ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
14 квітня 2011 року № 2а-18157/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Громадської організації "Спілка власників водного транспорту "Галерне"
до Київської міської ради
третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бузінвест"
про скасування рішення № 1537/4370 від 27.12.2007року
Громадська організація «Спілка власників водного транспорту «Галерне»звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про скасування рішення від 27.12.2007 № 153/4370 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Бузінвест»для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно не розглянув подане позивачем у 2007 році клопотання про відведення земельної ділянки.
Як на підставу добросовісного користування спірними земельними ділянками посилається на рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів:
- № 888 від 23.06.1964 р «Про закріплення існуючих та відвод додаткових земельних ділянок Київській міській водо-моторній пристані Управління побутового обслуговування під розміщення стоянок моторних і гребних човнів індивідуального користування та човнів держустанов, які не мають своїх причалів і порядок користування ними»;
- № 620 від 24.04.1973 «Про відведення території і акваторії на р. Дніпро під ремонтно-відстійні пункти і станції човнів водно-моторної пристані управління побутового обслуговування населення;
- №1741 від 26.10.1981 «Про відведення земельної ділянки управлінню побутового обслуговування населення міськвиконкому під будівництво ремонтно-відстойного пункту № 3».
Відповідач -Київська міська рада, проти позову заперечує, позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними через відсутність у позивача порушеного права прийнятим рішенням.
В письмових запереченнях проти позову зазначає, що позивачем не надано належних й допустимих доказів протиправності оспорюваного рішення. Стверджує, що оспорюване рішення прийнято у межах визначеної законом компетенції та у відповідності до встановленого чинним законодавством порядку, що виключає скасування рішення в судовому порядку..
На підтвердження своїх заперечень вказує, що земельна ділянка, передана згідно з спірним рішенням ТОВ «Бузінвест», позивачу не відводилась, в користування не передавалась, позивач не отримував у встановленому законом порядку правовстановлюючих документів на право користування цією земельною, а тому позивач не є користувачем спірної земельної ділянки.
Окремо зазначає, що рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964, № 620 від 24.04.1973, № 1741 від 26.10.1981 втратили чинність, як такі, що не були виконані в установленому порядку.
Ухвалою суду від 13.12.2010 відкрито провадження у справі, залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ «Бузінвест».
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Бузінвест» в письмових поясненнях проти позову заперечує. Свої доводи мотивує відсутністю у позивача порушеного права, а також тим, що спірне рішення вже було предметом судового розгляду -господарська справа № 3/106 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РВП-3»до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів -ТОВ «Бузінвест»про скасування рішення від 27.12.2007 № 1537/4370.
При вирішенні спору досліджено правомірність прийняття Київрадою оспорюваного рішення з огляду на визначені підстави позову -ТОВ «РВП-3»є користувачем спірних земельних ділянок згідно з рішеннями виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів: № 888 від 23.06.1964; № 620 від 24.04.1973; № 1741 від 26.10.1981 -ті ж самі рішення, на які посилається позивач у даній справі.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2008 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Судом встановлено, що РВП-3 відводилась земельна ділянка, яка не відноситься до земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ «Бузінвест».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2008 рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а отже наведені обставини в силу положень 69, 72 КАС України не підлягають доказуванню при вирішенні спору у справі.
Також зазначає, що позивач створений та зареєстрований 14.10.2004 з членів ТОВ «РВП-3»(позивач у справі № 3/106), що вказує на об'єктивну обізнаність позивача із прийняттям Київрадою у 2007 році оспорюваного рішення, його правовими наслідками.
05.04.2011 в судовому засіданні задоволено клопотання позивача та поновлено строк звернення до суду.
05.04.2011 відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у різі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неявку відповідача, повідомленого належним чином про місце, дату та час судового розгляду, а також з огляду на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Київською міською радою V сесії V скликання прийнято рішення від 27.12.2007 № 1537/4370 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Бузінвест» для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва». Згідно з прийнятим рішенням:
- затверджено містобудівне обґрунтування щодо розміщення об'єктів містобудування із зміною цільового призначення земель та внесення змін до Генерального плану міста Києва, іншої містобудівної документації;
- внесено зміни до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджених рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, а саме: територію на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва переведено до території рекреаційної забудови;
- внесено зміни до програми розвитку зеленої зони міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 19.07.2005 № 806/3381, виключивши
з переліку територій і об'єктів природно-заповідного фонду земельну ділянку площею 29,90 га у заплавній частині Канівського водосховища від гирла р. Віта до південної межі м. Києва;
- визнано таким, що втратив чинність підпункт «г»пункту 1 рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 23.06.64 № 888 «Про закріплення існуючих та відвод додаткових земельних ділянок Київській міській водо-моторній пристані Управління побутового обслуговування під розміщення стоянок моторних і гребних човнів індивідуального користування та човнів держустанов, які не мають своїх причалів і порядок користування ними»;
- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Бузінвест»для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва;
- передано ТОВ «Бузінвест», за умови виконання п. 7 рішення, земельну ділянку площею 30,97 га у довгострокову оренду на 15 років (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 23,00 га) для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування;
- зобов'язано ТОВ «Бузінвест» виконувати обов'язки землекористувача згідно з вимогами Земельного Кодексу України, а також вимоги, викладені в листах Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 20.08.2007 № 19-8471 та від 14.09.2007 № 09-9912, Київської міської санепідстанції від 06.09.2007 № 7030, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 20.08.2007 № 05-08/6018, Головного управління охорони культурної спадщини від 21.08.2007 № 6238, Державної служби з питань національної культурної спадщини від 10.09.2007 № 22-2241/35, Дніпровського басейнового управління водних ресурсів від 23.10.2007 № АД/8-1440 та Головного управління земельних ресурсів.
