21 квітня 2011 року 1440/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
час прийняття постанови: 16 год. 52 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проТовариства з обмеженою відповідальністю «Баркор»
Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області
скасування податкового повідомлення -рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркор»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 02.02.2011 р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем -податок на додану вартість у розмірі 1596418,75 грн., з яких за основним платежем 1277135 грн., за штрафними санкціями -319283,75 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2011 року відкрито провадження по справі № 2а-824/11/1070.
21 лютого 2011 року позивач подав до суду уточнення до позовної заяви, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 року № 0000132301/0 та № 0000122301/0.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2011 року по справі № 2а-824/11/1070 роз'єднано позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баркор" до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2011 року № 0000132301/0 та № 0000122301/0 у самостійні провадження.
Відповідно до вищезазначеної ухвали, позовні вимоги до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.02.2011 року № 0000132301/0 виділено в самостійне провадження та згідно з протоколом про розподіл справ між суддями, справу призначено головуючому судді Леонтовичу А.М. та присвоєно № 2а-1440/11/1070.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийняте на підставі акту № 7/3/2301-30309233 від 19.01.2011 р. про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. (далі по тексту - Акт перевірки), в якому зроблені невірні висновки щодо порушення чинного законодавства, зокрема, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та безпідставно визнано укладені з ТОВ «Сателліт Енергія»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М»правочини нікчемними. Позивач зазначає, що відповідачем не наведено жодного доказу щодо протиріччя укладених правочинів моральним засадам суспільства, а також відсутності волевиявлення сторін на їх укладання. Додатково зазначив, що в ході перевірки відповідачем не було виявлено порушень руху товарно-матеріальних цінностей, одержаних ТОВ «Баркор»від контрагентів.
Наслідком проведеної перевірки та складеного акту стало прийняття відповідачем податкового повідомлення - рішення № 0000132301/0 від 02.02.2011 р. про визначення позивачу податкового зобов'язання у розмірі 1596518,75 грн., яке позивач просить скасувати.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили. Суду пояснили, що видаткові та податкові накладні, які були виписані ТОВ «Баркор»його контрагентами є нікчемними, тому дані документи не можуть бути прийняті до уваги як належні і, не є підставою для формування податкового кредиту. Просили відмовити у його задоволенні.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Баркор»зареєстровано 22.02.1999 р. Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 116977 від 22.02.1999 р. На податковий облік взято Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва 04.03.1999 р. за № 03614. Станом на день розгляду справи перебуває на обліку в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції в Київській області.
Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: оптова торгівля хімічними продуктами; виробництво іншої хімічної продукції для промислових цілей; дослідження і розробка в галузі технічних наук.
З матеріалів справи слідує, що в листопаді 2010 р., посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області, на підставі направлень від 30.11.2010 р. № 479 та від 28.12.2010 р. № 446, виданих Фастівською ОДПІ в Київській області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р., за результатами якої було складено акт від 19.01.2011 р. №7/3/2301-30309233.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач посилаючись на порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4, статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, дійшов висновку про завищення податкового кредиту за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2010 р. на суму 1277135 грн., у тому числі за січень 2010 року в сумі 44976 грн., за лютий 2010 року в сумі 90700 грн., за березень 2010 року в сумі 65040 грн., за квітень 2010 року в сумі 224100 грн., за травень 2010 року в сумі 107419 грн., за червень 2010 року в сумі 183800 грн., за липень 2010 року в сумі 202900 грн., за серпень 2010 року в сумі 212100 грн., за вересень 2010 року в сумі 146100 грн.
Встановлені відповідачем порушення стали підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000132301/0 від 02.02.2011 р.
Оскільки з наданих працівникам ГВПМ Білоцерківської ОДПІ Київської області пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які значаться директорами ТОВ «Торговий дім «Континент-М», ТОВ «Сателліт-Енергія»слідує, що ніякого відношення до укладання договорів поставки та відображення господарських операцій у первинних документах вищевказаних підприємств вони не мають, відповідач вважає, що правочини, укладені між ТОВ «Баркор», ТОВ «Торговий дім «Континент-М», ТОВ «Баркор»і ТОВ «Сателліт-Енергія»є нікчемними і такими, що вчинені з метою, що суперечить моральним засадам суспільства, так само є нікчемними податкові, видаткові накладні, надані цими підприємствами.
