25 березня 2008 р.
№ 9/409-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді В.М.Палій,
судді І.М.Васищака,
судді Б.М.Грека,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2007
у справі №9/409-07
за позовом ОСОБА_1
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина"
2) Державного реєстратора Роменського міськвиконкому ОСОБА_2;
про визнання права власності на частку у статутному фонді, зобов'язання внести
зміни до статуту товариства та здійснення державної реєстрації змін до
статуту товариства,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність у справі),
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,
У судовому засіданні 18.03.2008р. оголошувалася перерва у порядку ст.77 ГПК України до 25.03.2008р.
ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина" та державного реєстратора Роменського міськвиконкому ОСОБА_2 і просив суд визнати за ним право власності на частку у статутному фонді ТОВ "Черемшина", яка складає 8,4% вартістю 2 200,0 грн.; зобов'язати ТОВ "Черемшина" внести зміни до Статуту товариства про те, що позивач, як учасник товариства, є власником частки у розмірі 13% статутного фонду та здійснити передбачені законом заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін; зобов'язати другого відповідача внести зміни в Єдиний державний реєстр підприємств юридичних осіб та фізичних осіб щодо збільшення частки позивача у статутному фонді ТОВ "Черемшина".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ТОВ "Черемшина", якому належить 4,6% частки статутного фонду товариства. Внаслідок укладання 14.11.2006р. між позивачем та іншими двома учасниками товариства, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5, частки яких складають по 4,2% у статутному фонді товариства, договорів купівлі-продажу цих часток позивач став власником, крім своїх 4,6%, ще 8,4 % часток статутного фонду товариства, про що усно повідомив учасників товариства на загальних зборах, які відбулися 16.11.2006р. Також 16.11.2006р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали відповідні нотаріально завірені заяви про вихід з товариства і переуступку своїх часток у товаристві позивачу.
Таким чином позивач вважає, що його частка у статутному фонді ТОВ "Черемшина" з 05.09.2005р. збільшилася і складає 13%. Але перший відповідач -ТОВ "Черемшина" відмовляється вносити відповідні зміни до складу учасників товариства в установчих документах, чим порушує права позивача як учасника товариства, передбачені пунктами 14, 16 Статуту товариства та п.4 ст.58 ЦК України. Внаслідок бездіяльності першого відповідача, що полягає в ухиленні від внесення змін до Статуту ТОВ "Черемшина" та їх реєстрації в Єдиному державному реєстрі, позивач, як власник частки у розмірі 13% статутного фонду товариства, не має можливості реалізувати надані чинним законодавством України учасникам господарських товариств права.
До ухвалення рішення у даній справі позивачем доповнено позовні вимоги та він просить суд також визнати недійсним пункт 26 Статуту ТОВ "Черемшина" в частині необхідності отримання згоди всіх учасників товариства на уступку частки у статутному фонді одного учасника товариства іншим учасникам товариства. Ці вимоги ґрунтуються на тому, що з огляду на приписи ч.1 ст.147 ЦК України та ч.1 ст.53 Закону України "Про господарські товариства", законодавець не ставить в залежність права учасника товариства на продаж своєї частки іншим учасникам товариства від положень Статуту товариства (а.с.56-58).
Заперечуючи заявлений позов, перший відповідач -ТОВ "Черемшина" посилається на те, що згідно п.26 Статуту товариства, ст.147 ЦК України для продажу частки іншому учаснику товариства необхідна згода всіх без винятку учасників товариства. Проте, голосування з питання надання дозволу позивачу на придбання часток інших учасників не проводилося. Окрім того, усупереч статутним положенням товариства учасники товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не повідомили завчасно учасників товариства про намір продати свої частки іншому учаснику товариства, про ціну та інші умови. З огляду на відсутність такого повідомлення питання про надання згоди інших учасників на відступлення часток на порядок денний загальних зборів товариства у встановленому порядку не вносилось. Питання внесення змін до Статуту відноситься до виключної компетенції загальних зборів товариства (а.с.46-48).
