ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16 березня 2011 року № 2а-2912/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Віруцькій О. В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "КОРН ЛТД"
до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання незаконним та скасування рішення
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання незаконним та скасування рішення № 44 від 11.03.2009 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 14475, 61 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та зазначає, що вважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки воно прийняте на підставі перевірки проведеної з грубим порушенням норм чинного законодавства, а висновки викладені в рішенні не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать вимогам чинного законодавства.
Так, зокрема позивач стверджує, що при проведенні перевірки відповідач безпідставно керувався вимогами Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок, затверджених ФСС з ТВП 19.09.2008 № 38, оскільки в порушення ст. 11 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»вищевказана Інструкція не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а тому вказана Інструкція не має обов'язкового характеру для позивача.
Проведення ревізії розпочалося головним спеціалістом контрольно-ревізійного відділу Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 без погодження з керівництвом позивача.
Крім того, позивач зазначає про необґрунтованість застосованого відносно нього штрафу, оскільки висновки ревізора не відповідають дійсності. Позивачем не заперечується факт ненадходження частини внесків до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, проте в подальшому всі внески сплачувались позивачем своєчасно і в повному обсязі.
Також з Акту перевірки не вбачається в чому саме полягає порушення позивачем ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»так як путівка № 001702 від 28.02.2008 до санаторію Феофанія не використана, а її часткова вартість в касу підприємства не була внесена, крім того всі кошти за путівку були перераховані в установленому законом порядку, а тому позивач вважає необґрунтованими висновки ревізора.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
16.02.2009 по 19.02.2009 Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності була проведена ревізія по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРН ЛТД», про що складено акт від 19.02.2009 (надалі -акт).
Перевіркою було виявлено порушення порядку витрачання коштів Фонду та несвоєчасну сплату страхових внесків.
Не погоджуючись з висновками ревізора, позивачем подано письмові зауваження.
На підставі висновків акту Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення № 44 від 11.03.2009 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності сум фінансових (штрафних санкцій), неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 14475, 61 грн.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для скасування оспорюваного рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону Україи Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18.01.2001 № 2240 (далі - Закон № 2240), Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є страховиком. Приписи п. 3 ч. 1 ст. 28 вказаного закону надають страховику право, зокрема, здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Порядок проведення комплексних та тематичних ревізій (перевірок) діяльності виконавчих дирекцій відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд), в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районних, міжрайонних, міських виконавчих дирекцій відділень Фонду (далі - органи Фонду), а також проведення ревізій (перевірок) страхувальників та підприємств, установ, організацій (в т. ч. громадських об'єднань) щодо цільового використання коштів Фонду визначено Інструкцією про порядок проведення ревізій та перевірок, затверджених постановою Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 року № 38 (далі -Інструкція про порядок проведення перевірок).
Твердження позивача про відсутність обов'язкового характеру для позивача щодо застосування норм Інструкції про порядок проведення перевірок у зв'язку з тим, що вказана Інструкція в порушення ст. 11 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" не зареєстрована в Міністерстві юстиції України суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно ст. 17 Закону № 2240 та пп. 3 п. 4 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.00 р. № 1035/2000 державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатністю та витратами, зумовленими похованням, здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики - Міністерство праці та соціальної політики України, яке у межах своїх повноважень проводить інформаційно-роз'яснювальну, консультаційну роботу з питань, що належать до його компетенції.
Листом від 08.11.2007 p. N 8426/0/14-07/020 Міністерство праці та соціальної політики України надало роз'яснення, що дія Закону № 877 не поширюється на органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Повноваження органів контролю у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими похованням визначені Законом № 2240.
Статтею 11 Закону № 2240 в редакції ві 27.04.2007 передбачено правління Фонду у межах своїх повноважень приймає нормативно-правові акти, що підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади, якщо вони стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахованих осіб.
До внесення змін Законом України від 27.04.07 № 996-V до ст. 11 Закону № 2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не відносився до кола органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації (лист від 22.02.2002 p. N 35-39-51 додається), у зв'язку з чим Інструкція № 38 не була зареєстрована в Міністерстві юстиції України. Проте відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 10 Закону № 2240 рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими особами.
Тому посилання позивача на ч. 2 ст. 11 Закону № 2240 щодо обов'язкової державної реєстрації Інструкції № 38 є безпідставним.
Щодо вимоги позивача про визнання неправомірними дії, які виразилися у внесенні до журналу обліку перевірок неправдивих відомостей, що є, на його думку, порушенням статті 7 Указу Президента України від 23.07.98 № 817/98 “Про деякі заходи з державного регулювання підприємницької діяльності” та наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 1998р. за № 619/3059 “Про порядок ведення журналу перевірок” суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 17 Закону № 2240 державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року № 1035/2000, останнє є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. Натомість, норми ст. 9 Закону № 2240 визначають, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів. Фонд є некомерційною самоврядною організацією.
Указ Президента України “Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”від 23.07.98 року № 817/98 (далі -Указ) регулює відносини з приводу проведення планових та позапланових виїзних перевірок, що здійснюються органами виконавчої влади, які уповноважені від імені держави здійснювати перевірку фінансово-господарської діяльності суб'єктів підприємницької діяльності. Як було встановлено, порядок проведення Фондом перевірок та ревізій визначається Законом № 2240 та відповідною Інструкцією. відповідач не відноситься до органів виконавчої влади та не проводить перевірки та ревізії фінансового-господарської діяльності суб'єктів господарювання, а тому положення нормативних актів, зокрема Закону про держнагляд та Указу, які визначають порядок проведення перевірок контролюючими органами, на Фонд не поширюються. Такої ж позиції дотримується Міністерство праці та соціальної політики України, яка викладена у листі від 08.11.2007 року № 8426/0/14-07/020.
Пунктом 15.7 Інструкції про порядок проведення перевірок передбачено, що ревізор на прохання керівника об'єкта перевірки ставить підписи в журналі реєстрації ревізій (перевірок) підприємства (установи, організації). Отже, вказаним пунктом передбачено обов'язок проводити запис про ревізію у відповідному журналі лише на прохання керівника, в інших випадках здійснення таких дій є правом ревізора.
Як зазначає Позивач, згідно журналу реєстрації перевірок, ревізія проводилася з 16.01.2009 по 19.02.2009 року, що суперечить дійсним обставинам справи. Проте, посвідчення на перевірку було видано з 16.02.2009 року по 19.02.2009 року. Як було встановлено, відповідач прибув до ТОВ КПФ “Корн ЛТД” для проведення ревізії 16.02.2009 року. Вказане позивачем не заперечується. Таким чином, зазначення відповідачем у журналі реєстрації перевірок дати початку ревізії “16.01.2009 року”є опискою і жодних правових наслідків для позивача не несе.
Вказані висновку суду узгоджуються з позицією Київського апеляційного адміністративного суду, який Ухвалою суду від 28.10.2010 залишив без змін Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 2а-5107/09/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-промислова фірма "КОРН ЛТД" до Головного спеціаліста контрольно-ревізійного відділу Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1, Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання неправомірною бездіяльності, яка виразилась у непред'явленні ОСОБА_1 16.02.2009 року керівнику Позивача посвідчення на перевірку, виданого Голосіївською міжрайонною виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що є порушенням п. 15.7 Інструкції про порядок проведення ревізії та перевірок, затверджених постановою ФСС з ТВП 19.09.2001 р. за № 38; про визнання неправомірними дії, які виразилися у проведенні без отримання від керівника Позивача згоди на проведення такої перевірки за відсутності 10-денного терміну попередження про перевірку, що є порушенням вимог п. 15.6 Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок, затверджених постановою ФСС з ТВП 19.09.2001 р. за № 38; про визнання неправомірними дії, які виразилися у внесенні до журналу обліку перевірок неправдивих відомостей, що є порушенням статті 7 Указу Президента України від 23.07.98 № 817/98 “Про деякі заходи з державного регулювання підприємницької діяльності" та наказу Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 року № 18, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 1998р. за № 619/3059 “Про порядок ведення журналу перевірок”, якою відмовлено у задаоленні позову.
При проведенні ревізії було встановлено, що організація з січня по червень місяці 2007 року несвоєчасно сплачувала страхові внески до Фонду.
Відповідно до ст. 30 Закону № 2240 страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків.
У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.
За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік.
