Головуючий у 1 інстанції - Орлов І.В.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
06 липня 2011 року справа №2а-336/09/1203 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Міронової Г.М.
суддів Блохіна А.А. , Юрко І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 26 березня 2009 року у справі № 2а-336/09/1203 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій відповідача незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру компенсації на оздоровлення за 2002,2003,2004,2005,2007,2008 роки та відшкодувати заборгованість,
Позивач 29.12.2008 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради про визнання дій відповідача незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру компенсації на оздоровлення за 2002,2003,2004,2005,2007,2008 роки та відшкодувати заборгованість.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 26 березня 2009 року позовні вимоги задоволені частково.
Визнані незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради у зв'язку з відмовою виконати перерахунок недоотриманої суми грошової компенсації на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки ОСОБА_2.
Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради за рахунок бюджетних коштів на користь ОСОБА_2 недоотриману суму компенсації на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 та 2008 роки в розмірі 6616,60 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем була подана апеляційна скарга, в якій він просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення базуються на розмірах встановлених Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Апелянт вказує, що всі виплати позивачу проводились згідно діючої на час правовідносин Постанови та у розмірах, передбачених чинним законодавством.
Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.
За нормами частини другої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до 1 категорії, має ІІ групу інвалідності та перебуває на обліку у відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи позивач фактично отримав суми компенсації у 2004-2005 роках по 26,70 грн., у 2007-2008 роках по 120,00 грн. - такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., та постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 р.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку стосовно неправомірності дій відповідача у виплаті сум на оздоровлення у розмірах менших від чотирьох мінімальних заробітних плат з огляду на наступне.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується особам, постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, II групи інвалідності в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінетна Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для інвалідів другої групи - 26,70 грн., 120,00 грн., що суперечить вимогам Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким встановлено розмір щорічної допомоги як кратна величина до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на час здійснення виплати.
Оскільки до 1 січня 2006 р. правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", була діючою, виходячи із загальних засад приорітетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", відповідно до якого розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2005 г. становить 262 грн., з 01.04.2005 р.- 290 грн., з 01.07.2005 р.-310 грн., з 01.09.2005 р.- 332 грн., ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою розмір мінімальної заробітної плати, встановлений з 1 січня 2007 року - 400 грн. на місяць, з 1 квітня 2007 року - 420 грн., а не постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно статті 77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого, частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2006 рік зупинено.
Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради у справі № 2а-336/09/1203 - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 26 березня 2009 року у справі № 2а-336/09/1203 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради, третя особа: Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій відповідача незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок розміру компенсації на оздоровлення за 2002,2003,2004,2005,2007,2008 роки та відшкодувати заборгованість - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя Міронова Г.М.
Судді Блохін А.А.
Юрко І.В.