Другий відповідач у своєму відзиві зазначає, що Державний реєстратор у своїй діяльності керується Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" і для здійснення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна надати необхідні документи, перелік яких чітко визначений ст.29 названого Закону. При надходженні документів, які будуть належним чином оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, державний реєстратор виконає реєстрацію у терміни, визначені ст.25 вказаного Закону.
Рішенням господарського суду Сумської області від 14.11.2007р. (суддя Лущик М.С.) у задоволенні позову відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що пунктом 26 Статуту ТОВ "Черемшина" визначено, що учасник товариства може при згоді всіх учасників уступити свою частку в статутному фонді одному або кільком учасникам товариства чи третій особі. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки, уступившого її учасника, пропорційно його вкладу в статутному фонді товариства, або в іншому погодженому між ними розмірі. Відповідно до ст.16 Статуту товариства та ст.145 ЦК України питання внесення змін до Статуту товариства, виключення з учасників товариства відносяться до виключної компетенції загальних зборів товариства.
Усупереч статутним положенням товариства, учасники товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завчасно, тобто не менш ніж за один місяць, не повідомляли учасників товариства про намір продати свої частки іншому учаснику товариства, про ціну та інші умови. Питання про надання згоди інших учасників на відступлення часток на порядок денний загальних зборів товариства у встановленому порядку не вносилось, і, відповідно, голосування з питання надання дозволу ОСОБА_1 на придбання часток інших учасників не проводилося. Доказів того, що інші учасники надали згоду на продаж часток іншому учаснику товариства, позивачем до суду не надано.
Одночасно суд першої інстанції зазначив, що договори купівлі-продажу часток у товаристві, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, посвідчені не нотаріально, а відтак є нікчемними.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2007р. (головуючий, суддя Карбань І.С., судді Бабакова Л.М., Шутенко І.А.) рішення суду першої інстанції скасовано частково. Згідно постанови визнано за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному фонді ТОВ "Черемшина", яка складає 8,4% вартістю 2 200,0 грн.; зобов'язано ТОВ "Черемшина" внести зміни до Статуту товариства про те, що ОСОБА_1, як учасник товариства, є власником частки у розмірі 13% статутного фонду та здійснити передбачені законодавством заходи для забезпечення державної реєстрації зазначених змін; зобов'язати державного реєстратора ОСОБА_2внести зміни в Єдиний державний реєстр підприємств юридичних осіб та фізичних осіб щодо збільшення частки ОСОБА_1 у Статутному фонді ТОВ "Черемшина". В іншій частині рішення залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що продаж позивачу часток статутного фонду товариства ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснена з порушення законодавства через не надання на це згоди всіх учасників товариства. Суд апеляційної інстанції послався на те, що частина перша ст.147 ЦК України не передбачає продаж частки у статутному капіталі одному або кільком учасникам товариства за згодою всіх учасників товариства.
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на загальних зборах ТОВ "Черемшина", які були оформлені протоколом №29 від 05.07.2005р., розглядалося питання про вихід з товариства учасників ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та продаж своїх часток позивачу. Рішенням цих зборів було дозволено позивачу купити частки ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6
Одночасно суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що договори купівлі-продажу часток у товаристві не підлягають нотаріальному посвідченню та не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. Можливість укладання таких договорів прямо передбачена ст.147, ст.655 та ч.2 ст.656 ЦК України.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач 1 -ТОВ "Черемшина" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач надіслав заперечення на касаційну скаргу в яких просить оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу без задоволення з мотивів, викладених у запереченнях.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
В силу ст.4 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.
Відповідно до змін до Статуту ТОВ "Черемшина", зареєстрованих розпорядженням Роменського міського голови №524 від 11.12.2003р., товариство має 19 учасників. Згідно п.1 Статуту та п.13 Установчого договору, товариство і його органи у своїй діяльності керуються та діють відповідно до Законів України.
Статтею 58 Закону України "Про господарські товариства", пунктом 16 Установчого договору та пунктом 15 Статуту ТОВ "Черемшина" встановлено, що вищим органом товариства є збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.
