19 березня 2008 р.
№ Б15/77-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М. -головуючого
Катеринчук Л.Й. (доповідач),
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
Національного космічного агентства України
на ухвалу та постанову
господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2007 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007
у справі господарського суду
№ Б15/77-07 Дніпропетровської області
за заявою
товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нікопольський трубний завод»
про визнання банкрутом
державного підприємства «Нікопольський трубний завод»
керуючий санацією
ОСОБА_1.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги
Рублінська О.В. (дов. №6713/10-06 від 29.12.2007)
від заявника
Гладій О.В. (дов. №23/04 від 23.04.2007)
від боржника
Левченко В.В. (дов. від 14.03.2008)
від Генеральної прокуратури України
Попенко О.С. (посв. №203 від 17.12.2007)
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2007 (суддя Петренко Н.Е.) порушено провадження у справі № Б15/77-07 про банкрутство державного підприємства «Нікопольський трубний завод»(далі - боржника) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Нікопольський трубний завод»(далі -ініціюючого кредитора) за загальною процедурою, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2007 (т.1 а.с. 107-108) визнано вимоги ініціюючого кредитора в розмірі 9952596,45 грн., зобов'язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого ОСОБА_1.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника було опубліковано в газеті «Урядовий кур'єр»№ 116 (3529) від 04.07.2007.
Ухвалою суду 25.09.2007 затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 27 487 429,44 грн.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2007 року у справі № Б15/77-07 (суддя Петренко Н.Е.) відкрито процедуру санації у справі про банкрутство Державного підприємства "Нікопольський трубний завод" строком на 12 місяців, до 06 листопада 2008 року; призначено керуючим санацією ДП "Нікопольський трубний завод" арбітражного керуючого ОСОБА_1., ліцензія НОМЕР_1; припинені повноваження органів управління ДП "НТЗ"; зобов'язано керуючого санацією надати до 06 березня 2008 року для схвалення план санації комітету кредиторів та надати господарському суду до 06 квітня 2008 року план санації, схвалений комітетом кредиторів та погоджений з органом, уповноваженим управляти державним майном.
Національним космічним агентством України (далі -агентством) подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду від 06 листопада 2007 року. У скарзі агентство просило ухвалу скасувати з посиланням на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права (статей 79 ГПК України, статей 15, 16, 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом), неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в ухвалі висновків обставинам справи.
Також, першим заступником прокурора Дніпропетровської області було подано апеляційне подання на ухвалу від 06 листопада 2007 року про скасування зазначеної ухвали в цілому.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 апеляційну скаргу агентства та апеляційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області залишено без задоволення, ухвалу суду залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, агентство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову суду апеляційної та ухвалу суду першої інстанції в цілому, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі -Закону) у зв'язку з наявністю в статутному фонді боржника державної частки, що перевищує 25 %, частини 5 статті 5, статей 15, 43 Закону, статті 43 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 5 статті 5 Закону його положення застосовуються до юридичних осіб -підприємств, що є об'єктами права державної власності, які не підлягають приватизації, в частині санації чи ліквідації після виключення їх у встановленому порядку з переліку таких об'єктів.
За приписами частин 1-3 статті 17 Закону господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном, установленого відповідно до цього Закону, має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. За клопотанням комітету кредиторів чи керуючого санацією або інвесторів цей строк може бути продовжено ще до шести місяців або скорочено. Комітет кредиторів приймає рішення про погодження кандидатури керуючого санацією, вибір інвестора (інвесторів), схвалення плану санації боржника. Кандидатури керуючого санацією та інвестора (інвесторів) можуть бути запропоновані комітету кредиторів будь-яким із кредиторів, представником органу, уповноваженого управляти майном боржника. Керуючим санацією може бути запропоновано особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна, або керівник підприємства, якщо на це є згода комітету кредиторів та (або) інвесторів. Одночасно з винесенням ухвали про санацію господарський суд своєю ухвалою призначає керуючого санацією за наявності у нього ліцензії, крім випадків, передбачених цим Законом. Ухвала про проведення санації та призначення керуючого санацією набирає чинності з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у встановленому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 2 та частини 2 статті 2 Закону державну політику щодо запобігання банкрутству, а також забезпечення умов реалізації процедур відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом стосовно державних підприємств та підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує двадцять п'ять відсотків, суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності у випадках, передбачених цим Законом, здійснює державний орган з питань банкрутства, який діє на підставі положення, затвердженого у встановленому порядку, який пропонує суду кандидатури арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) для державних підприємств або підприємств, у статутному фонді яких частка державної власності перевищує 25%, щодо яких порушена справа про банкрутство, та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з частинами 1, 2 статті 18 Закону протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації, крім випадків, передбачених цим законом. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закритті нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода та ряд інших заходів як пов'язаних з реалізацією активів боржника, так і не пов'язаних з реалізацією активів.
