КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МАКІЇВКИ
Справа № 2-з-27/11
03 червня 2011 року м. Макіївка
Кіровський районний суд міста Макіївки Донецької області у складі
головуючий суддя Ситенко А.І.
при секретарі Розсохи О.М.
розглянувши заяву публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про забезпечення позову,
5 травня 2011 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6925,887 грн., а також судових витрат, мотивуючи свої вимоги порушенням відповідачем своїх цивільно -правових зобов'язань.
Ухвалою суду від 3 червня 2011 року по вказаній справі відкрито провадження.
У забезпечення заявлених позовних вимог позивач 5 травня 2011 року, звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладання арешту на все майно та кошти відповідача, яке знаходиться у нього або у інших осіб.
В обґрунтування зазначеної вимоги у тексті заяві зазначено, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх зобов'язань щодо повернення коштів позивачу в порядку регресу за умовами страхового договору, унаслідок чого виникла значна заборгованість і на теперішній час виникла загроза реалізації відповідачем належного йому майна, що буде унеможливлювати виконання рішення суду.
Відповідно до вимог частин 1 і 3 ст. 151 та ст. 152 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.
Згідно зазначених норм закону завданням забезпечення позову є застосування судом, в провадженні якого перебуває справа, заходів щодо захисту матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання у майбутньому прийнятого судового рішення за його позовом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 р. № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заявником не надано будь -яких відомостей про належність відповідачу на праві власності нерухомого або рухомого майна, на яке слід накласти арешт, а також посилання та докази на підтвердження достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що є порушенням вимог ст. 151 ЦПК України.
Правилами ч. 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Предметом позову є майновий спір про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 6925,87 грн., а також судових витрат на загальну суму 189,25 грн.
Будь -яких даних щодо належності і вартості нерухомого майна, на яке слід накласти арешт, заявником не надано, у зв'язку із чим суд позбавлений можливості вирішення питання щодо співмірності виду забезпечення позову -арешту нерухомого майна, із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, проаналізувавши викладені обставини суд, не знаходить законних підстав для задоволення вимог заявника про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно що належить відповідачу ОСОБА_1
Згідно з вимогами статей 10 і частини першої статті 60 ЦПК України розгляд та вирішення цивільних справ у судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Проаналізувавши фактичні обставини по справі і характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що заявник не довів беззаперечними доказами наявність тих обставин, на підставі яких він пропонує суду вжити заходів до забезпечення позову і які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Таким чином, зазначені вимоги позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягають.
Відповідно рішення Конституційного суду України № 12-рп/2010 від 28 квітня 2010 року ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено в апеляційному порядку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 151 і 152 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»про забезпечення позову по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»до ОСОБА_1, про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу, а також судових витрат, шляхом накладання арешту на майно та кошти відповідача, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається Апеляційному суду Донецької області через Кіровський районний суд м. Макіївки протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення -протягом п'яти днів дня отримання копії цієї ухвали.
Суддя: