Справа № 2-а/1205/344/11
04 травня 2011 року смт.Білокуракине
Білокуракинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді: В.С.Полєна
при секретарі: Т.М.Корнієнко
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у 19 січня 2011 року позивач звернувся до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області із письмовою заявою про проведення перерахунку призначеної щорічної допомоги на оздоровлення з урахуванням нормативно-правових актів України, регулюючих дані правовідносини та виплачених сум та доплатити недоплачені суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2010 роки, виходячи із розміру п'яти мінімальних заробітних плат. 07 лютого 2011 року ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації позивачу було офіційно відмовлено у перерахунку призначеної щорічної допомоги на оздоровлення. Позивач вважає відмову в проведенні перерахунку призначеної щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2010 роки неправомірною та просить суд визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови позивачу по перерахунку та доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та зобов'язати відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області зробити перерахунок з урахуванням виплачених сум та доплату належних позивачу сум щорічної компенсації на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, у відповідності зі ст.48 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за рахунок коштів державного бюджету за 2003 рік -1158,30 грн., за 2004 рік - 1158,30 грн., за 2005 рік -1423,30 грн., за 2006 рік - 1775грн., за 2007 рік - 1900 грн., за 2008 рік -2525 грн., за 2009 рік -3025 грн., за 2010 рік - 4320 грн..
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, попередньо подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять суд їх задовольнити.
Представник відповідача -ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області - в судове засідання не з'явилася, попередньо подавши до суду заяву з клопотанням розглянути справу в її відсутність. Позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення. В своїх письмових запереченнях вказує, що згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 2 категорії -п'ять мінімальних заробітних плат. Одночасно статтею 62 вищевказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. Статтею 113 Конституції України встановлено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів України, що у межах своєї компетенції видає Постанови й розпорядження, які є обов'язковими для виконання (ст. 117 Конституції України). Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення. Відносини, які виникають у процесі складання розподілів затверджень, виконань Державного бюджету України регламентуються Бюджетним кодексом України. За нецільове використання бюджетних коштів ст. 119 Бюджетного Кодексу України передбачена дисциплінарна , адміністративна або кримінальна відповідальність. При цьому розпорядники бюджетних коштів приймають зобов'язання тільки в межах бюджетних асигнувань. Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону). Згідно п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України. Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України". Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечується саме Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат. Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України. З 1 серпня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, а саме: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії - 26 грн.70 коп. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати, передбачені Законом України № 796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 836. Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення: учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень. Враховуючи вищевикладене, управлінням праці та соціального захисту населення Білокуракинської райдержадміністрації, відповідно до чинного законодавства, було проведено позивачу, ОСОБА_1, нарахування та виплату щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, в наступних розмірах - за 2003 виплачено 09.09.2004 в сумі 26.70 грн., за 2004 виплачено 22.09.2004 в сумі 26.70 грн., за 2005 виплачено 18.05.2005 в сумі 26.70 грн., за 2006 рік виплачено 19.10.2006 році в сумі 100 грн., за 2007 рік виплачено 18.05.2007 в сумі 100 грн., за 2008 рік виплачено 16.04.2008 року в сумі 100 грн., за 2009 рік та за 2010 рік виплачено в сумі 100 грн.. ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області діяло відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України правомірно, підстав для проведення перерахунку щорічної допомоги за 2003-2010 роки не має. Крім того, відповідно до ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. 100 КАС України пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенню позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. ОСОБА_2 наполягає у відмові задоволенню позову позивачу за 2003 - 2010 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у зв'язку із пропущенням строку позовної давності.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази в сукупності та кожен окремо, судом встановлено наступне.
Правовiдносини, які виникли мiж позивачем та вiдповiдачем слiд розглядати iз застосуванням Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, Конституцiї України, Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", Законiв України "Про мiнiмальну заробiтну плату", Законiв України "Про державний бюджет...2003- 2010 роки", а також Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, якi не суперечать вимогам Конституції, та перелiчених Законiв.
В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить до другої категорії як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році серії А № 232649, виданим Луганською обласною адміністрацією 16 грудня 1992 року безстроково. В зв'язку з цим позивач користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та знаходиться на обліку в ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (2 категорії), і отримує компенсаційні виплати згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач постраждав саме внаслідок аварії на ЧАЕС, яка є ядерним інцидентом в тлумаченні п.п. k п. 1 ст. І Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, до якої Україна приєдналася 12 липня 1996 року (Закон України «Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду»№ 334/96-ВР від 12 липня 1996 року).
Відповідно до ст.5 та ст.9 КАС України, як правовий акт, який має вищу юридичну силу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Згідно п.1 статті ІV Конвенції відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною. Стаття V (B) Конвенції зобов'язує кожну країну, яка підписала конвенцію, забезпечити можливість особам, яким завдана ядерна шкода, реалізувати свої права на відшкодування ядерної шкоди. Стаття VI Конвенції передбачає строк позовної давності за вимогами про відшкодування ядерної шкоди завданої здоров'ю в тридцять років. П. b) ч. 1 ст. VI Конвенції надає право країнам, які підписали Конвенцію, збільшувати строк позовної давності в цьому випадку. Всі питання пов'язані з застосуванням Конвенції передбачено вирішувати на підставі закону країни, яка цю Конвенцію ратифікувала. Таким законом є прийнятий 3 грудня 1997 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з приєднанням України до Віденської конвенції»№ 684/97-ВР, який вніс зміни до Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»№ 39/95-ВР від 8.02.1995 р. Так згідно ст. 72 цього Закону відповідальність за ядерну шкоду є абсолютною - настає незалежно від встановлення вини оператора (установи, що експлуатує ядерну установку). Стаття 76 визначає, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. В відношенні Чорнобильської катастрофи, абсолютну відповідальність за ядерну шкоду завдану здоров'ю цим ядерним інцидентом, стаття 73 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»кореспондує до відповідного законодавства України. Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(надалі -Закон), який з 06 червня 1996 року містить повне визнання державою відповідальності за шкоду здоров'ю, втрату працездатності, завдану особам постраждалим від Чорнобильської катастрофи та зобов'язання держави відшкодувати цю шкоду в повному обсязі (стаття 13 закону).
Відповідач не заперечує проти статусу позивача як учасника ліквідації аварії на ЧАЕС, а тому відповідно до частини 1 та 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визнаються судом, оскільки обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем позивачу нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення в сумі:
- 26 грн. 70 коп. -09.09.2004 року -допомога на оздоровлення за 2003 рік;
- 26 грн. 70 коп. -22.09.2004 року -допомога на оздоровлення за 2004 рік;
- 26 грн. 70 коп. -18.05.2005 року -допомога на оздоровлення за 2005 рік.
Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відповідачем позивачу нарахована та виплачена щорічна допомога на оздоровлення в сумі:
- 100 грн. 00 коп. -19.10.2006 року -допомога на оздоровлення за 2006 рік;
- 100 грн. 00 коп. -29.03.2007 року -допомога на оздоровлення за 2007 рік;
- 100 грн. 00 коп. -16.04.2008 року -допомога на оздоровлення за 2008 рік;
- 100 грн. 00 коп. -11.06.2009 року -допомога на оздоровлення за 2009 рік;
- 100 грн. 00 коп. -23.06.2010 року -допомога на оздоровлення за 2010 рік.
Зазначені обставини підтверджені відповіддю ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області від 07 лютого 2011 року.
19 січня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області з заявою про перерахунок виплачених йому сум на оздоровлення, виходячи з п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати за 2003 -2010 роки. Листом від 07 лютого 2011 року ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області відмовило ОСОБА_1 в перерахунку сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2010 роки.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення. Абзацом 4 частини 4 статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції Закону України від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат. Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року № 1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 та затвердженого нею Порядку про покладення на управління праці та соціального захисту населення додаткових завдань щодо ведення персоніфікованого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до статті 55 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»від 16 травня 2008 року № 279-VI постанови Кабінету Міністрів України набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року № 1687 була опублікована 14 листопада 2003 року в Офіційному віснику України № 44. З огляду на наведену постанову Кабінету Міністрів України від 29 жовтня 2003 року N 1687, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області є належним відповідачем в справі щодо стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, оскільки статтею 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної допомоги на оздоровлення є розпорядниками бюджетних коштів в розумінні пункту 36 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Здійснюючи розгляд справи, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на соціальне забезпечення у вигляді щорічних виплат на оздоровлення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері соціального забезпечення, не може бути скасоване, звужене. З огляду на закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип законності при здійснені адміністративного судочинства, суду при вирішенні справи слід керуватися Конституцією та законами України. Оскільки у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким соціальна допомога призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
У період, за який заявлені позовні вимоги, розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення був таким:
- за 2003 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 09.09.2004 року, то розмір мінімальної заробітної плати з 01.09.2004 по 31.12.2004, на момент виплати, відповідно до Закону України від 27.11.2003 р. N 1344-IV складав 237 гривень;
- за 2004 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 22.09.2004 року, то розмір мінімальної заробітної плати з 01.09.2004 по 31.12.2004, на момент виплати, відповідно до Закону України від 27.11.2003 р. N 1344-IV складав 237 гривень;
- за 2005 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 18.05.2005 року, то розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 23.12.2004 р. N 2285-IV складав з 01.04.2005 р. по 01.07.2005 р., на момент виплати, 290 грн.;
- за 2006 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 19.10.2006 року, то розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 20.12.2005 р. N 3235-IVскладав з
01.07.2006 по 30.11.2006, на момент виплати, 375 грн.;
- за 2007 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 29.03.2007 року, то розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 19.12.2006 р. N 489-Vскладав з
01.01.2007 по 31.03.2007, на момент виплати, 400 грн.;
- за 2008 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 16.04.2008 року, то розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI складав з:
01.04.2008 по 30.09.2008, на момент виплати, 525 грн.;
- за 2009 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 11.06.2009 року, то розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 26.12.2008 року N 835-VI складав з 01.04.2009 по 30.06.2009, на момент виплати, 625 грн.;
- за 2010 рік, оскільки виплата щорічної допомоги відбулася 23.06.2010 року, то розмір мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України від 20.10.2009 р. N 1646-VI та Закону України від 27.04.2010 р. N 2154-VI складав з 01.04.2009 по 30.06.2009, на момент виплати, 884 грн..
Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом.
Пунктом 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинена дія на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абз. 2, 3, 4, 5, 6, 7 ч.4 та ч.7 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, у 2006 році, з огляду на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»відповідач правомірно нарахував та виплатив позивачу допомогу на оздоровлення на підставі Постанови КМУ від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 100 грн., тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Верховною Радою дія ст.48 Закону „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом 2003-2005 та 2007-2010 років не призупинялась.
Пунктом 30 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати абз. 2,3,4,5,6,7 частини 1, частини 3, абз. 2,3,4,5,6,7 частини 4 та частини 7 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. положення п.30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
На підставі Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, пункту 28 розділу II, текст статті 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” викладено у наступній редакції: “Одноразова компенсація учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України”.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Також у вищевказаному рішенні зазначено, що «затвердження Державного бюджету України належить до повноважень Верховної Ради України (пункт 4 частини першої статті 85, частина перша статті 96 Конституції України) і відбувається виключно у формі закону (пункт 1 частини другої статті 92, частина друга статті 95 Конституції України. Конституція України не визначає окремої процедури розгляду, ухвалення і набрання чинності законом про Держбюджет, але встановлює деякі особливості для його змісту, що обумовлює також певні вимоги для його розгляду, ухвалення і, відповідно, набрання ним чинності. Згідно зі статтями 96, 116 Конституції України проект закону про Держбюджет розробляє і подає до Верховної Ради України Кабінет Міністрів України разом із доповіддю про хід виконання Державного бюджету України поточного року, а його дія в часі обмежується конкретним періодом - з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - іншим періодом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати.
Суд, проаналізувавши всі деталі позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, приходить до висновку що дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області, щодо не проведення перерахунку та доплати щорічної допомоги на оздоровлення на користь ОСОБА_1 за 2003 -2005роки та 2007 -2010 роки, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії не відповідають вимогам ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991 р. і є неправомірними.
Враховуючи протиправність бездіяльності відповідача, з метою захисту прав позивача від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, суд прийшов до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача зробити перерахунок згідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та доплату ОСОБА_4 сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003-2005 роки та за 2007-2010 роки в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки предметом спору є виплата допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, до спірних правовідносин застосовуються приписи частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої для захисту прав свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Так, пунктом 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначено, що держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов'язується відшкодувати її за пошкодження здоров'я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частиною 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»від 8 лютого 1995 року № 39/95-ВР передбачено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Пунктом 3 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. З огляду на це, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на пропуск позивачем строку, передбаченого ст. 99 КАС.
Керуючись Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду від 21 травня 1963 року, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»N 796-XII від 28 лютого 1991 року, рішеннями Конституційного суду України №8-рп/99 від 06.07.99, №5-рп/2002 від 20.03.02, №7-рп/04 від 17.03.04, №20-рп/04 від 01.12.04, №5-рп/2005 від 22.09.05, №6рп/2007 від 09.07.07 по справі №1-29/2007, №10-рп/2008 від 22.05.08 по справі №1-28/2008 та №26-рп/2008 від 27.11.08 по справі №1-37/08, №19-рп/2010 від 09.09.2010 р. по справі №1-40/2010, постановами Пленуму Верховного суду України №9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»та №8 від 13.06.07 «Про незалежність судової влади», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини;ст.ст. 2, 11, 17, 87, 89, 94, 99, 100, 102, 158, 159, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області щодо відмови ОСОБА_1 по перерахунку та доплаті недоотриманих сум щорічної компенсації на оздоровлення за 2003, 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду.
Зобов'язати відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації Луганської області зробити перерахунок з урахуванням виплачених сум та доплату належних ОСОБА_1 сум щорічної компенсації на оздоровлення, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, який отримав ядерну шкоду здоров'ю під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, що привело до втрати працездатності, всупереч Конституції України, правовим нормам ратифікованої Україною Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду, у відповідності зі ст.48 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за рахунок коштів державного бюджету за 2003 рік -1158,30 грн., за 2004 рік -1158,30 грн., за 2005 рік - 1423,30 грн., за 2007 рік -1900 грн., за 2008 рік -2525 грн., за 2009 рік - 3025 грн., за 2010 рік - 4320 грн..
В іншій частині позовних вимог вітер ОСОБА_5 - відмовити за необґрунтованістю.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп..
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання сторонами копії постанови.
Суддя Білокуракинського районного суду
Луганської області ОСОБА_6