Вирішуючи зазначений спір, суд виходив із того, що державна політика у сфері податкових відносин визначається загальними принципами, основні з яких це обов'язковість сплати встановлених законом податків та зборів; рівність усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації -забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної приналежності, форми власності юридичної особи; невідворотності настання визначеної законом відповідальності, у разі порушення податкового законодавства; єдиний підхід до встановлення податків і зборів -визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. №509-XII (далі по тексту Закон України №509-XII), який діяв на момент виникнення спірних відносин, на податкову службу покладався обов'язок здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.
Статтею 3 Закону України №509-XII встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Відповідно до пункту 1.6. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. №327, зареєстрованого в Мін'юсті України 25.08.2005 р. №925/11205 (далі по тексту -Порядок), за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти встановлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (пункт 1.7 Порядку).За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. У разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
З аналізу Акту перевірки від 19.01.2011 р. № 7/3/2301-30309233 видно, що він не відповідає викладеним у Порядку вимогам, зокрема, не визначено конкретних фактів порушення ТОВ «Баркор»податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Не відображено за кожним фактом порушення показників податкової та іншої звітності, та фактичних показників, які були виявлені в акті перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю. Чітко не визначено зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків.
В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Баркор»та ТОВ «Сателліт Енергія», а також ТОВ «Баркор»та ТОВ «Торговий дім «Континент-М»були укладені договори на поставку хімічної сировини. Факт поставки товару підтверджується: видатковими накладними ТОВ «Сателліт Енергія»(т.1 а.с. 45, 46) на одержання товарно-матеріальних цінностей по накладним.
Використання хімічної сировини у господарській діяльності позивача та поставка хімічної сировини від ТОВ «Торговий дім «Континент-М»підтверджується наявними в матеріалах справи наступних копій: записами в бухгалтерській картці по субрахунку 201«виробничі запаси», документами про випуск продукції - рух по складу готової продукції, картками рахунку 26 за період з 01.07.-30.11.2010 р., картками рахунку 201 за III квартал 2010 р. за період з 01.07.-31.08.2010 р., картками рахунку № 281, видатковими накладними № 02022 від 02.02.2010 р., № 130012 від 13.01.2010 р., довіреностями №0202/5 від 02.02.2010 р. та №0113/1 від 13.01.2010 р., виданими позивачем на отримання товарно-матеріальних цінностей по накладним, записами в бухгалтерській картці по рахунку №20 (субрахунок 201 «виробничі запаси) та документами про випуск готової продукції, карткою рахунку 26 за лютий -квітень 2010 р., карткою рахунку 201 за період з 01.01.-28.02.2010 р., карткою рахунку 281 за період з 01.01.-01.04.2010 р.
Водночас, судом встановлено, що відповідно до копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5 від 16.03.2011 р.(а.с. 101), останній визнає факт відвантаження товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Баркор»та підтверджує оформлення ним відповідних бухгалтерських документів за допомогою факсиміле.
На підтвердження наявності господарських відносин між ТОВ «Баркор»та ТОВ «Сателліт Енергія»представником позивача, подано копії листа ТОВ «Сателліт Енергія» № 01/02 від 12.01.2011 р. за підписом директора ОСОБА_6, в якому повідомлялось про відвантаження на адресу позивача 01.07.2010 р., 02.08.2010 р., 01.09.2010 р., 01.10.2010 р. продукції та підписання видаткових та податкових накладних (а.с.102).
Відповідно до висновку № 0317 експертного економічного дослідження від 11.04.2011 р., зробленим Українським центром судових експертиз за результатами дослідження висновку Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 7/3/2301-30309233 від 19.01.2011 р. щодо завищення відповідачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 1277135 грн., висновки відповідача нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпунктом 1 пункту 4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду у зв'язку із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податків.
Згідно із підпунктом 5 пункту 4 статті 7 Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Отже, якщо платник податку придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, він має право включити сплачені суми податку до складу податкового кредиту.
