ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 лютого 2011 року 16:36 справа № 2а-9849/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., при секретарі Пасулька О.М. розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2,
від відповідачів: Кліщ Н.Ю., Телицька В.А.
На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Позивачка звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами безпідставно відмовлено позивачу в наданні інформації про будь-яку вільну земельну ділянку та виділення самої земельної ділянки, чим порушено права та інтереси позивача.
Представник відповідача - Київської міської державної адміністрації проти позовних вимог заперечував; надано суду усні та письмові заперечення.
Представник відповідача - Київської міської Ради проти позовних вимог заперечував, надавши суду усні та письмові заперечення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернувся до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації із заявами про надання йому інформації стосовно вільних земельних ділянок (однієї вільної земельної ділянки) із земель державної або комунальної власності в місті Києві для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (Присадибна ділянка) в розмірі 0,10 га.
Головним управлінням земельних ресурсів у відповідь на звернення позивача надіслано листи 03-21/25880 від 21 вересня 2009 року та № 03-21/26287 від 23 вересня 2009 року, якими повідомлено, що здійснення пошуку вільних земельних ділянок в межах м. Києва не відноситься до компетенції Головного управління.
Позивач посилається на те, що відповідач зобов'язаний надати позивачу письмову інформацію стосовно вільних земельних ділянок (однієї вільної земельної ділянки) із земель державної або комунальної власності в місті Києві для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в розмірі 0,10 га.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується і це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Відповідно до статті З Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності встановлений Земельним кодексом України.
Статтею 118 Земельного кодексу України встановлений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Зазначеною нормою встановлено, що громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідно: районної Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Отже, законодавством встановлений обов'язок громадянина подати заяву про вибір місця розташування земельної ділянки з позначеним на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами, оскільки процедура вибору земельної ділянки здійснюється з метою встановлення можливості відведення тієї чи іншої земельної ділянки для цілей, що вказані в заяві, її граничних розмірів та площі, правового режиму та вимог щодо відведення земельної ділянки.
Встановлення цільового призначення земель не відноситься до повноважень відповідача, оскільки статтями 9. 20 Земельного кодексу України, Законом «Про землеустрій»визначено, що встановлення цільового призначення земель відноситься до повноважень Київської міської ради та здійснюється шляхом прийняття радою рішення на підставі відповідної документації із землеустрою. Крім того, згідно пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 затверджений Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві (далі - Тимчасовий порядок), згідно з яким, місце розташування земельної ділянки, її розмір, цільове призначення, правовий режим, обмеження та обтяження землекористування визначаються проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який затверджується рішенням Київської міської ради після його розроблення на підставі дозволу, наданого Київською міською радою на підставі матеріалів вибору місяця розташування земельної ділянки.
Пунктом 5 зазначеного вище Тимчасового положення визначено, що зацікавлена особа, яка має право і намір одержати земельну ділянку в користування чи у власність за проектом землеустрою щодо її відведення, якщо така ділянка потребує вилучення (викупу) у землекористувача (власника) та/або погодження питання вибору місця розташування земельної ділянки, звертається з клопотанням (заявою) про вибір місця розташування земельної ділянки, до якого додаються: матеріали обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та відведення земельної ділянки; позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; викопіювання з кадастрового плану міста: документи щодо правового статусу будівель чи споруд, якщо такі розташовані на земельній ділянці; копії документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою (за наявності); копії рішень уповноважених органів про передачу (надання) земельної ділянки в користування або довідка Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо відсутності в архіві документів щодо відведення відповідної земельної ділянки; засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (Землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу) або засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою (її частиною); засвідчені нотаріально копії установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця і довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копія довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі якщо клопотання подається представником).
Отже, саме на громадянина покладено обов'язок зазначити місце розташування земельної ділянки, яку він бажає одержати безоплатно у власність. Слід звернути увагу, що така земельна ділянка не обов'язково повинна бути вільною.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на Порядок набуття права на землю юридичними особами та громадянами в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 14 березня 2002 року № 313/1747.
Такі посилання позивача судом не приймаються з огляду на те, що зазначений Порядок згідно з рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 (в редакції Рішення Київської міської ради від 28 травня 2009 року № 547/1603) втратив чинність.
Позивач посилається на те, що згідно приписів пунктів 3.21, 3.28 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідач зобов'язаний надати позивачу інформації про будь-яку вільну земельну ділянку.
Пунктами 3.21, 3.28 Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) встановлено, що управління, відповідно до покладених на нього завдань, створює систему інформації, необхідної для здійснення комплексу робіт, пов'язаних з проведенням земельної реформи, здійснення землеустрою, веденням державного земельного кадастру, моніторингу земель, забезпеченням раціонального використання та охорони земель; організовує та координує здійснення земельно-кадастрових робіт.
Відповідно до статті 194 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельною ділянкою та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (стаття 79 Земельного кодексу України).
Згідно статті 194 Земельного кодексу України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Отже, до складу державного земельного кадастру не входить інформація про вільні земельні ділянки (інформацію про які просить надати позивач) та їх адреси. Крім того, слід звернути увагу, що повноваження Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації чітко визначені Положенням про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого Рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342. Так, в переліку повноважень відповідача, що зазначені у вказаному Положенні, відсутні такі функції (повноваження), як надання громадянам письмової інформації про будь-яку вільну земельну ділянку (із зазначенням її адреси) у будь-якому районі м. Києва.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Клименчук