ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
05 квітня 2011 року № 2а-18828/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Екостандарт"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування повідомлення - рішення № 0000824110/0 від 09.12.2010року
Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.12.2010 № 0000824110/0 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків на підставі акта перевірки від 26.11.2010 р. № 617/41-10/21661022 на загальну суму 81922369,00 грн. з яких 45512427,00 грн. донарахування зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій, а 36409942,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції..
Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідачем зроблений помилковий висновок щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1. п. 5.2. п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (в редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР) (далі -Закон № 283/97-ВР) в частині завищення валових витрат по операціям з придбання, зберігання на площадках «Товарного складу»та з поставки вугілля марки АШ (06) та АШ (об) на площадку ЗАТ «Екостандарт», які не підтверджені відповідними документами.
Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи, вважає своє рішення обґрунтованим та прийнятим без порушення чинного законодавства в результаті перевірки, яка свідчить про порушення позивачем положень Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2010 р.
В результаті проведеної перевірки, податковим органом були виявлені порушення норм податкового законодавства з податку на прибуток підприємств та організацій, а саме: пп.5.2.1 п.5.2. п. 5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в частині безпідставного завищення валових витрат по операціям з придбання, зберігання на площадках «Товарного складу»та з поставки вугілля марки АШ (06) та АШ (об) на площадку ЗАТ «Екостандарт», які не підтверджені первинними документами.
На підставі акта перевірки, відповідно до п.п." б" п.п. 4.2.2. ст.4, п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондам" та враховуючи виявлені порушення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 09.12.2010 р. № 0000824110/0, яким позивачу визначено до сплати податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 81922369,00 грн. (45512427,00 грн. -основний платіж, 36409942,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено у період за який проводилась перевірка, Закритим акціонерним товариством «Екостандарт»безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати пов'язані з придбанням, зберіганням на площадках «Товарного складу»та поставкою вугілля марки АШ (0-6) та АШ (об) на площадку Закритого акціонерного товариства «Екостандарт». Згідно наданих до перевірки документів встановлено що Закрите акціонерне товариство «Екостандарт" мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКСИМУС-С».
Взаємовідносини між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСИМУС-С" ґрунтувалися на договорах постачання вугільної продукції від 01.02.2010 р. № 01/02-УД, від 02.04.2010 р. № 02/04-УД та договорі складського зберігання від 01.02.2010 р. Згідно зазначених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" здійснювалась поставка та зберігання вугільної продукції, що підтверджується прибутковими, видатковими та податковими накладними, актами виконання робіт, актами здачі-прийняття робіт, актами приймання виконаних робіт тощо, що засвідчено в акті перевірки від 26.11.2010 р. № 617/4110/21661022. В розрахунок за отриманні послуги, позивач перераховував грошові кошти на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С". Таким чином, в результаті взаєморозрахунку за даними договорами, заборгованості не має. На думку позивача, видані контрагентом податкові накладні, акти виконання робіт, акти здачі-прийняття робіт, акти приймання виконаних робіт тощо, як це передбачено податковим законодавством, є документами, що дають йому право на податковий кредит, як це було відображено ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
В той же час, в акті перевірки зазначено, що згідно бази даних податкового органу за результатами відпрацювання контрагентів Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча Компанія "ДАРтеплоцентраль", відповідно до бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" по ланцюгу взаємовідносин підприємств-контрагентів Закритого акціонерного товариства "Екостандарт" з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" встановлені наступні взаємовідносини з підприємствами-постачальниками: Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест"; Товариство з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд". За таким ланцюгом зазначених взаємовідносин Закритим акціонерного товариства "Екостандарт" сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С"; Товариством з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", а останнім, в свою чергу, сформовано податковий кредит за рахунок взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд".
Крім цього, при опрацюванні зазначених підприємств встановлено, що по факту створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" прокуратурою Печерського району міста Києва порушена кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України. Також, податковими органами була проведена перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд", в результаті якої всі угоди з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) зазначеного товариства були визнані нікчемними, в тому числі й угоди з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", що, як зазначено в акті перевірки, може свідчити про нікчемність угод укладених Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест" далі по ланцюгу покупців та постачальників.
Також, відповідачем було зроблено висновок, що господарські операції за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. щодо придбання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гефест індастрі інвест", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вугіллясервісбуд" вугілля у контрагентів-постачальників та подальший продаж вугілля Товариству з обмеженою відповідальністю "МАКСІМУС-С" не підтверджується наявністю майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке є економічно необхідним для здійснення господарських операцій з постачання кам'яного вугілля.
У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 2 "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неоподаткованих та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Згідно з п. 2 ст. 9 Бюджетного кодексу України "податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991р. №1251-12 "під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня...., здійснений у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування" та Конституції України, оскільки протизаконні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
При укладенні зазначених договорів, сторони не могли не усвідомлювати їх протиправність і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства та прагнули настання протиправних наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку на додану вартість, що потягнуло б за собою збитки у великих розмірах до державного бюджету.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, правочин не відповідає моральним засадам суспільства, оскільки дії сторін спрямовані не на реальне виконання умов договору, а на настання наслідків у вигляді протиправного відшкодування податку з прибутку підприємств, відповідно така мета в свою чергу, є завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Також, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно, даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме ч. 1 та 3 ст. 203 Цивільного кодексу України і згідно ст. 215 даного Кодексу є недійсним (нікчемним), оскільки його недійсність встановлена законом визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до ч. І ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Враховуючи вищевикладене, зазначені договори, щодо придбання та подальшого продажу вугілля, є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання такої угоди, не виникає.
Отже, зазначені договори є нікчемними, а право позивача на податковий кредит з податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих на виконання таких угод, не виникає. Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного договору не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість. Виконання господарських зобов'язань за зазначеними договорами спрямоване не на реальне настання правових наслідків, що обумовлено договором, а саме договір укладений з метою незаконного відшкодування податку на додану вартість та отримання податкової вигоди у вигляді неправомірного віднесення сум до валових витрат по зазначеним операціям.
Згідно з п.п.5.1 ст.5 Закону № 334 "Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності."
П.п.5.2.1 п.п.5.2 ст.5 встановлено, що до складу валових витрат включається "Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті."
Враховуючи зазначене вище, встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 Деклараціі „витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11" у розмірі 182 049 708грн., у тому числі за 1 півріччя 2010 року у сумі 182 049 708грн.
Отже, як встановлено судом, позивачем не доведено факт отримання вугілля та не доведено факт реальності укладення договору.
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Таким чином враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку що, податкове повідомлення рішення № 0000824110/0 від 09.12.2010 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків на підставі акта перевірки від 26.11.2010 р. № 617/41-10/21661022 відповідає вимогам чинного законодавства.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда