19 березня 2008 р.
№ 12/163
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого,
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні касаційну
скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
на рішення господарського суду Закарпатської області
від 11.09.2007 року
та на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 09.01.2008 року
у справі № 12/163
господарського суду Закарпатської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Векта"
до Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
за участю третіх осіб: 1) Страхової компанії "Універсальна"
2) Приватного підприємця ОСОБА_2
про стягнення 272 415 грн.
за участю представників:
позивача - Фокіна О.В.
відповідача - ОСОБА_3
третіх осіб - 1) Перепьолкіної Ю.В.
2) не з"явились
У серпні 2007 Товариство з обмеженою відповідальністю "Векта" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у розмірі 272 415 грн. та судових витрат.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11.09.2007 року (суддя Тисянчин В.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року (судді: Городечна М.І., Юркевич М.В., Кузь В.Л.), позов задоволено повністю; стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Векта" 272 415 грн. основного боргу та судові витрати.
В касаційній скарзі Суб"єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та порушені норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи №1, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення» від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин, викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам не відповідають.
Як встановлено господарськими судами, згідно договору № 11-2006 від 15.03.2006 року, приватний підприємець ОСОБА_2, зобов'язувалась поставити ТОВ "Векта" (позивач) продукцію згідно заявки на загальну суму 850000грн., ціна і асортимент якої вказується у видатковій накладній.
01.08.2006року ТОВ "Векта" уклало з приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) договір про транспортно-експедиційне обслуговування.
Згідно товарно-транспортної накладної №089/08/06 від 08.08.2006 року ОСОБА_1 прийняв до перевезення вантаж на суму 412906,05 грн., кількість якого визначена у видатковій накладній №90 від 09.08.2006 року.
11.08.2006 року працівник відповідача ОСОБА_4, керуючи автомобілем МАН НОМЕР_1 з напівпричепом НОМЕР_2, що зареєстрований за підприємцем ОСОБА_1, порушив п.12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого автомобіль з'їхав в кювет.
В результаті вказаної ДТП товар, прийнятий відповідачем до перевезення, доставлено позивачу 21.08.2006 року в пошкодженому стані.
Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, виходив з того, що відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, несуть організації і громадяни, діяльність яких пов'язана з підвищеною небезпекою для оточення, а відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти. При цьому, суд, пославшись на ст.924 ЦК України, зазначив, що вартість матеріального збитку, в результаті пошкодження вантажу станом на 07.11.2006 року становить 272415грн.
Проте, погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи, зокрема, суди попередніх інстанцій не звернули увагу та не надали належну оцінку товарно-транспортній накладній № 089/08/06 від 08.08.2006року про отримання вантажу відповідачем на суму 412906,05грн., з посиланням на видаткову накладну №90 від 09.08.2006 року, в якій відсутній підпис відповідача.
Разом з тим, згідно товарно-транспортної накладної №090/08/06 від 09.08.2006 року відповідачем отримано вантаж на суму 62850грн, про що свідчить видаткова накладна №90 від 09.08.2006 року, належно підписана сторонами.
Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодженя її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання господарської діяльності другою стороною.
Вирішуючи спір у даній справі, господарські суди належним чином не з'ясували, розмір завданих збитків позивачу.
В силу вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
У касаційній скарзі та під час розгляду справи в апеляційній інстанції відповідач стверджував, що він отримав для перевезення товар по товарно-транспортній накладній №090/08/06 від 09.08.2006 року на суму 62850грн, про що свідчить видаткова накладна №90 від 09.08.2006 року з підписом ОСОБА_1, а у товарно-транспортній накладній № 089/08/06 від 08.08.2006року підпис від його імені вчинено іншою особою.
Ці доводи відповідача не були належно перевірені судами.
Крім того, згідно постанови СВ Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області від 04.03.2008 року порушено кримінальну справу за фактом підроблення офіційних документів на перевезення вантажу, які надані господарському суду при вирішенні цивільного позову до ПП ОСОБА_1 за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч.1та ч.3 ст.358КК України.
Не з'ясуванням відповідних обставин, судові інстанції припустилися порушення вимог ч.1 ст.47 ГПК України щодо ухвалення судового рішення за результатами обговорення всіх обставин справи та ч.1 ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного й об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до вимог ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що при вирішенні спору у даній справі, господарські суди не повно з'ясували обставини справи та невірно застосували норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття необґрунтованого судового акту.
Враховуючи вимоги ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Суб"єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 11.09.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року у справі № 12/163 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Закарпатської області в іншому складі суддів.
Головуючий суддя
Т.П. Козир
Судді
Н.І. Мележик
О.А. Подоляк
Доповідач -суддя Мележик Н.І.