11 квітня 2011 року 1373/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1022
час прийняття постанови : 11 год. 27 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Леонтович А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: Мінько Н.С.
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
проФастівського міжрайонного прокурора
Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції
скасування постанови
Фастівський міжрайонний прокурор (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції (надалі -відповідач) про скасування постанови від 30.01.2010 року про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови ДАІ серії АІ № 66495 від 18.09.2009 року.
Позовні вимоги мотивовані позивач мотивує тим, що відповідач в порушенні чинного законодавства України, а саме: Закону України «Про виконавче провадження», Кодексу України про адміністративні правопорушення, виніс незаконну постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження з виконання постанови ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що під час винесення оскаржуваної постанови ним застосовано відповідні, чинні на момент винесення постанови, норми Закону України «Про виконавче провадження», а тому просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Фастівською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку дотримання Відділом державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції вимог Закону України «Про виконавче провадження»при виконанні постанов по справах про адміністративні правопорушення. Перевіркою встановлено, що 18.09.2009 року на ОСОБА_4 складено адміністративний протокол серії АА №133406 і винесено постанову серії АА № 066495 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП і накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 800 грн.
09.10.2009 року вищевказана постанова направлена до Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, 09.12.2009 року відкрито виконавче провадження № 16423005.
Відповідно до положення статті 8 Закону № 606-XIV, контроль за своєчасністю, правильністю, повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та керівник вищестоящого органу.
Керівник органу державної виконавчої служби при здійсненні контролю за діями державного виконавця під час виконання рішень, якщо вони суперечать вимогам Закону, вправі своєю постановою скасувати постанову, акт, інший процесуальний документ, винесений у виконавчому провадженні державним виконавцем, який йому підпорядкований, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, передбаченому цим Законом. Постанова керівника органу державної виконавчої служби може бути оскаржена сторонами виконавчого провадження до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з моменту її винесення.
Контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції через відповідні відділи державної виконавчої служби.
Забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Виїмка чи вилучення документа виконавчого провадження здійснюється лише за рішенням суду.
Статтею 8-1 Закону № 606-XIV визначено, що перевірити законність виконавчого провадження мають право директор Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та його заступники - виконавче провадження, що знаходиться на виконанні у будь-якому структурному підрозділі органів державної виконавчої служби, а також начальники відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники - виконавче провадження, що перебуває на виконанні підрозділів примусового виконання рішень таких відділів державної виконавчої служби та районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділах державної виконавчої служби, що підпорядковані зазначеним управлінням юстиції.
При розгляді звернення ОСОБА_4, відповідно до статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», начальником Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції проведено перевірку виконавчого провадження та винесено постанову від 30.01.2010 року скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.12.2009 року, у зв'язку з невідповідністю постанови ДАІ вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у зв'язку з не зазначенням в постанові дати набрання нею чинності та строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
30.01.2010 року державним виконавцем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за постановою ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року про стягнення із ОСОБА_4 адміністративного штрафу у розмірі 800 грн, у зв'язку із невідповідністю постанови ДАІ вимогам статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Статею 21 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
28.01.2011 року прокурором винесено протест на постанову Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції від 30.01.2010 року.
Зазначений вище протест відповідачем розглянуто, але в його задоволенні відмовлено, про що начальник Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції повідомив прокурора листом від 11.02.2011 року. В обґрунтування відмови, начальник Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, пояснив наступне. При винесенні постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження державним виконавцем враховано вимоги статті 19 та положення статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», тобто постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження винесена законно та без порушень. Зазначена постанова заявником не оскаржувалась, та не позбавляла його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання.
Надаючи правову оцінку відносинам що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Законом, що визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті є Закон України «Про державну службу».
Основні обов'язки державних службовців визначені в статтею 10 цього Закону, відповідно до якої основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), надалі Закон № 606-XIV.
Статтею 2 вказаного Закону № 606-XIV встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 3 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Згідно статті 10 Закону № 606-XIV, учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Статтею 11 Закону № 606-XIV визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до вимог частини 1 статті 18 Закону № 606-XIV, у виконавчому документі зазначаються назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Пунктом 5 статті 19 Закону України № 606-XIV визначено, що одною з вимог до виконавчого документа є обов'язкове зазначення дати набрання чинності рішенням.
Згідно зі статтею 24 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Частиною другою вказаної статті передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Виключний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачено статтею 26 Закону № 606-XIV, відповідно до якої державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
З матеріалів справи слідує, що постанова ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року, яка є виконавчим документ, не відповідає вимогам статті 19 Закону № 606-XIV, оскільки: в ній не зазначено дату набрання рішенням чинності та строк пред'явлення виконавчого документу до виконання.
З огляду на вищезазначене суд звертає увагу на те, що факт не зазначення дати набрання рішенням чинності та строк пред'явлення виконавчого документу до виконання в постанові ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року, відповідно до статті 26 Закону № 606-XIV є підставою для винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Суд не бере до уваги посилання позивача на відповідність в повній мірі постанови ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в ній зазначено, що вона набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Зокрема, в зазначеній нормі передбачено що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який її виніс; дату розгляду справи; відомості щодо особи, щодо якої розглядається справа; опис обставин, встановлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Положенням даної статті визначено вимоги щодо постанови -як до процесуального документа у справі про адміністративне правопорушення.
Державний виконавець Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції , при винесенні оскаржуваної постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, керувався положенням статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого з'ясовував відповідність постанови ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року - як виконавчого документа.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно зазначених вище норм, державним виконавцем Відділення державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції правомірно винесено оскаржувану постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за постановою ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року не порушуючи при цьому прав та інтересів стягувача чи боржника.
Отже, враховуючи наведене, вимоги позивача скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за постановою ДАІ серії АІ № 066495 від 18.09.2009 року не є обґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача не знайшли свого підтвердження, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову.
Керуючись статтями 9, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову -відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Постанова у повному обсязі виготовлена 14 квітня 2011 року.