"05" липня 2011 р. Справа № 16/172-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
комунального закладу Тростянецької районної ради "Тростянецький районний краєзнавчий музей"
на постанову від 06.05.2011 року Харківського апеляційного господарського суду
у справі№16/172-10 господарського суду Сумської області
за позовомвиконавчого комітету Тростянецької міської ради
докомунального закладу Тростянецької районної ради "Тростянецький районний краєзнавчий музей"
простягнення 1760,57 грн.
за участю представників:
позивача: не зявився;
відповідача: директор -ОСОБА_1, діє на підставі рішення Тростянецької районної ради від 06.12.2006 року б/н.
Рішенням господарського суду Сумської області від 13.01.2011 року (суддя В. Моїсеєнко) у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не подав обґрунтованого розрахунку позовних вимог, зокрема, який розмір плати за землю встановлений для відповідача, з якого періоду, яким чином повинен відшкодовувати відповідач земельний податок, докази того, що сам позивач сплачує земельний податок, а, отже, і має право на відшкодування сплачених коштів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року (судді І. Шепітько, О. Ільїна, О. Медуниця) рішення господарського суду Сумської області від 13.01.2011 року скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з комунального закладу Тростянецької районної ради "Тростянецький районний краєзнавчий музей" 1760,57 грн. заборгованості по відшкодуванню земельного податку.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2011 року та залишити в силі рішення господарського суду Сумської області, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, зокрема: ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про плату за землю", п.3 ст. 284 Податкового кодексу, ст. 796 ЦК України.
Вищий господарський суд України у відкритому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Апеляційним судом встановлено наступне.
01.10.2009 р. між Тростянецькою міською радою (орендодавець) та комунальним закладом Тростянецької районної ради "Тростянецький районний краєзнавчий музей" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення для бюджетної установи (а.с. 6-7).
Відповідно до п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, загальною площею 158,43 м2 за адресою: м. Тростянець, вул. Миру, 16а.
Згідно з п. 1.3 договору майно передається для забезпечення державної політики у сфері музейної справи (розміщення районного краєзнавчого музею).
Пунктом 2.1. договору сторони встановили, що передача майна і вступ орендаря у користування ним настає одночасно з підписання сторонами цього договору та акту прийому-передачі майна.
З акту прийому-передачі орендованого майна від 01.10.2009 р. вбачається, що позивач передав відповідачу зазначене приміщення, що підтверджується (а.с. 8).
Пунктом 3.7 договору оренди від 01.10.2009 р. встановлений обов'язок відповідача відновлювати позивачеві плату за землю під зазначеним приміщенням на підставі виставлених позивачем рахунків (а.с. 6).
13.10.2010 р. позивачем були виставлені відповідачу рахунки №№ 119, 120 на оплату орендної плати за землю та відшкодування земельного податку за 2010 рік (а.с. 17-18).
Листами № 4042 від 28.10.2010 року, № 4104 від 29.10.2010 року та № 4544 від 24.11.2010 року позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити відшкодування плати за землю, проте, вказані листи залишені відповідачем без відповіді (а.с. 12-13, 16).
З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата за землю.
Пунктом 3 ч. 1 статті 12 вказаного Закону визначено, що від земельного податку звільняються (за земельні ділянки, що передані їм у власність або надані у користування), зокрема, заклади, установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету. Проте це стосується земельних ділянок, які безпосередньо передано їм у власність або надано в користування.
Відповідно до п. 4 ст.12 Закону України "Про плату за землю" від земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами по земельному податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини, податок за земельні ділянки, зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у встановлених розмірах на загальних підставах (ч. 5 ст. 12).
Законом України "Про плату за землю" не передбачені виключення щодо звільнення від сплати земельного податку бюджетних установ, які здають у тимчасове користування (оренду) земельні ділянки, окремі будівлі або їх частини іншим суб'єктам господарювання, в тому числі бюджетним установам.
Розмір орендної плати за нерухоме майно встановлюється сторонами при укладанні договору оренди, що відповідає вимогам ст. 762 Цивільного кодексу України. Разом з тим, чинним законодавством передбачено відшкодування орендодавцю будівель, споруд (їх частин) плати за користування земельною ділянкою. Так, відповідно до ст. 797 Цивільного кодексу України плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. В даному випадку моментом пред'явлення вимоги є виставлення позивачем відповідних рахунків (а.с. 17-18).
Підписуючи договір, відповідач погодився з усіма його умовами.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендар відновлює орендодавцю плату за землю під зазначеним приміщенням на підставі виставлених орендодавцем рахунків (а.с. 6).
13.10.2010 р. позивачем були виставлені відповідачу рахунки №№ 119, 120 на оплату орендної плати за землю та відшкодування земельного податку за 2010 рік загальною сумою 1760,57 грн. (а.с. 17-18).
За таких обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута апеляційним судом відповідно встановленим обставинам справи з правильним застосуванням норм матеріального права. Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу комунального закладу Тростянецької районної ради "Тростянецький районний краєзнавчий музей" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.05.2011 року у справі №16/172-10 -без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун