ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
31 січня 2011 року 12:14 № 2а-17381/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом ТОВ «Проприо-О»
доІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві
провизнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії
У судовому засіданні 31 січня 2011 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
ТОВ «Проприо-О»(надалі - також «Позивач») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві (надалі -також «Відповідач») про визнання неправомірною відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 22 листопада 2010 року № 7/26-6480/11; зобов'язання Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві надати Товариству з обмеженого відповідальністю «Проприо-О»дозвіл на виконання будівельних робіт із капітального ремонту та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень з № 1 по № 32 (групи приміщень № 92), першого, другого поверхів, підвалу з відновленням закладених отворів цоколю, підвалу та окремих виходів для розміщення закладів торгівлі та громадського харчування в будинку № 29/1 по вул. Хрещатик у Печерському районі м. Києва.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві у видачі дозволу на виконання будівельних робіт від 22 листопада 2010 року № 7/26-6480/11 є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а, відтак, підлягає скасуванню.
Як вказала в судовому засіданні представник Позивача, ТОВ «Проприо-О», як власником нежилих приміщень, 22 листопада 2010 року на адресу Відповідача було подано заяву № 7/26-9112 про надання дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень з № 1 по № 32 (групи приміщень № 92) ), першого, другого поверхів, нежилих приміщень (групи приміщень № 88) підвалу та техпідпілля (в літ. «А») (закладів торгівлі та громадського харчування) на вул. Хрещатик, 29/1 у Печерському районі м. Києва.
В той же час, за відсутності жодних правових підстав, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві листом № 7/26-6480/11 від 22 листопада 2010 року у наданні Позивачеві дозволу на виконання будівельних робіт було, на думку представника Позивача, неправомірно відмовлено.
Позивачем, як вказала його представник, було подано до Інспекції всі необхідні для прийняття рішення про надання такого дозволу документи відповідно до пункту 4 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104.
Відповідач -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві, -явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, письмового відношення до заявлених позовних вимог суду не надав, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
У зв'язку з неявкою представника Відповідача та ненаданням ним письмового відношення до заявлених позовних вимог та інших доказів, які витребовувалися ухвалою суду, керуючись вимогами частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
12 серпня 2010 року Київською міською державною адміністрацією прийнято Розпорядження № 607 «Про проектування, капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень з №1 до №32 (групи приміщень №92), першого, другого поверхів, нежилих приміщень (групи приміщень №88) підвалу та техпідпілля )в літ «А») (закладів торгівлі та громадського харчування) в будинку № 29/1 по вул. Хрещатик у Печерському районі м. Києва.
Відповідно до вищезазначеного Розпорядження № 607 Позивачем замовлено в Державному науково -дослідному та проектно-вишукувальному інституті «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ»(ліцензія АВ № 490061) замовлення № 0342810АБ, проект Капітальний ремонт та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень з № 1 до № 32 (групи приміщень № 92), першого, другого поверхів, нежилих приміщень (групи приміщень № 88) підвалу та техпідпілля в літ «А») (закладів торгівлі та громадського харчування) в будинку № 29/1 по вул. Хрещатик у Печерському районі м. Києва.
Позивачем також замовлено та отримано у Державному науково -дослідному та проектно-вишукувальному інституті «НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ»паспорт опорядження фасадів на будинку № 29/1 літ. «А»по вул. Хрещатик, 29/1 у Печерському районі м. Києва, який погоджено 13 липня 2010 року Начальником Головного управління охорони культурної спадщини Кухаренко Р.Ї., Виконуючим обов'язки Головного управління містобудування, архітектури та дизайну та відділом Головного місторегулювання районів.
Перелічена вище проектна документація погоджена в установленому законодавством України порядку, являє собою проектно-кошторисну документацію на підставі якої можуть бути проведені будівельні роботи.
22 листопада 2010 року Позивачем на адресу Відповідача було подано заяву № 7/26-9112 про надання дозволу на виконання будівельних робіт з капітального ремонту та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень з № 1 по № 32 (групи приміщень № 92) ), першого, другого поверхів, нежилих приміщень (групи приміщень № 88) підвалу та техпідпілля (в літ. «А») (закладів торгівлі та громадського харчування) на вул. Хрещатик, 29/1 у Печерському районі м. Києва.
Рішенням Відповідача від 22 листопада 2010 року за № 7/26-6480/11 Позивачеві відмовлено у наданні дозволу на виконання будівельних робіт.