Відповідно до п.18 Статуту товариства, з питань, які вказані в пунктах "а", "б", і" пункту 16 (визначення головних напрямків діяльності підприємства, затвердження планів, звітів про його виконання за звітний період; змінити статуту товариства; виключення учасника з товариства), рішення зборів учасників приймаються при одностайному рішенні всіх учасників товариства. По решті питань рішення приймаються простою більшістю голосів від числа учасників товариства.
При цьому, пунктом 15 Статуту товариства передбачено, що у випадку, коли рішення зборів учасників може безпосередньо торкатися інтересів одного або кількох учасників при розгляді питання про виключення учасника товариства, ці учасники або їх представники в голосуванні участі не беруть.
Статтею 53 Закону України "Про господарські товариства", у її редакції до 13.12.2006р., передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам. Учасники товариства користуються переважним правом придбання частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому між ними розмірі.
Згідно п.26 Статуту ТОВ "Черемшина" учасник товариства може при згоді інших учасників уступити свою частку у статутному фонді одному або кільком учасникам товариства чи третій особі.
Судами двох інстанцій встановлено, що позивач є учасником ТОВ "Черемшина" (відповідач 1) з часткою у статутному фонді товариства 4,6%. Учасниками товариства також були ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частки яких у статутному фонді товариства складали по 4,2%.
На загальних зборах ТОВ "Черемшина", де приймали участь 16 учасників, розглядалось питання про надання згоди на вихід з товариства учасників ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та про продаж їх часток ОСОБА_1 (позивачу). Рішенням цих зборів, оформленого протоколом №29 від 05.07.2005р., було дозволено позивачу купити частки вказаних осіб (а.с.96-97).
Тільки через рік та чотири місяці, а саме 14.11.2006р. між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 укладено письмові договори купівлі-продажу частки в товаристві "Черемшина", про що позивач повідомив усно учасників товариства на загальних зборах учасників товариства, які відбулися 16.11.2006р., а також по одному примірнику кожного договору надіслав на адресу товариства рекомендованим листом (а.с.30, 33-38).
16.11.2006р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали відповідні нотаріально завірені заяви про вихід з товариства і переуступку своїх часток у товаристві позивачу (а.с.31-32).
Частиною 1 статті 147 ЦК України передбачено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
При цьому за змістом названої норми, учасник, що здійснює відчуження, має право вибирати учасника, на користь якого здійснюється відчуження, на свій розсуд. У разі продажу частки в статутному капіталі, що належить учасникові, інші учасники користуються переважним правом купівлі пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом не встановлено іншого порядку реалізації переважного права. Але, учасник, що продає частку, не позбавляється права вибирати із учасників будь-якого, який бажає придбати частку, що продається, та продати її йому відповідно до ч.1 ст.147 ЦК України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що учасники ТОВ "Черемшина" з моменту проведення загальних зборів до фактичного оформлення продажу часток ОСОБА_5 та ОСОБА_4 позивачу мали можливість і достатньо часу заявити про бажання придбати ці частки, але не заявили про це. Принаймні твердження скаржника про те, що інші учасники виявляли бажання придбати частки учасників не підтверджуються матеріалами справи.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачу правомірно перейшло право власності на частки ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які складають 8,4% статутного фонду товариства, вартістю 2 200,0 грн.
Погоджується колегія суддів й з висновком суду апеляційної інстанції про те, що укладені між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 договори купівлі-продажу часток в товаристві "Черемшина" не підлягають нотаріальному посвідченню, а відтак є дійсними та відповідають чинному законодавству.
Так, відповідно до ст.209 ЦК України провочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Відповідно до статей 655 та 656 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.