Компетенція та повноваження Київської міської ради на прийняття рішення про передачу земельної ділянки визначені положеннями ст. 140 Конституції України, п. 34 ч. 1 ст.26, ч. 1 ст. 59 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 12 розділу Х «Перехідних положень» ЗК України згідно з якими до розмежування земель державної та комунальної власності Київська міська рада, як орган місцевого самоврядування, реалізує повноваження щодо розпорядження земельними ділянками в межах м. Києва -передача в оренду земельних ділянок, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення прийняте відповідачем у відповідності до визначеної законом компетенції та в рамках наданих повноважень.
Матеріалами справи не підтверджуєються відомості щодо статусу позивача як добросовісного користувача спірної земельної ділянки.
Згідно з ст. 125 ЗК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право власності та постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Згідно з ст. 126 ЗК України документом, що посвідчує право власності і право постійного користування земельною ділянкою є державний акт. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Чинне законодавство не містить кваліфікації користувачів земельних ділянок на добросовісних й недобросовісних. За загальним правилом користування земельною ділянкою є правомірним у випадку дотримання положень земельного законодавства про порядок набуття такого права, його оформлення, реєстрації. За відсутності визначених законодавством документів та їх належного оформлення, право користування земельною ділянкою відсутнє, а користування земельною ділянкою на власний розсуд (без наявності відповідно оформлених документів) є протиправним.
Як вбачається з матеріалів справи, Київською міською радою не приймались рішення про передачу позивачу земельної ділянки у власність та/або користування (відповідно, договір оренди не укладався), що не заперечується позивачем.
Посилання на рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964, № 620 від 24.04.1973, № 1741 від 26.10.1981 не є належним підтвердженням правомірного користування земельною ділянкою.
При оцінці наданих позивачем рішень виконавчого комітету Київської міської ради судом досліджено факти, встановлені рішенням господарського суду м. Києва від 24.04.2008 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2008) у справі № 3/106 за позовом ТОВ «РВП-3» до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Бузінвест», про скасування рішення Київради від 27.12.2007 №1537/4370 «Про передачу земельної ділянки ТОВ «Бузінвест» для експлуатації, обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва»- предмет спору в даній справі.
Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964 Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради відводилась земельна ділянка в тимчасове користування під влаштування стоянок човнів індивідуального користування та човнів держустанов.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 620 від 24.04.1973 Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради відводилась земельна ділянка під розміщення ремонтно-відстойних пунктів.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1741 від 26.10.1981 Управлінню побутового населення виконкому міськради вирішено відвести земельну ділянку площею 12 га та акваторію затоки Дніпра площею 28 га для будівництва ремонтно-відстойного пункту № 3 в с. Корчувате.
Отже, в 1981 році було заплановано будівництво РВП-3 та відведено для цих цілей земельну ділянку площею 12 га в с. Корчувате Московського району (згідно плану-схеми, що додається до цього рішення). Судом встановлено, що земельна ділянка, відведена для будівництва РВП-3, не співпадає з земельною ділянкою, що передана ТОВ «Бузінвест»на підставі оспорюваного рішення Київради.
Судом також встановлено, що земельна ділянка по вул. Набережно-Корчуватська в Голосіївському районі м. Києва, що передана ТОВ «Бузінвест» в оренду, на дату прийняття оскаржуваного рішення в користуванні інших фізичних чи юридичних осіб не перебувала.
В рамках вирішення спору у справі № 3/106 встановлено, що оспорюване рішення Київради прийнято у відповідності до її компетенції та в рамках чинного законодавства.
Згідно з ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює, зокрема, наявність обставин, що обґрунтовує заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких бере участь та сама особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При вирішенні спору, доказів застосування вищезазначених рішень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів до позивача не наведено.
Рішеннями № 888 від 23.06.1964; № 620 від 24.04.1973; № 1741 від 26.10.1981 земельні ділянки надавалися Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради, а не ТОВ «РВП-3». Як вбачається з матеріалів справи позивач як юридична особа створений та зареєстрований 2004 року з членів ТОВ «РВП-3», що в свою чергу спростовує твердження про застосування цих рішень до позивача.
З урахуванням встановленої обставини та положень земельного законодавства про виникнення права на користування земельною ділянкою, суд приходить до висновку, що у позивача не виникало права користування земельною ділянкою, переданою згідно з спірним рішенням ТОВ «Бузінвест».
Встановлені обставин є підставами для обґрунтованого висновку - передача земельної ділянки в оренду ТОВ «Бузінвест»згідно з рішенням Київради не порушує права позивача, а відтак -унеможливлює його захист в обраний позивачем спосіб.
Закріплені в ст. 11 КАС України принципи змагальності сторін, диспозитовності та офіційного з'ясування всіх обставин справи визначають розгляд і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; кожна особа, яка звернулась за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог; суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Згідно з ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів, зокрема, юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, покладений на них обов'язок щодо доказування виконав.
Також судом встановлено відповідність рішення відповідача принципам, закріпленим в ч.3 ст.2 КАС України про прийняття рішення на підставі, у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України. Постанова набуває законної сили у порядок і строки, передбачені ст.254 КАС України.
Суддя В. І. Келеберда