Таким чином, суд вважає, що в судовому засіданні було встановлено реальність зобов'язань, які виникли на підставі договірних відносин між ТОВ «Баркор»та ТОВ «Сателіт Енергія», ТОВ «Торговий дім «Континент-М», фактично товар (хімічна сировина) були поставлені та прийняті покупцем, грошові кошти в оплату товару перераховані безготівковим шляхом, отриманий товар був використаний у господарській діяльності позивача, податкові зобов'язання відображені у податкових деклараціях, а право позивача на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Висновок відповідача щодо нікчемності правочинів ґрунтуються виключно на припущенні відповідача, що від імені ТОВ «Торговий дім «Континент-М»та ТОВ «Сателліт-Енергія»підписи на податкових та видаткових накладних вчинені не посадовими особами -керівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а іншими не встановленими особами.
Обґрунтовуючи висновок нікчемності укладених правочинів та вчинення їх з метою, що суперечить моральним засадам суспільства, відповідач послався на невідповідність правочинів вимогам частин 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України з підстав відсутності у особи, яка вчинила правочин, необхідного обсягу цивільної дієздатності, вільного волевиявлення учасника правочину, яке б відповідало його внутрішній волі, а також тому, що правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ними.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому під особою у Цивільному кодексі України розуміється фізична чи юридична особа - суб'єкт відповідних правовідносин.
В силу частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, а також внаслідок представництва (ст.237 ЦК України).
Згідно до частини 2-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин повинен бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 статті 203 цього Кодексу є підставою для недійсності правочину. Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).
У контексті даної справи правовідносини з приводу укладання та виконання договорів поставки (купівлі-продажу), які відповідач вважає нікчемними, виникли між юридичними особами, а фізичні особи, які учиняли підписи на договорах та інших ділових паперах діяли як представники цих юридичних осіб.
В силу частини 4 статті 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення. Як установлено під час судового розгляду, на момент укладання правочинів, які відповідач вважає нікчемними, обидві сторони правочинів були правоздатними і перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Оскільки зобов'язання за договорами поставки (купівлі-продажу), укладеними між позивачем та його контрагентами -ТОВ «Торговий дім «Континент-М»та ТОВ «Сателліт-Енергія»мали реальний характер, товар був поставлений і оплачений покупцем, факт прийняття товару та грошей сторонами, відсутність взаємних претензій свідчить про наявність у сторін волі на укладання цих правочинів і на добровільність волевиявлення.
Дії фізичних осіб-представників, які учиняли підписи на договорах поставки (купівлі-продажу) та інших документах (видаткових податкових накладних, актів прийому-передачі), у контексті правової оцінки правочинів, що вчинені між двома суб'єктами господарювання слід оцінювати з точки зору наявності у цих фізичних осіб відповідних повноважень на укладання договорів від імені юридичної особи.
Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення правочину.
В силу частини 2 статті 1158 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення зобов'язана при першій нагоді повідомити її про свої дії. Якщо дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовується положення про відповідний договір.
Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа учинила правочин (дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень, не має наслідком нікчемності такого правочину, оскільки застосування саме такого наслідку чинним законодавством не передбачено.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В судовому засіданні представниками відповідача обставини, які б доводили, що договори поставки (купівлі-продажу), укладені між позивачем та його контрагентами -ТОВ «Торговий дім «Континент-М»та ТОВ «Сателліт-Енергія»суперечать моральним засадам суспільства відповідачем суду жодним чином не доведено.
Відповідно до статей 11 та 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАСУ.
Під час судового розгляду відповідач не довів суду належними та достатніми доказами фактів укладання між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Континент-М», ТОВ «Сателліт-Енергія»нікчемних правочинів або господарських зобов'язань, які б було вчинено з порушенням моральних засад суспільства. До того ж, податковий орган не стверджував і не довів безтоварний характер господарських операцій між ТОВ «Баркор»та його контрагентами, при цьому дійсність проведення товарних операцій підтверджена наданими позивачем документами. Само по собі припущення контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Торговий дім «Континент-М»та ТОВ «Сателліт Енергія»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинах з ТОВ «Баркор», а також про відсутність наміру створення правових наслідків для укладених правочинів не може слугувати достатньою підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем частин 2-3,5 статті 203 Цивільного кодексу України не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на невірному тлумаченні вказаних норм та носить характер суб'єктивних припущень.
Відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею та документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно із статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї із сторін, визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Позивач за подання позовної заяви сплатив судовий збір у розмірі 3,40 грн., але вимог про відшкодування судових витрат не заявляв, тому судові витрати присудженню на користь позивача з Державного бюджету України не підлягають.
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 2 лютого 2011 року № 0000132301/0.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена 26 квітня 2011 року.