"05" липня 2011 р. Справа № 20-30-21/72-08-2816
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви, м. Одеса (далі -релігійна громада)
на ухвалу господарського суду міста Києва від 23.02.2011 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011
зі справи № 20-30-21/72-08-2816-36/14
за позовом релігійної громади
до: державного підприємства “Одеський науково-дослідний інститут телевізійної техніки”, м. Одеса (далі -Інститут);
Міністерства промислової політики України, м. Київ (далі -Міністерство)
про визнання права власності, визнання недійсним свідоцтва та зобов'язання вчинити певні дії,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Одеська єпархія Української православної церкви, м. Одеса (далі -Одеська єпархія УПЦ),
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області, м. Одеса (далі -відділення ФДМУ);
Одеська обласна державна адміністрація, м. Одеса (далі -Облдержадміністрація),
Одеська міська рада, м. Одеса (далі -Міськрада);
виконавчий комітет Одеської міської ради, м. Одеса (далі -Виконком).
Судове засідання проведено за участю:
представника релігійної громади -Цибулька М.П.,
представника Інституту -не з'яв.,
представника Міністерства -Калусенка В.В.,
представника Одеської єпархії УПЦ -не з'яв.,
представника відділення ФДМУ -не з'яв.,
представника Облдержадміністрації -не з'яв.,
представника Міськради -не з'яв.,
представника Виконкому - не з'яв.,
прокурора відділу Генеральної прокуратури України -Попенка О.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Позов (з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог) було подано про: визнання права власності релігійної громадина будівлю загальною площею 3 555, 8 кв. м, розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Мечникова, 132 (далі -Будівля); визнання недійсним свідоцтва про право власності держави в особі Міністерства на Будівлю, виданого Виконкомом 18.06.2008; зобов'язання Інституту передати Будівлю релігійній громаді.
Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.
Так, постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2010 у справі № 20-30-21/72-08-2816-36/14 рішення господарського суду Одеської області від 06.04.2010 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.06.2010 із зазначеної справи скасовано, останню передано до господарського суду Одеської області для виконання ним вимог частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.02.2011 (суддя Трофименко Т.Ю.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 (колегія суддів у складі: Чорногуз М.Г. - головуючий, судді Агрикова О.В. і Суховий В.Г.), зупинено провадження у справі до заміни одного з відповідачів -Міністерства його правонаступником внаслідок реорганізації. У прийнятті зазначених судових рішень попередні судові інстанції виходили з припису пункту 3 частини другої статті 79 ГПК України.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України релігійна громада просить скасувати оскаржувані ухвалу та постанову з даної справи та повернути останню до господарського суду міста Києва для розгляду по суті. Скаргу з посиланням на статтю 25 ГПК України, статті 80, 107 Цивільного кодексу України та статтю 59 Господарського кодексу України мотивовано неправильним застосуванням господарськими судами норм процесуального права, а саме -статей 25, 79 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
За результатами її розгляду Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у прийнятті оскаржуваних процесуальних документів зазначено, зокрема, що:
- Міністерство звернулося до місцевого господарського суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі пункту 3 частини другої статті 79 ГПК України, яке мотивовано утворенням згідно з Указом Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном, реорганізувавши при цьому Міністерство промислової політики України;
- Міністерство знаходиться в стані припинення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (далі -ЄДР);
- вирішення питання щодо правонаступництва можливе лише після виключення з ЄДР підприємства (в даному випадку Міністерства), яке реорганізовується, тобто після закінчення процедури реорганізації та переходу прав і обов'язків до правонаступника.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 79 ГПК України (в редакції чинній на час звернення Міністерства до місцевого господарського суду з відповідним клопотанням) господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадках заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Згідно з пунктами 1 і 2 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа:
- припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації;
- є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Аналогічні положення містить й стаття 33 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”.
Статтею 25 ГПК України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних судових рішень) передбачалося, що в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
Між тим для застосування в даному разі зазначеної статті 25 ГПК України необхідно було, аби заміна сторони її правонаступником передувала в часі зупиненню провадження зі справи, чого в дійсності не відбулося, оскільки, як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Міністерство знаходиться в стані припинення, тобто процедуру реорганізації та перехід його прав та обов'язків до правонаступника не було закінчено і останнє не було виключено з ЄДР.
Відтак попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування норми процесуального права -пункту 3 частини другої статті 79 ГПК України, в зв'язку з чим ухвала місцевого господарського суду від 23.02.2011 та постанова апеляційного господарського суду від 18.04.2011 з даної справи підлягають скасуванню відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України; справа ж на підставі частини четвертої статті 11113 названого Кодексу підлягає передачі на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 1119 -11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу релігійної громади Свято-Благовіщенської церкви Одеської єпархії Української православної церкви задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 23.02.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 зі справи № 20-30-21/72-08-2816-36/14 скасувати.
Справу передати на розгляд господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов