10 червня 2011 р. № 66/311-10
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В.,
Бакуліної С.В.,
Добролюбова Т.В.,
Могила С.К.,
Уліцького А.М.,
головуючого судді
суддів:
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес"
про перегляд Верховним Судом України
постановиВищого господарського суду України від 12.04.2011
у справі№ 66/311-10 господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Експрес"
про стягнення 68268,75 додаткової винагороди за договором фінансового лізингу,
Рішенням господарського суду Харківської області від 07.12.2010 (суддя Шатернікова М.І.) відмовлено в позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" про стягнення 68268,75 грн. додаткової винагороди за договором фінансового лізингу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 (колегія суддів: Сіверін В.І., Білоконь Н.Д., Терещенко О.І.) рішення господарського суду Харківської області від 07.12.2010 скасовано, позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 у справі № 66/311-10 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 у справі № 66/311-10 залишено без змін.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес" подано заяву від 12.05.2011 № 165 про перегляд Верховним Судом України постанови суду касаційної інстанції від 12.04.2011 у справі № 66/311-10, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним задовольнити подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" та допустити справу № 66/311-10 господарського суду Харківської області до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України) матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
Обґрунтовуючи неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес" посилається на постанову Вищого господарського суду України від 14.04.2011 у справі № 53/274-10. У зазначених справах вирішувалося питання про наявність підстав для стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за договором фінансового лізінгу.
Так, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2011 у справі № 66/311-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальність "Елемент Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено на підставі статей 526, 629, 632 Цивільного кодексу та статті 16 Закону України "Про фінансовий лізин". Залишаючи постанову апеляційного суду без змін суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до 3.3.3 Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу, позивач як лізингодавець вправі переглянути в однобічному порядку розмір лізингових платежів (ціну договору лізингу) у випадку: коли курс гривні по відношенню до долара США, встановленого постановою НБУ, буде перевищувати більш ніж на 2% зазначення коефіцієнта. Сторони встановили, що значення коефіцієнта дорівнює 5,00 (п'ять); зміни відсотків за користування кредитом, залученим лізингодавцем, в разі зміни кредитної політики згідно з рішенням органів державної влади та місцевого самоврядування, Національного банку України, обслуговуючих комерційних банків; переоцінки предмету лізингу; внесення до законодавства України змін, які можуть спричинити додаткові витрати для лізингодавця, пов'язані з предметом лізингу. Також судом зазначено, що згідно статті 16 Закону України "Про лізинг", частини другої статті 632 Цивільного кодексу України допускається можливість зміни ціни після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, тобто, сторони мають право узгодити в договорі як розмір ціни (плати, винагороди тощо), так і спосіб її визначення чи подальшої зміни. Таким чином, обов'язок оплати відповідачем додаткової винагороди (комісії) у складі наступного лізингового платежу передбачено умовами підпункту 3.3.3. Додатку № 1 до Договору фінансового лізингу, зокрема, у разі зміни курсу гривні по відношенню до долара США, який встановлений постановою НБУ.
При вирішенні спору у справі № 53/274-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про стягнення додаткової винагороди за договором фінансового лізингу, суд касаційної інстанції погодився з висновками викладеними в рішенні господарського суду Харківської області від 06.12.2010 у справі № 53/274-10 яким в позові відмовлено на підставі статті 188 Господарського кодексу України та статті 651 Цивільного кодексу України, та встановлена неприпустимість односторонньої зміни договору. В постанові Вищого господарського суду України від 14.04.2011 у справі № 53/274-10 аналізуючи аналогічні умови договору (пп 3.3.3) що і у справі № 66/311-10 зазначено, що умовами договору не передбачено формули, за якою розраховується сума, що додатково сплачується до суми винагороди (комісії), при цьому, в пунктах 3.3.3. та 3.3.3.5. Додатку № 1 до договору містяться суперечливі положення щодо права позивача на перегляді розміру лізингових платежів та водночас -на отримання винагороди (комісії).
З аналізу вищезазначених постанов Вищого господарського суду у справах № 5/274-10 та № 66/311-10 вбачається, що судами при розгляді справ з подібним предметом та підставами позову досліджувались умови типового договору укладеного між тим між сторонами, проте при розгляді справи суди дійшли різних висновків щодо наявності підстав для стягнення з відповідача винагороди за договором фінансового лізингу та застосовані різні норми матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Допустити справу № 66/311-10 господарського суду Харківської області до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддяО. Муравйов
Судді:С. Бакуліна
Т. Добролюбова
С. Могил
А. Уліцький