документів: актів вводу в експлуатацію основних засобів, придбання палива, наявності відповідних спеціалістів або інших документів, які б підтверджували факт роботи котельні, і у зв'язку з висновком про відсутність використання цих основних засобів у основному виробництві, посадові особи відповідача дійшли висновку про помилкове нарахування амортизаційних відрахувань в р. 07 декларації на прибуток на суму 75 866 грн. 00 коп., у результаті чого відповідачем донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 18966 грн. 50 коп. та застосовано фінансові (штрафні) санкції у сумі 9483 грн. 50 коп.
Суд не може погодитися з тим, що даний висновок податкового органу є вірним, з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, порядок експлуатації димової труби котельні № 2, яка належить позивачу, з огляду на безпосередню близькість розташування від міжнародного аеропорту «Бориспіль»регламентується спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема: Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, якою затверджено Положення про використання повітряного простору України, та спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27.11.1997 № 32/288.
З огляду на наявність такого об'єкту у власності позивача, з урахуванням місцерозташування від об'єктів повітряного транспорту та враховуючи встановлені вимоги щодо забезпечення належного стану таких об'єктів, на позивача покладено обов'язок забезпечувати належний стан димової труби котельні № 2.
Враховуючи незадовільний стан димової труби, позивач придбавши її у складі майнового комплексу у власність, був зобов'язаний організувати відповідні заходи щодо проведення ремонтних робіт за для безпечної її експлуатації.
Як зазначалося, позивачем було віднесено зазначену котельню № 2, у склад якої входить димова труба до основних фондів групи 1 з нормою амортизації 2 відсотки.
Підпунктом 8.1.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.
В силу положень пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Тобто, амортизація витрат на проведення всіх видів ремонту основних фондів, прямо передбачена цим Законом.
Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України № 334/94-ВР, «основні фонди»- матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Судом встановлено, що відповідачем жодним чином не поставлено під сумнів правомірність віднесення котельні № 2, у склад якої входить димова труба до основного фонду та віднесення її до групи № 1 основних фондів.
Відповідач посилається лише на відсутність доказів використання цього основного фонду у господарській діяльності, що призвело до безпідставного нарахування амортизаційних витрат.
Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідачем не надано жодного доказу того, що придбання даного об'єкту не передбачає його використання в господарській діяльності.
З пояснень представника позивача вбачається, що придбання котельні № 2 безпосередньо пов'язано з основним видом господарської діяльності позивача та в подальшому забезпечить останнього тепловою енергією, що поліпшить здійснення господарської діяльності.
Крім того, суд звертає увагу, що проведення ремонтних робіт з відновлення придатного стану для використання димової труби, є обов'язком позивача, який передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 401, що з огляду на п. 5 Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого спільним наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України і Держнаглядохоронпраці України від 27.11.1997 № 32/288 передбачає можливість фінансування робіт із ремонту виробничих будівель і споруд за рахунок валових витрат, амортизаційних відрахувань та прибутку підприємства, а також за рахунок коштів інвесторів.
В силу положень ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу.
Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підставами для визнання акту незаконним є невідповідність його вимогами чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта незаконним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Документально підтвердженими судовими витратами позивача на час розгляду справи є сплата останнім судового збору, яка підлягає присудженню позивачу.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 15 жовтня 2010 року № 0001212301/0 та від 5 січня 2011 року № 0001212301/1 в частині нарахування основного платежу з податку на прибуток в сумі 18 967 грн. 00 коп. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9 483 грн. 50 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Орієнтир» судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.
Постанова у повному обсязі виготовлена 10 червня 2011 року.