В силу статті 657 ЦК України, у письмовій формі укладається і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
Тобто, як вірно визначено судом апеляційної інстанції, необхідність вчинення правочину в нотаріальній формі, як правило, передбачена для майна, що має значну цінність. Наведе також підтверджується пунктом 27 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який містить вичерпний перелік правочинів, які підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, до яких належать: договори про відчуження житлового будинку, іншої нерухомості; договори про заставу нерухомого майна, транспортних засобів, космічних об'єктів; договори про відчуження земельних ділянок; договори купівлі-продажу майна державних підприємств тощо.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що можливість укладання договорів купівлі-продажу часток товариства передбачена ст.145, ст.655, ч.2 ст. 656 ЦК України та ст.53 Закону України "Про господарські товариства", які не вимагають посвідчувати такі договори нотаріально.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що сторони вказаних договорів купівлі-продажу мають повний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним, відповідало їх внутрішній волі, що підтверджується підписами у договорах, а також у нотаріально посвідчених заявах ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про уступку своїх часток позивачу -ОСОБА_1
Безпідставним є посилання скаржника на ч.3 ст.29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка, на його думку, вимагає, що угоди про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства або про передання права засновника (учасника) іншій особі, які мають надаватися до державної реєстрації змін до установчих документів, підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Назва норма визначає, що у разі внесення змін до установчих документів, додатково подаються нотаріально завірена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально завірена копія документа про перехід частки учасника у статутному капіталі товариства. Тобто, у статті 29 названого Закону мова йде про нотаріальне посвідчення копій вказаних документів, а не угоди безпосередньо.
В силу вимог ст.82 Господарського кодексу України та ст.143 Цивільного кодексу України, статут товариства з обмеженою відповідальністю обов'язково повинен містити інформацію про склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, про розмір частки кожного учасника.
Оскільки частка в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю є майновим правом учасника господарського товариства, при відчуженні (передачі) такої частки її власником іншій особі відбувається зміна учасників господарського товариства. Інформація про зміни до установчих документів юридичної особи підлягає обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців".
Безпідставно відмовляючи у внесенні зміни до складу учасників ТОВ "Черемшина" в установчих документах, відповідач 1 порушив права позивача, як учасника товариства, передбачені пунктами 14, 16 Статуту товариства та пунктом 4 ст.58 ЦК України, зокрема, отримувати частину прибутку від діяльності товариства та мати кількість голосів у зборах пропорційно розміру частки у статутному фонді товариства.
Тим самим відповідач 1 порушив не тільки закон, але і пункт 1 Статуту, згідно з яким товариство зобов'язано діяти відповідно до чинного законодавства України.
Так, Цивільний кодекс України, який набув чинності 1 січня 2004 року, зокрема пункт 4 частини 1 статті 116, передбачає, що учасники господарського товариства мають право здійснювати відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом.
Такий порядок на час підписання двох оспорюваних договорів купівлі-продажу часток в товаристві з обмеженою відповідальністю від 14.11.2006р, було встановлено статтею 147 ЦК України.
Так, частиною першої вказаної норми учаснику товариства з обмеженою відповідальністю надано право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.
Що ж до відчуження третім особам, допускається (частина друга норми), якщо інше не встановлено статутом товариства. Одночасно зазначається переважне право учасників товариства на купівлю частки (її частини) учасника, яким вони можуть скористатися протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину), або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками.
Якщо цього не сталося, то частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі.
Отже, законодавець надав більших прав учаснику господарського товариства щодо відчуження своєї частки у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві.
Крім того, частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що на цивільні відносити, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Тобто, його дія стосується не тільки "нових" фактів, але у часі поширюється і на "старі" факти, проте тільки з моменту набуття ними чинності. Таким чином, Цивільний кодекс України, який набрав чинності 01.01.2004р., є актом прямої, а не переживаючої дії. У такому випадку попередні нормативно-правові акти, що поширювалися на факти, які виникли до набуття чинності ЦК України і не припинили свого існування, вже не діють.
Таким чином можна констатувати, щодо положення пункту 26 Статуту товариства увійшли у протиріччя з вимогами Закону і пункту 1 цього ж Статуту, а тому господарський суд, з огляду на вимоги ч.2 ст.4 ГПК України, зобов'язаний відмовити у задоволенні вимог, що ґрунтуються на цьому положенні, у даному випадку вимог відповідача у касаційній скарзі щодо скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2007р. в частині визнання права власності на частку в статутному фонді, зобов'язання внести зміни до Статуту товариства та здійснити державну реєстрацію змін до Статуту товариства, тобто часткового задоволення позову ОСОБА_1
Отже, підстав для зміни або скасування постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Черемшина" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2007р. у справі №9/409-07 -без змін.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Б.М.Грек