За приписами частини 8 статті 10, частин 18 - 20 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" корпоративні права держави, передані уповноваженим особам в управління, не можуть бути відчужені з державної власності без дозволу Кабінету Міністрів України. Стосовно них не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути відчуження корпоративних прав з державної власності. Відчуження корпоративних прав держави здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації. Мирова угода та план санації в процедурі банкрутства господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25% відсотків їх статутного фонду погоджуються з Фондом державного майна України та державним органом з питань банкрутства. Відчуження майна господарських організацій з корпоративними правами держави понад 25 відсотків їх статутного фонду в процедурі банкрутства здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації. Продаж господарськими організаціями у процесі санації корпоративних прав держави інвестору здійснюється на умовах, визначених планом санації, з урахуванням вимог законодавства з питань приватизації.
Відповідно до статті 5 Закону України " Про приватизацію державного майна" до обєктів державної власності, що підлягають приватизації, поряд з іншими, належать підприємства, як єдині майнові комплекси, до складу яких входять усі види майна, призначені для їх діяльності, що визначені Цивільним кодексом України; акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств та інших об"єднань. Приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. До обєктів, що мають загальнодержавне значення відносяться майнові комплекси підприємств, їх структурних підрозділів, основним видом діяльності яких є виробництво товарів (робіт, послуг), що мають загальнодержавне значення, зокрема, загальнодержавне значення мають об'єкти Національного космічного агентства України при Кабінеті Міністрів України.
Згідно з статтею 13 Закону України "Про державну програму приватизації" органи, уповноважені управляти державним майном, разом з Фондом до прийняття рішення про приватизацію здійснюють передприватизаційну підготовку державних підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, мають у своєму складі відокремлені чи територіально роздроблені виробництва, розвинену соціальну інфраструктуру, майно, що не підлягає приватизації, структурні підрозділи, які реалізують аналогічні або взаємозамінні види робіт (товарів, послуг), а також ВАТ, створених у процесі корпоратизації (за винятком об'єктів, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації").
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.04.2007року №191-р затверджено план-графік передприватизаційної підготовки державних підприємств "Харківський завод електроапаратури" та "Нікопольський трубний завод", які перебувають у підпорядкуванні Національного космічного агентства України.
Отже, чинним законодавством не заборонено в цілому приватизацію підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а саме лише перебування підприємства у підпорядкуванні Національного космічного агентства України не виключає можливості його приватизації згідно частини 1 статті 5 Закону України " Про приватизацію державного майна", за винятком обєктів, що не підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".
Досліджуючи правовий статус боржника на предмет того, чи є він державним підприємством, яке не підлягає приватизації, суди встановили, що згідно Статуту боржника та Довідки з ЄДРПОУ №508 від 24.10.2006, виданої головним управлінням статистики у Дніпропетровській області, частка держави в статутному фонді боржника становить 100% (т.1 а.с. 59-80).
Також судами встановлено, що боржника створено шляхом виділення трубоволочильного цеху №4 внаслідок реорганізації ВАТ "Нікопольський Південнотрубний завод" з підпорядкуванням до сфери управління Національного космічного агентства України згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №255-р від 26.04.2003 року.
Згідно Постанови Верховної Ради України №88/95-ВР "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням" від 03.03.1995року в редакції 19.09.1995року Нікопольський державний південно-трубний завод (код 5393108) перебував у переліку об'єктів державної власності, які не підлягали приватизації, однак згідно з постановою Верховної Ради України №542/96-ВР від 22.11.96 року його з переліку таких об'єктів було виключено. Боржник у переліку зазначених об'єктів не перебував та не перебуває.