Позивач вважає вищевказану відмову протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відтак, предметом розгляду в даній адміністративній справі є, зокрема, визнання протиправною та скасування Відмови № 7/26-6480/11 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 22 листопада 2010 року, як рішення суб'єкта владних повноважень.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність рішення суб'єкта владних повноважень, передусім чинному законодавству, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі при винесенні рішення про відмову у наданні дозволу на виконання будівельних робіт) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про відмову у наданні дозволу на виконання будівельних робіт, повинно бути мотивованим.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, в даному випадку, рішення про відмову у наданні дозволу на виконання будівельних робіт.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Відмова Відповідача мотивована тим, що Позивачем не подано усіх, визначених пунктом 4 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104, документів, необхідних для прийняття рішення про надання такого дозволу.
Проаналізувавши зміст та підстави відмови, які викладені в оскаржуваному рішенні Відповідача, Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 4 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2009 року № 1104 (надалі -також «Порядок»), для одержання дозволу на виконання будівельних робіт замовник та підрядник або уповноважена ними особа (далі -заявник) подають до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю заяву.
До заяви додаються:
1) замовником будівництва:
документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію;
проектна документація на будівництво, погоджена та затверджена в установленому законодавством порядку;
відомості про здійснення авторського і технічного нагляду;
копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або письмова згода його власника на проведення будівельних робіт (у разі реконструкції, реставрації, капітального ремонту об'єкта містобудування);
фінансова звітність, що складається відповідно до статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та копія ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, засвідчена в установленому законом порядку (в разі здійснення будівництва, що передбачає пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб);
копія зареєстрованої проектної декларації та документ, що підтверджує її опублікування (у разі спорудження об'єктів житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб);
2) підрядником будівництва:
копії установчого документа та свідоцтва про державну реєстрацію;
копія ліцензії на виконання функцій генерального підрядника будівництва об'єкта, засвідчена в установленому законом порядку;
договір (контракт) підряду на будівництво об'єкта;
документ про призначення відповідальних виконавців робіт;
відомості про кваліфікацію та досвід спеціалістів, які братимуть участь у виконанні замовлення;
пропозиції щодо залучення субпідрядників.
Посадові особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю не мають права вимагати для одержання дозволу на виконання будівельних робіт документи, не передбачені законодавством.
Судом встановлено, що разом із заявою про отримання дозволу на виконання будівельних робіт (вх. № 7/26-9112) від 22 листопада 2010 року до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві подавалися наступні документи:
Позивачем:
- копія договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 15 лютого 2006 року;
- копія договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 4 березня 2008 року;
- проектна документація на будівництво, розроблена НДІ проект реконструкція, замовлення № 0342810АБ, погоджена замовником та затверджена Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 06-28 від 11 січня 2010 року.
Підрядником (ТОВ «Прометей-Сяйво):
- копія статуту (реєстраційний № 10701050005003394 від 27 березня 2008 року);
- копія свідоцтва про державну реєстрацію АОО № 036985, виданого Печерською РДА у м. Києві;
- копія ліцензії та додатку до неї на виконання функцій генерального підрядника будівництва об'єкта, засвідчена в установленому законом порядку АВ № 357025;
- договір підряду на будівництво об'єкта;
- копія наказу про призначення відповідального виконавця робіт № 6-к від 1 вересня 2009 року;
- копія документів, що підтверджують кваліфікацію та досвід спеціалістів, що братимуть участь у виконанні замовлення.
Таким чином, проаналізувавши зміст пункту 4 Порядку та документи, які подавалися Позивачем разом із заявою, Суд звертає увагу на те, що Позивачем було подано всі необхідні документи, які передбачені пунктом 4 Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до Листа Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 11 січня 2010 року № 06-28 проектна документація на капітальний ремонт та перепланування нежилих приміщень (колишні житлові квартири) не підлягає погодженню з Головним управлінням.
Відповідно до Порядку утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва, затвердженого Рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2003 року № 220/1094, реставрація фасадів -це сукупність науково-обґрунтованих заходів щодо укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.
Згідно з пунктом 1.6 вищезазначеного Порядку роботи по утриманню, ремонту, реконструкції, реставрації, реабілітації фасадів виконуються як планові заходи, позачергово, виходячи з нагальних потреб власника, за його бажанням або примусово, за відповідним розпорядженням органу виконавчої влади.
Пунктом 1.7 Порядку утримання, ремонту, реконструкції, реставрації фасадів будинків та споруд на території міста Києва визначено, що роботи по утриманню, ремонту, реконструкції, реставрації, реабілітації фасадів будинків і споруд, що є об'єктами культурної спадщини, виконуються лише за наявності письмового дозволу Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.
Судом встановлено, що вимог вищенаведених правових норм Позивачем було дотримано і в установленому порядку отримано необхідні дозвільні документи.
Відповідно до частини 3 пункту 10.2 Правил забудови м. Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року № 11/2587, проектна документація на перепланування квартир та нежилих приміщень в багатоквартирних житлових будинках (нежитлових будинках) за умови дотримання існуючих архітектурно-планувальних вимог та норм, без втручання в несучі конструкції, без додаткового навантаження на перекриття, стіни, фундаменти, внутрішні джерела енергопостачання, за умови погодження в установленому законодавством порядку з відповідним місцевим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, не підлягає комплексній державній експертизі відповідно до вимог пункту 2. 4 Переліку об'єктів, затвердження проектів будівництва яких у межах законодавства України не потребує висновку комплексної державної експертизи.
Крім того, відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Відповідно до статті 42 Земельного кодексу України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.
У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками.
Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації (стаття 42 Земельного кодексу України).
Відтак, Суд звертає увагу на те, що статтею 42 Земельного кодексу України диференційовано правові титули, які є підставами набуття прав на прибудинкову територію. Критерієм даної диференціації є суб'єктний склад осіб, які набувають права на земельну ділянку багатоквартирного будинку.
Відповідно до вказаної статті, прибудинкова територія може перебувати у власності, у постійному або тимчасовому користуванні відповідних суб'єктів.
Суб'єктами права власності на прибудинкову територію можуть бути територіальні громади -на землі комунальної власності і держава -на землі державної власності.
В той же час, частиною 2 статті 42 Земельного кодексу України як окремого суб'єкта права власності на прибудинкову територію зазначено і об'єднання власників багатоквартирного будинку.
За таких обставин, Суд звертає увагу на те, що до вказаного переліку можливих суб'єктів права власності на прибудинкову територію не входять інші юридичні особи чи фізичні особи.
Таким чином, статтею 42 Земельного кодексу України не передбачено виникнення права власності або права користування (навіть на умовах оренди) на прибудинкову територію у фізичних осіб та юридичних осіб.
Пунктом 2.6.1 Правил та порядку розподілу території житлового кварталу (мікрорайону), затверджених наказом Держбуду України від 16 вересня 1999 року № 228, передбачено, що реальна та ідеальна земельні частки передаються у колективну власність громадян - співвласників житлового будинку.
Відповідно до статті 88 Земельного кодексу України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а в разі недосягнення згоди -у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається у письмовій формі і посвідчується нотаріально. В тому разі, коли у багатоквартирному будинку приватизована частина квартир, суб'єктами договору є власники приватизованих квартир та власник при будинкової території. Якщо в багатоквартирному будинку приватизовані всі квартири, то договір про спільну часткову власність має укладатись між співвласниками багатоквартирного будинку. Крім того, у багатоквартирному будинку, в якому створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, функції такого договору може виконувати статут об'єднання, який має містити умови утримання та правила використання власниками - членами об'єднання прибудинкової території. Всі інші співвласники мають укладати договори з об'єднанням про порядок користування прибудинковою територією та її утримання.
Суд звертає увагу на те, що учасник спільної часткової власності на прибудинкову територію не має права вимагати виділення належної йому частки зі складу прибудинкової території і не має права на компенсацію за свою частку. Також він не має права на отримання в його володіння та користування частини спільної земельної ділянки.
Відтак, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що висновки, викладені у Відмові у наданні дозволу на виконання будівельних робіт від 22 листопада 2010 року № 7/26-6480/11 є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт 7/26-6480/11 від 22 листопада 2010 року. Суд звертає увагу на те, що Відповідач явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, жодних заперечень чи пояснень стосовно позовних вимог суду не надав.
За таких обставин, Суд приходить до висновку про протиправність рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві від 22 листопада 2010 року № 7/26-6480/11.
Враховуючи те, що при зверненні до Відповідача із заявою про надання дозволу на виконання будівельних робіт Позивачем було виконано всі вимоги чинного законодавства (шляхом надання всіх необхідних документів), Суд вважає, що повним та всебічним способом порушеного права Позивача у спірних правовідносинах за правилами статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України буде зобов'язання Відповідача прийняти рішення про надання ТОВ «Проприо-О»дозволу на виконання будівельних робіт із капітального ремонту та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень № 1 по № 32 (групи приміщень № 92), першого, другого поверхів, підвалу з відновленням закладених отворів цоколю, підвалу та окремих виходів для розміщення закладів торгівлі та громадського харчування в будинку № 29/1 по вул. Хрещатик у Печерському районі м. Києва.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Судом встановлено, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
1. Визнати протиправною та скасувати відмову Інспекції державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві від 22 листопада 2010 року № 7/26-6480/11.
2. Зобов'язати Інспекцію державного архітектурно-будівельного контрою у м. Києві прийняти рішення про надання ТОВ «Проприо-О»дозволу на виконання будівельних робіт із капітального ремонту та перепланування з об'єднанням нежилих приміщень № 1 по № 32 (групи приміщень № 92), першого, другого поверхів, підвалу з відновленням закладених отворів цоколю, підвалу та окремих виходів для розміщення закладів торгівлі та громадського харчування в будинку № 29/1 по вул. Хрещатик у Печерському районі м. Києва.
Постанову може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська