ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
про залишення позовної заяви без розгляду
07 лютого 2011 року № 2а-1597/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Блажівська Н. Є., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
За позовом ОСОБА_1
до
Треті особиКомандира військової частини А 0192 (командувач сил підтримки Збройних Сил України)
Міністерство оборони України,
Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України,
Київський міський військовий комісаріат,
Відділ військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Командира військової частини А 0192 (командувач сил підтримки Збройних Сил України), треті особи -Міністерство оборони України, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, Київський міський військовий комісаріат, Відділ військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності командувача сил підтримки Збройних Сил України, як суб'єкта владних повноважень, яка полягає у не вчиненні дій по перерахуванню грошового забезпечення згідно норм чинних нормативно-правових актів та наказів; зобов'язання Відповідача скасувати накази, на підставі яких було проведено нарахування надбавки за виконання особливо важливих завдань та безпосередню розробку проектів нормативно-правових актів, та видати наказ командувача сил підтримки Збройних Сил України в частині виплати зазначеної надбавки, що виразиться у встановленні Позивачу у розмірі 95% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років та виконати усі пов'язані з цим дії; зобов'язання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України відкликати у Київського міського військового комісаріату та Відділу військовослужбовців та деяких інших категорій громадян грошові атестати та довідки про одержане у 2008-2009 роках грошове забезпечення і повідомити про недійсність проведених на їх підставі розрахунків; зробити донарахування належних Позивачу (виходячи з розміру надбавки за виконання особливо важливих завдань 95%) сум грошового забезпечення та одноразової грошової винагороди у зв'язку зі звільненням у запас, розрахуватися з Позивачем та виконати всі інші дії, пов'язані із зазначеним перерахунком; оформити Позивачу згідно вищезазначених розрахунків новий грошовий атестат та довідки про одержане у 2008-2009 роках грошове забезпечення і подати їх на заміну попередніх відповідним третім особам без самостійних вимог.
Як випливає зі змісту позовної заяви, Позивачем оскаржується бездіяльність Відповідача щодо невчинення дій по перерахуванню грошового забезпечення згідно норм чинних нормативно-правових актів та наказів, зокрема, Позивач в позовній заяві покликається на не вчинення Відповідачем дій відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Наказ Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», Наказ Міністра оборони України від 19 лютого 2008 року № 56 «Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів», Наказ Міністра оборони України від 1 липня 2008 року № 324 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 № 56», Наказ Міністерства оборони України від 8 грудня 2008 року № 607 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 року № 56».
Позивач же звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва 2 лютого 2011 року (про що свідчить відповідний реєстраційний напис на першій сторінці позовної заяви).
Станом на час прийняття та набрання чинності нормативно-правових актів, на які посилається Позивач в обґрунтування позовних вимог (Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Наказ Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», Наказ Міністра оборони України від 19 лютого 2008 року № 56 «Про виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань військовослужбовцям, які безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів», Наказ Міністра оборони України від 1 липня 2008 року № 324 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 № 56», Наказ Міністерства оборони України від 8 грудня 2008 року № 607 «Про внесення змін до наказу Міністра оборони України від 19.02.2008 року № 56»), частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка була чинною на той час) було визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів», пунктом 3.7 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення»якого внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, пунктом 5 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у позовній заяві зазначаються, зокрема, у разі необхідності -заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду тощо.
Станом на час виникнення спірних правовідносин між Позивачем та Відповідачем чинним законодавством встановлювався річний строк звернення до суду.
Позивач же звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва лише 2 лютого 2011 року, тобто з порушенням як визначеного станом на час виникнення спірних правовідносин річного строку звернення до суду, так і визначеного станом на час звернення до суду шестимісячного строку звернення до суду.
Крім того, Позивач, який звернувся до адміністративного суду міста Києва з пропуском строків звернення до суду, не подано зави про поновлення строку звернення до суду.
Суд окремо звертає увагу на те, що подання заяви про поновлення строку звернення до суду, є правом особи в адміністративному процесі, а тому відсутність такої заяви не може вважатися недоліком позовної заяви.
Суд також звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними
До того ж, Суд окремо акцентує також увагу на нетотожність понять «строк звернення до суду» (статті 99 та 100 Кодексу адміністративного судочинства України) та «процесуальний строк» (стаття 101 Кодексу адміністративного судочинства України).
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом -проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, але така позовна заява може бути залишена без розгляду на тій підставі, що пропущено строк звернення.
В той же час, процесуальний строк -це визначений проміжок часу, протягом якого повинні бути вчинені певні процесуальні дії в адміністративному суді.
Відтак, за відсутності обґрунтованої заяви особи про поновлення строку звернення до суду за правилами статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява залишається без розгляду без призначення справи до судового розгляду, оскільки в судовому засіданні відповідно до частини 2 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають вирішенню лише питання про поновлення чи продовження процесуальних строків.
Таким чином, в зв'язку з вищевикладеним та, враховуючи те, що Позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду, жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду в позовній заяві не наведено, Суд приходить до висновку про те, що Позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому на підставі частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись вимогами статей 99, 100, 107 та 165 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Командира військової частини А 0192 (командувач сил підтримки Збройних Сил України), треті особи -Міністерство оборони України, Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України, Київський міський військовий комісаріат, Відділ військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, Головне управління пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -залишити без розгляду.
2. Особа, позовна заява якої залишена без розгляду, після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
3. Попередити Позивача, що позовні матеріали будуть повернуті йому супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвалу може бути оскаржено в порядки та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська