Запорізької області
про повернення позовної заяви
17.06.11
№ 3/5009/3419/11
Суддя Соловйов В.М.
розглянувши матеріали
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький асфальтно-бетонний завод”, Запорізька область, Запорізький район, с. Високогірне
до відповідача: Комунального підприємства “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів”, м. Запоріжжя
про стягнення заборгованості в сумі 91 066,80 грн.
ТОВ “Запорізький асфальтно-бетонний завод” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідача КП “Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів” про стягнення заборгованості в сумі 91 066,80 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 17.06.2011р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовна заява підлягає поверненню в зв'язку з наступним.
Згідно п. 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:
“...2) відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;
3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;
3-1) сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Відповідно до п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:
“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”
“...6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;...”
“...10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
Згідно з підпунктом 5.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.1998р. “Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі, ксерокопії чи фотокопії платіжних документів, додані до позовної заяви, не можуть бути доказом сплати державного мита. Документи, які вважаються належними доказами зарахування державного мита до бюджету, визначено в пункті 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15 (з подальшими змінами).
Відповідно до наказу Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993р. ”Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита” при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту “Зараховано в дохід бюджету ____ грн. (дата)”. Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Це ж стосується і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, але в якості додатків до позовної заяви позивачем надано лише копії (замість оригіналів) платіжного доручення № 189 від 16.06.2011р. про сплату державного мита в сумі 910,66 грн. та платіжного доручення № 190 від 16.06.2011р. про сплату інформаційно-технічного обслуговування судового процесу, що розцінюється судом як неналежні докази.
Отже, позивачем не надані належні докази сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому порядку та розмірі.
Відповідно до п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов'язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.
Належними доказами в даному випадку будуть вважатися або оригінали платіжних документів з належними реквізитами, або довідка органу державного казначейства про зарахування державного мита згідно платіжному дорученню № 189 від 16.06.2011р. на суму 910,66 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжному дорученню № 190 від 16.06.2011р. на суму 236,00 грн.
Згідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.
До позовної заяви на підтвердження направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів позивачем додано лише копії фіскального чеку № 8987 від 16.06.2011р. та опис вкладення цінного листа від 16.06.2011р. Зазначені копії фіскального чеку та опису вкладення в цінний лист не є належними доказами надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Господарський суд звертає увагу позивача на те, що згідно ст. 32, 36 ГПК України та п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.
Тобто, належними доказами відправки копії позовної заяви та доданих до неї документів іншій стороні є оригінал розрахункового документу, що підтверджує надання такої послуги (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
В п. 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.
На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.
Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.
За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов'язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов'язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з'ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.
Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб'єктивні висновки та обставини.
На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.
Керуючись ст. 50-51, ст. 56, п. 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 57, п. 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд
Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 27 аркушах без розгляду (в тому числі копія платіжного доручення № 189 від 16.06.2011р. на суму 910,66 грн. про сплату держмита та копія платіжного доручення № 190 від 16.06.2011р. на суму 236, 00 грн. про сплату витрат на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).
Суддя Соловйов В.М.