Отже, на момент реорганізації боржника та утворення його шляхом виділу з ВАТ "Нікопольський південно-трубний завод" відбувався виділ майна з об'єкту господарювання, щодо якого не було накладено заборони приватизації. Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України №191-р від 16.04.2007року затверджено план-графік передприватизаційної підготовки державних підприємств "Харківський завод електроапаратури" та "Нікопольський трубний завод" відповідно до пункту 13 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки.
З врахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про те, що боржник не є державним підприємством, щодо якого існує заборона на приватизацію та зазначає, що чинним законодавством не заборонено підпорядкування Національному Космічному Агентству України поряд з об'єктами, які не підлягають приватизації, інших об'єктів, на які така заборона не поширюється.
Відтак, доводи скаржника про існуючу заборону приватизації боржника, яка ґрунтується на його підпорядкуванні Національному Космічному Агентству України, колегією суддів вважаються необґрунтованими.
Судами встановлено перебування боржника в переліку об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 року №1734. Разом з тим, суди дійшли висновку про можливість введення процедури санації, оскільки зазначені обставини визначають особливості подальшого ведення процедури санації та не забороняють можливості її відкриття .
З огляду на викладене, та керуючись статтею 13 Закону України "Про приватизацію державного майна", частиною 8 статті 10, частинами 18 - 20 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтею 43 Закону, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про незаконність відкриття санації у зв'язку з встановленням обставин перебування боржника у переліку об'єктів, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
Судами встановлено, що кандидатура керуючого санацією погоджена двічі державним органом з питань банкрутства при його призначенні розпорядником майна боржника (том 1, а.с. 52) та підтверджена при рекомендації керуючим санацією (том 4, а.с. 39), а також запропонована комітетом кредиторів боржника від 27.09.2007 року. Судами також дано оцінку та відхилено доводи скаржника про порушення п.1 Порядку подання пропозицій господарському суду щодо кандидатур арбітражних керуючих, затвердженого Наказом Міністерства економіки України №87 від 25.04.2001 року в частині незалучення агентства, як органу управління державним майном до участі у вирішенні питання про кандидатуру арбітражного керуючого, оскільки з пояснень представника агентства встановлено в судовому засіданні факт звернення Державного департаменту з питань банкрутства до агентства про погодження кандидатури арбітражного керуючого ОСОБА_1., однак вона була відхилена. Доказів визнання недійсним рішення державного органу з питань банкрутства про рекомендацію ОСОБА_1. на виконання повноважень розпорядника майном, керуючого санацією скаржником суду не подано.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про обґрунтованість призначення керуючим санацією ОСОБА_1., а доводи скаржника в цій частині є такими, що не спростовують висновків першого та апеляційного судів.
Доводи скаржника про введення процедури санації за відсутності повного розгляду по суті всіх грошових вимог конкурсних кредиторів, зокрема додаткових грошових вимог ініціюючого кредитора на суму 3009600 грн., а, відтак, незаконний перехід до процедури санації, колегією суддів вважаються необґрунтованими з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що додаткові грошові вимоги ініціюючого кредитора на суму 3009600 грн. були визнані ухвалою суду від 25.09.2007 року. Того ж дня іншим судовим актом було затверджено реєстр вимог кредиторів боржника. Ухвали суду у процедурах банкрутства набирають сили з моменту їх прийняття відповідно до статті 86 ГПК України, однак можуть бути оскаржені з врахуванням особливостей законодавства про банкрутство. Отже, на момент затвердження реєстру грошових вимог кредиторів розгляд конкурсних грошових вимог по суті судом першої інстанції було завершено. Апеляційний перегляд ухвали суду першої інстанції від 25.09.2007 року мав місце 25.12.2007 та постановою апеляційного суду ухвала суду першої інстанції залишена без змін. У випадку зміни ухвали суду про розгляд спірних грошових вимог кредитора зазначена постанова апеляційного суду могла б стати підставою перегляду за нововиявленими обставинами ухвали суду про затвердження реєстру вимог кредиторів, чого не трапилось в даному випадку, оскільки ухвала суду від 25.09.2007 року про визнання спірних грошових вимог ініціюючого кредитора не змінювалась.
Отже, на момент введення санації ухвалою суду 06.11.2007 року судом першої інстанції було розглянуто всі спірні грошові вимоги конкурсних кредиторів та сформовано пасив боржника.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 та ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2007 у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України Вищий господарський суд України -
1. Касаційну скаргу Національного космічного агентства України залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.12.2007 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2007 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко