19 березня 2008 р.
№ 4/215
Доповідач -суддя Мележик Н.І.
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини "Укрекокомресурси"
Кабінету Міністрів України
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 21.11.2007р.
у справі №4/215
господарського суду міста Києва
за позовом Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
до Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини "Укрекокомресурси"
про стягнення 14 666 грн.
та за зустрічним позовом Державної компанії з утилізації відходів як
вторинної сировини "Укрекокомресурси"
до Суб"єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи ОСОБА_1
про визнання договору недійсним
за участю представників:
позивача -
(за первісним позовом) ОСОБА_2
відповідача -
(за первісним позовом) не з"явились
позивача -
(за зустрічним позовом) не з"явились
відповідача -
(за зустрічним позовом) ОСОБА_2
В червні 2007 року Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" про стягнення 13 305,60 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 326 грн., витрат з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1 034,40 грн. та судових витрат.
В липні 2007 року Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" подала до цього ж суду зустрічну позовну заяву до Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди приміщень №01/01/06 від 28.12.2005 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2007 року (суддя Борисенко І.І.) в первісному позові відмовлено, а зустрічний позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту укладення договір оренди приміщень від 28.12.2005 року №01/01/06, укладений між Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2007 року (судді: Конде Л.О., Кіровський С.В., Михальські Ю.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2007 року скасовано; прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено повністю; стягнуто з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" на користь Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 13 305,60 грн. заборгованості по орендній платі, 3% річних у розмірі 326 грн., 1 034,40 грн. витрат, пов»язаних з індексом інфляції та судових витрат; в задоволенні зустрічного позову про визнання договору оренди приміщень від 28.12.2005 року №01/01/06 недійсним відмовлено.
В касаційній скарзі Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у даній справі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування своїх вимог скаржники посилаються на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, якщо суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2005 року між Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1та Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України в особі начальника Дніпропетровського обласного управління "Дніпропетровськекокомресурси" (яке не є юридичною особою) ОСОБА_3 укладено договір оренди приміщень №01/01/06, за яким Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 03.01.2006 року згідно акту прийому-передачі передав, а відповідач за первісним позовом прийняв в оренду строком на одинадцять місяців з 01.01.2006 р. по 30.11.2006 р. приміщення, загальною площею 61,60 кв.м., розташоване на другому поверсі по вул. Бабушкіна, 68 у м.Дніпропетровську, для організації своєї діяльності.
Відповідно до п. 5.1. договору орендна плата за користування приміщенням складала 1 108,80 грн. за місяць.
30.12.2006 р. на підставі акту прийому -передачі орендоване приміщення повернуто орендодавцю після розірвання за ініціативою останнього договору оренди.
У зв»язку з несплатою Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" протягом всього періоду оренди приміщень орендної плати, загальний розмір якої становить 13 305,60 грн., Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся до суду про її стягнення у примусовому порядку.
Водночас, Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" звернулась до цього ж суду з зустрічним позовом про визнання недійсним договору оренди приміщень №01/01/06 від 28.12.2005 року, посилаючись на те, що даний договір підписаний з боку орендаря начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини "Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3 на підставі довіреності від 07.11.2005 року, але без погодження Президента Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси".
Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості по орендній платі та задоволення зустрічного позову про визнання договору недійсним, виходив з того, що спірний договір не відповідає вимогам закону, оскільки підписаний від Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини "Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3 згідно довіреності від 07.11.2005 року без погодження Президента вищевказаної компанії. Крім того, суд першої інстанції зазначив про відсутність з боку Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" дій, спрямованих на схвалення спірного договору.
З огляду на визнання недійсним договору оренди приміщень, суд першої інстанції, відмовив в задоволенні первісного позову про стягнення грошових коштів за цим же договором.
Проте, апеляційна інстанція, скасувавши рішення місцевого суду, задовольнила позовні вимоги СПД Шеремета Г.М. про стягнення заборгованості по орендній платі та відмовила в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди. При цьому, апеляційний суд правильно вказала на помилковість висновку суду першої інстанції про не доведення Суб"єктом підприємницької діяльності -фізичною особою ОСОБА_1вчинення відповідачем дій, що свідчать про схвалення спірного договору.
Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що підтвердженням схвалення Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" підписаного начальником Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини "Дніпропетровськекокомресурси" ОСОБА_3 договору, зокрема, є те, що до Єдиного державного реєстру надані відомості щодо місцезнаходження Дніпропетровського обласного управління з утилізації відходів як вторинної сировини “Дніпропетровськекокомресурс» за адресою орендованих приміщень. Також схвалення підтверджено тим, що Державна компанія з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" розміщує майно структурного підрозділу у орендованих нею приміщеннях, які використовує у своїй господарській діяльності.
За таких обставин, визнавши договір оренди приміщень за № 01/01/06 від 28.12.2005 р. таким, що повністю відповідає чинному законодавству, апеляційний господарський суд підставно задовольнив вимоги Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення з Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" орендної плати у розмірі 13 305,60 грн.
Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної статті позивач довів факт схвалення Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" спірного договору.
Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на встановлення судом апеляційної інстанції факту несплати Державною компанією з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Суб"єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі, Київський апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про стягнення з компанії 13 305,60 грн. основного боргу, 1 034,40 грн. інфляційних витрат та 3% річних у розмірі 326 грн.
Таким чином, суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, дотримуючись вимог ст. 43 ГПК України, усунув вказані порушення, допущені судом першої інстанції, повно та об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору оренди, стягнувши, при цьому, заборгованість по орендній платі по цьому договору.
З даними висновками апеляційного суду повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, а тому до уваги не беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Державної компанії з утилізації відходів як вторинної сировини "Укрекокомресурси" Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р. у справі №4/215 залишити без змін.
Головуючий суддя
Т.П. Козир
Судді
Н.І. Мележик
О.А. Подоляк