Як вбачається з матеріалів справи штраф було нараховано на суму простроченого платежу по кожному місяцю окремо. Так, 12.01.2007 р. належали до сплати страхові внески в сумі 4695,11 грн. за грудень місяць 2006 року, але, враховуючи існуючу на 01.01.2007 р. заборгованість Фонду перед товариством в сумі 1421,02 грн., сплаті підлягають страхові внески в сумі 3274,09 грн. Сплачено 0,00 грн. На несплачену суму внесків поточного платежу 3274,09 грн. накладено штраф у розмірі 50 %. Наступний платіж в сумі 1834,66 грн. був зроблений 26.01.2007 р. і частково погасив прострочену заборгованість. Залишок простроченого боргу по сплаті страхових внесків склав 1439.43 грн. Наступний платіж в сумі 1899,91 грн. був зроблений 16.02.2007 р. при виплаті заробітної плати за січень місяць 2007 року. В зв'язку з тим, що проплата була зроблена в погашення платежу попереднього місяця в сумі 1439,43 грн. та частково в погашення платежу поточного місяця в сумі 460,48 грн., тому на несплачену суму внесків поточного платежу 3274,09 грн. нараховано штраф у розмірі 50%. Наступний платіж в сумі 1834,76 грн. був зроблений 27.02.2007 р. і частково погасив прострочену заборгованість. Залишок простроченого боргу склав 1439,33 грн. Наступний платіж в сумі 1662,55 грн. був зроблений 16.03.2007 р. при виплаті заробітної плати за лютий місяць. В зв'язку з тим, що проплата була зроблена в погашення платежу попереднього місяця в сумі 1439,33 грн. та частково в погашення платежу поточного місяця в сумі 223,22 грн., тому на несплачену суму внесків поточного платежу 3252,14 грн. нараховується штраф у розмірі 50%. Наступний платіж в сумі 1911,37 грн. був зроблений 27.03.2007 р. і частково погасив прострочену заборгованість. Залишок простроченого боргу склав 1340,77 грн. Наступний платіж в сумі 2405,98 грн. був зроблений 16.04.2007 р. при виплаті заробітної плати за березень місяць. В зв'язку з тим, що проплата була зроблена в погашення платежу попереднього місяця в сумі 1340,77 грн. та частково в погашення платежу поточного місяця в сумі 1065,21 грн., тому на несплачену суму внесків поточного платежу 3252,14 грн. нараховується штраф у розмірі 50%. Наступний платіж в сумі 1982,06 грн. був зроблений 26.04.2007 р. і частково погасив прострочену заборгованість. Залишок боргу по сплаті страхових внесків склав 1270,08 грн. Наступний платіж в сумі 3175,74 грн. був зроблений 16.05.2007 р. при виплаті заробітної плати за квітень місяць. В зв'язку з тим, що проплата була зроблена в погашення платежу попереднього місяця в сумі 1270,08 грн. та частково в погашення платежу поточного місяця в сумі 1905,66 грн., тому на несплачену суму внесків поточного платежу 3252,14 грн. нараховується штраф у розмірі 50%. Наступний платіж в сумі 4944,18 грн. був зроблений 15.06.2007 р. при виплаті заробітної плати за травень місяць. В зв'язку з тим, що проплата була зроблена в погашення платежу попереднього місяця в сумі 3252,14 грн. та частково в погашення платежу поточного місяця в сумі 1692,04 грн., тому на несплачену суму внесків поточного платежу 3252,19 грн. нараховується штраф у розмірі 50%.
Позивачем не спростовано доводи відповідача, викладені в Акті щодо несвоєчасної сплати страхових внесків, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення.
Щодо тверджень позивача про відсутність порушень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», оскільки путівка № 001702 від 28.02.2008 до санаторію Феофанія не використана, а її часткова вартість в касу підприємства не була внесена, а всі кошти за путівку були перераховані в установленому законом порядку, суд вказує про наступне.
Згідно вимог ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров'я застрахована особа та члени її сім'ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду.
Пунктом 4.1 Інструкції про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путівками на санаторно-курортне лікування, які придбані за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду від 02.06.2005 p. N 55 (далі - Інструкція №55), рішення про виділення путівки застрахованій особі приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства, установи, організації (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування) на підставі особистої заяви та медичної довідки про потребу санаторно-курортного лікування (форма N 07О/о).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, позивачем в порушення вказаних норм не приймалось рішення про виділення путівки застрахованій особі.
Пунктом 6.2 Інструкції № 55 передбачено, що сума витрат Фонду за путівки, які видані з порушенням цієї Інструкції, в тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника при умові нанесення Фонду матеріальних збитків.
Згідно п. 6.4 передбачено, що за порушення положень цієї Інструкції персональну відповідальність несуть страхувальники в особі власника або уповноваженого ним органу, голови комісій (уповноважені) із соціального страхування згідно з чинним законодавством.
У зв'язку з чим, вартість путівки не було прийнято до заліку, а за порушення у її використанні Законом № 2240 передбачено штраф у розмірі 50 відсотків від вартості путівки.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог у зазначеній частині.
Також суд погоджується з висновками відповідача про переплату коштів за рахунок Фонду в сумі 68,14 грн. в зв'язку з нарахуванням працівнику позивача ОСОБА_2 допомоги по тимчасовій втраті працездатності, оскільки під час проведення перевірки встановлено, що дати перебування ОСОБА_2 на лікарняному не співпадали з неробочими днями, які були визначені в табелі обліку використання робочого часу по працівнику ОСОБА_2 Згідно наданого позивачем копії наказу № 175-к від 29.12.2006 р. неможливо визначити режим роботи ОСОБА_2, і відповідно визначити кількість днів, які підлягають оплаті згідно листків непрацездатності.
Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів для здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. При проведенні ревізії Відповідачем не було допущено порушень приписів чинного законодавства, тому права Позивача порушені не були.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частина ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Приписом ч. 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність своїх дій при проведенні ревізії позивача з питань, визначених у позовних вимогах, а тому суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, та набуває законної сили у порядку і строки, що визначені ч.1 ст.254 КАС України.
Суддя В.І. Келеберда
Дата складення тексту рішення у повному обсязі - 30.03.2011.